Здавалося б, цьогорічні президентські вибори, які були чи не найдраматичнішими в історії незалежної України, вже позаду. Однак ще не встиг чинний Президент України Петро Порошенко остаточно «віддати булаву» своєму наступнику Володимирові Зеленському, як вирішив… повернутися. Через рік. Так і сказав про це на прощально-сентиментальному мітингу під АП: «Через рік – так через рік».

То ж до яких викликів із боку опонентів мав би бути готовий новообраний Президент, аби його правління не перетворилось на швидке та суцільне фіаско? Про це «Вголос» запитав у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, політтехнологів Тараса Загороднього й Сергія Гайдая та політолога Валентина Гладких.

Яких дій можна очікувати від Петра Порошенка та його команди, спрямованих на нейтралізацію Президента Зеленського? 

Олег Соскін:

Порошенко та його корпоративна група проводять серйозну війну – і це вже  навіть не боротьба, а війна проти Зеленського. А Зеленський думає, що «булава» сама до нього впаде, бо він переміг на виборах. Порошенко ж тим часом робить усе можливе, аби відтермінувати інавгурацію нового Президента. Почались навіть розслідування щодо діяльності «95 кварталу». Ба більше, я думаю, що чинний гарант із задоволенням вчинив би якийсь форс-мажор, аби Зеленський взагалі зник із фізичного простору. А в Зеленського навіть бойової групи-команди немає, яка б могла нейтралізувати дії Порошенка.

Сергій Гайдай:

«Для Порошенка втрата влади – це великий стрес, і він її так просто не віддасть»

Для Порошенка втрата влади – це великий стрес, і він її так просто не віддасть: застосовуватиме усе, що тільки можна. По-перше, у нього є величезна інформаційна система, а її вже запустили, і ми все частіше чутимемо критику на адресу новобраного Президента.

По-друге: Порошенко «тиснутиме» через своїх депутатів, яких достатня кількість у Раді, і тих, що йому підконтрольні, навіть коли він залишить свою посаду. Після великої інформаційної хвилі, яка буде знижувати рейтинг і підтримку виборцями нового Президента та демонструватиме, що він некомпетентний, поставлять питання через депутатів Порошенка про імпічмент Зеленському.

Можуть використати й іншу стратегію: Порошенко після виборів може поставити собі за мету стати прем’єр-міністром і через більшість у парламенті максимально зняти повноваження з Президента, перетворивши його на «англійську королеву», перебравши на себе і на уряд повноваження.

У цьому плані стратегій багато, але відомо одне: якщо Порошенко залишиться в політиці, а в Зеленського не вистачить політичної волі, аби розслідувати і пред’явити йому та його оточенню велику кількість тих кримінальних справ, які і так уже існують, чи перетворити чинні журналістські розслідування на кримінальні справи, то Порошенко розраховуватиме на реванш за багатьма сценаріями й обов’язково це виконає через півроку чи через рік. І, як і обіцяв, може повернутися.

Валентин Гладких:

Порошенко може влаштувати державний заколот чи «розв’язати» громадянську війну, аби перемогти у ній і захопити владу. Або дочекатися раптових дострокових виборів Президента: наприклад, скоїти замах на Зеленського, замовивши його Свинарчукам чи комусь іншому. Можна очікувати і на зміну Конституції України, але для цього Порошенко має перемагати на   парламентських виборах, та й підтримки йому тут треба більше, ніж зараз. Бо в Порошенка немає 25% виборців в Україні, у кращому разі – 11%.

Загалом чинний Президент може пофантазувати як завгодно: влаштовувати мітинги-реквієми біля Верховної Ради чи урочисті панахиди з приводу завершення своєї каденції, але це все – емоційні дії. Я ж не бачу шляхів для реалізації чи то обіцянки, чи то планів «повернутися у крісло Президента через рік» у межах наявного правового поля і демократичних практик. Хіба що йому хтось це крісло подарує і поставить на Банковій, а Порошенко буде приходити,  ввечері сидіти на ньому і курити.

Тарас Загородній:

Думаю, Порошенко погарячкував після слів своїх прихильників «повертатися через рік». Бо я не вірю в повний реванш, як нам розповідають, хоча відчуття реваншу таки залишиться: з’являться якісь каламутні істоти, про яких ми вже й забули, а вони ще думають, що можливо повернути країну назад, у 2013 рік. (Днями адвокат екс-президента-утікача Віктора Януковича заявив, що останній хоче повернутися в Україну після приходу до влади Володимира Зеленського, – ред.)

«Якщо депутати бачитимуть, що Зеленський не готовий до політики і недосвідчений, то дотискатимуть»

Порошенко намагатиметься закласти максимальну кількість мін, аби Зеленський нікуди не зміг ворухнутися. І рішення Ради щодо ухвалення Закону «Про мову» досить-таки показове: тут тонка психологія, адже Парламент таким чином продемонстрував наступному Президентові, що він чинний і боєздатний і депутати здаватися не збираються. При цьому у Раді немає фракції, яка б надто підтримувала Зеленського. І це теж грає на руку Порошенкові. Плюс фактор Росії – паспорти (24 квітня Президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощене отримання російських паспортів жителями окупованих територій Луганської та Донецької областей України, – ред.) та нафта (18 квітня голова російського уряду Медвєдєв заявив, що Росія заборонить постачання нафти та нафтопродуктів до України з 1 червня, – ред.). При цьому я впевнений, що Порошенко зараз «ловитиме» Зеленського на ляпах і дурницях у риториці, на тому, що він переховується. А депутати, якщо  бачитимуть, що Зеленський не готовий до політики і недосвідчений, його просто дотискатимуть: створюватимуть різні ситуації, аби той був змушений діяти на користь їхніх інтересів, а не своїх чи держави.

Хто ще може опинитися серед союзників Порошенка?

Олег Соскін:

Почався процес серйозної конфронтації всередині Верховної Ради: бачимо спроби антидержавних сил – усіх цих шуфричів, вілкулів, Медведчука і його оточення, так звану партію «За життя» – чинну «п’яту колону», яка активізувалася ще за правління Порошенка. Їм теж дуже вигідно, аби Зеленський не вступив на посаду. І у цьому плані вони є з Порошенком союзниками. Та й «Самопоміч» стала на бік Порошенка – Садовий в особі Сироїд (Віце-спікер парламенту Оксана Сироїд виклала у себе в Facebook проекти законів, в яких чітко викладені повноваження Президента України. Основний документ – проект закону про президента України, в якому, зокрема, говориться про імпічмент голови держави. У Зеленського ж вважають, що законопроект «Про президента» є частково конституційним переворотом, – ред.).

А сил Зеленського наразі не видно. Тим більше він ще не задекларував своєї позиції, з ким співпрацюватиме. Тому може опинитися «командувачем» без «армії»: від тих пішов, а до тих не дійшов.

Сергій Гайдай:

Для наших депутатів та їхнього оточення Зеленський є ризиком, бо він людина – не із системи, тому вони можуть також діяти проти нього через побоювання розпуску парламенту, через те, що Зеленський може бути ініціатором зміни Закону «Про вибори» і закінчиться «мажоритарка». Але все залежатиме від дій новообраного Президента.

Тарас Загородній:

Чим більше в Україні буде відставок і намагання повернутися назад, до того, до чого вже звикли, – це все гратиме на руку Порошенкові, який казатиме: «А я говорив, що так і буде. Реванш іде».

Валентин Гладких:

Це нормальна політична боротьба, тим більше, що в Україні є різні соціальні групи з різними антагоністичними інтересами; різні політичні сили, які вдають, що представляють інтереси різних соціальних груп, а насправді – винятково власні інтереси та інтереси фінансово-промислових груп. І такі люди спекулюватимуть на різних темах, аби здобути симпатії серед своїх потенційних виборців.

Як протистоятиме команда Зеленського?

Сергій Гайдай:

Поки в Зеленського є підтримка людей, які очікують на зміни, йому потрібно це масове бажання людей до змін застосовувати і діяти, спираючись на цю підтримку, чинити соціальний тиск на депутатів. Також діяти в інформаційному просторі: чітко пояснювати, хто створює йому супротив, які дії чинять і не втрачати підтримку людей. Тоді він переможе. Вже не кажу, що повинен використовувати такі важелі, які дані йому як Президентові: важелі правового і силового блоку.

Олег Соскін:

Зеленський також повинен зустрітися з депутатами, які проти Порошенка, і обговорити, що робити далі. А якщо поводитиметься й надалі так, як зараз, то може ще й Президентом не стати. Бо Порошенко може зробити зараз що завгодно: у нього ж є свій Генпрокурор, голова СБУ тощо, єдиний Аваков – не його людина. Порошенко тому й не може використати силові методи, аби відкрито усунути Зеленського, адже на заваді цьому – сили поліції та Нацгвардії. При цьому США та ЄС теж не дають змоги Порошенкові позбутися Зеленського. Але Зеленський ж поки що не вступив на посаду Президента – так і «висить у повітрі».

Чому Порошенко майже відразу після виборів поїхав до Львова?

Олег Соскін:

Порошенко приїхав до міста Лева, аби мобілізувати електорат у тій області, яка його найбільше підтримала, і при цьому створити центр протидії Зеленському, ще й людей своїх підключає. Адже чинний Президент готує для себе своєрідний плацдарм із дуже серйозними негативними наслідками. Може навіть розколоти Україну: він ж розуміє, що під ним земля горить і він готовий на все, аби себе і своїх поплічників урятувати. Ми ж бачили, як ця Іра Геращенко перед ним на коліна падала і головою билася. Це ж не просто так – це ціла група зомбі.

Тарас Загородній:

Порошенко вважає Західну Україну власним бастіоном і буде цим користуватися. Тим більше, що він «позичив» націоналістичні гасла «Віра», «Мова», а, враховуючи те, що на Львівщині їх дуже добре сприймають, це, звичайно, вже для нього буде базовий регіон, який він і використовуватиме. І тут цікавий момент: хоча електорат Порошенка – у меншості, але він дуже активний, а виборці Зеленського пасивні: обрали і чекають, що буде далі. Тому, як кажуть, поживемо – побачимо.