ДахаБраха під продюсерськими прапорами Хусточки Юрія пішла у народ й від цього, можна сподіватись, що усім стало цікавіше та веселіше. Трагікомічне преображення ДахиБрахи функціонально відповідає за зачищення навколишнього території від різноманітної нечисті, тобто "Light" використовується за своїм безпосереднім призначенням – бути захисним механізмом, бути оберегом.

Найбільше ж радує у цьому процесі те, як органічно ДахаБраха переплітається з джерелами свого натхнення чи контекстуально дружить з собі подібними. І якщо раніше ДахуБраху порівнювали з ранніми The Creatures на "Feast" (1983), то на "Light", вона зачерпнувши іронії "Boomerang" (1989) пішли значно дальше у своєму саундовому розвитку.

Магістрально на "Light" прожектяться цілком конкретні дарквейв та психо-фолк, а не якийсь там розмитий у століттях етно-хаос.

Якщо пропускати стартові іронічні розспівки кабарешними персонажами та переходити до горизонтів хітових мелодій: "Specially for you", "Карпатський реп", "Жаба", то не згадати про Dead Can Dance, чи Diamandu Galas, наприклад, просто неможливо. В модернових коліжанках тут можуть ходити чешки Tara Fuki та бруклінці Rasputina

Інструментал карпатського репу такий ностальгійний в своїх дарквейвових причитаннях, а текст такий стьобний у рустикальній псевдо-наївності, що й мінімалізму є де посидіти у куточку. Психо-фолкова а-ля кролики Animal Collective "Жаба", схоже, що є своєрідною (збоченою) переспівкою треку Tara Fuki "Piosenka" з альбому "Piosenki Do Snu" (2001), а на хвості – для загального карнавального містицизму ще й бавиться модним UK Funky.

Люциферній любові прихильні будь-які тьолкі й тому танцюючу зарубу з відповідною назвою та відьомським грувом можна запропонувати, як якісний метод релаксу, а самим перейтись далі, бо там ще цікавіше і так би, мовити знову – хітовіше.

Чим далі в ліс, тим більш виразною є думка про те, що тільки на Вкраїні милій можна відшукати відповідь на запитання: "хто вбив Лору Палмер?" "Колискова" якраз й є центровим виразником альбомної концепції захисного механізму, чи в народі – оберегу, головна функція якого – своїм сюрним абсурдом в текстах заплутати нечисть та збити її на манівці. Від такого ефекту ДахаБраха й починає шукати в романтичних лісах, що задихаються від ніжності – червоні кімнати, де так дуже поволі починає стібатись над мутаборним треком Аліни Орлової "Šilkas" та незлим тихим словом згадувати ще одних бруклінців – Dirty Projectors.

Психо-фолк з креном в скандинавські меланхолії панує на "Baby". Там ж чути й бйорківським духом, а щоб Баба-Яга зламала свою кістяну ногу – царює двомовність. Тут й простежується заявлена творцями диску й соульна програма, але лише у варіанті отих соульних виїбонів вокалом, де більше афективного трололо, аніж романтичної прелюдії, що має встеляти вушка дівчаток відомо до чого.

Дарквейва "Please don't cry" майже скочується в дум, а звідти вилазить на театралізоване приречення а-ля шизоїдні нойзовики The Paper Chase, а там – якщо додати крапаль скрімінгу – то недалечко й до My Own Private Alaska з їх загибеллю ескадри.

Там (на фініші), де в більшості банд панує легковажний і прохідний баласт ("Бувайте здорові"), ДахаБраха дає такого гіперболізованого саспенсу в парі з шизоїдністю The Paper Chase та перевернутою карнавальністю, що деякі дівчатка у своїх репортажах зможуть писати наступне: "ДахаБраха – зносить даха".

А з менш істеричними персонажами, можна буде порадіти за одну з небагатьох українських банд, за яку банально не соромно.

1. Сухий дуб
2. Specially for you
3. Карпатський реп
4. Жаба
5. Тьолки
6. Колискова
7. Baby
8. Please don't cry
9. Бувайте здорові