Індустріальні монстри абстрактного хіп-хопу Dälek з новою пилорамною програмою "Gutter Tactics" на лейблі Майка Паттона.

Концепція урбаністичного пиляння металоконструкцій шершавими трансформерами з наступними ритуальними танцями на розкришених руїнах здається дала невеличкий збій в програмі.

Титанічні досягнення попереднього альбому "Abandoned Language" (2007) залізобетонними зусиллями затягнені на колючі хмарочоси розчинились в абсолюті колективного підсвідомого.

Кач бомбить не відлітаючи від каси. Скретчі дико царапають стіни. Біт заганяє під землю, як цвяхи. Металічний дрон розрізає на ті ж елементарні частинки. Грув добавляє зазубреного андреналіну. Індастріел рулить. З'являється амбієнт, який в сполуці з попередніми елементами переростає в безкінечний коктейль молотова.

Індустріальний екзистенціалізм намальовується на усіх навколишніх пікчерзах. Гіпнотизуючий ритм заповзає у кожну клітину і реабілітує до життя усю марсіанську гвардію Курта Воннегута з "Сирен Титану". Сирени з планети Земля барабанять про останній похід за живим солідолом. Розп'яття патлатого трансформера на будівельному крані вже нікого не дивує.

Марш машинерій, де Термінатор будь-якої модифікації – маленька мурашка, що бігає в моторі в пошуках смерті внутрішнього згорання на борту загубленого в далекому космосі зорельота.

Все це прикольно, поетично і академічно. Практично ж, "Gutter Tactics" майже позбавлений якихось індивідуальних рис, які були на "Abandoned Language" ("Paragraphs Relentless", "Content To Play Villain", "Lynch", "Bricks Crumble"). На альбомі їздить тактика колективного бою, де будь-які індивідуальні дії ("Street Diction") караються автогеном. Індивідуальна обрізаність сублімується через тихий амбієнт ("A Collection Of Miserable Thoughts Laced With With"). Прикольне поєднання амбієнту і дрону є в "Los Macheteros / Spear Of A Nation" та "We Lost Sight".

Це може бути просто інша концепція альбому (що й зрозуміло). Якщо "Abandoned Language" був першою фазою загального піздєцу, то "Gutter Tactics" – вже фініш піздєца і далі вже ніхуя більше не буде. Це – канава. Дно. Це параша, в парафії якої, прикольні мелодії вже не спостерігаються. Це спокій. Це 2 метри нижче рівня землі. Тому й з'являється амбієнт, як технологія загального сну братської могили (колискова якої "Atypical Stereotype"), єдиним камарадом якої може виступати думовий джаз Bohren & der Club of Gore.

Малочисельними епітафіями індивідалізму можна вважати "Gutter Tactics" і "2012 (The Pillage)" з гімнами водопровідним ринвам у стані маріанської депресії.

Естетика розбомбленого міста досягла на "Gutter Tactics" свого піку або дна (як кому подобається дивитись). Це не так гарно, як на "Abandoned Language", але хто сказав, що на руїнах обов'язково мають рости квіти? Бо як сказав Адік Гітлєр Штірліцу: "Ето же гєстапо. Дєлать больно – ето наша професія".

1. Blessed Are They Who Bash Your Children’s Heads Against A Rock
2. No Question
3. Armed With Krylon
4. Who Medgar Evers Was…
5. Street Diction
6. A Collection Of Miserable Thoughts Laced With With
7. Los Macheteros / Spear Of A Nation
8. We Lost Sight
9. Gutter Tactics
10. 2012 (The Pillage)
11. Atypical Stereotype