Минули всі зимові свята. Кожний з нас провів їх по-своєму, і, сподіваюсь, всі відпочили. Так і я, намагався відпочити, коли поїхав до карпатського курорту у смт. Славсько Сколівського району Львівщини. Про рівень сервісу для гірськолижного відпочинку та стану трас та підйомників у Карпатах судити не мені, бо я лижник-аматор і полюбляю більше санний спорт. Є різні звісно курорти, Буковель, наприклад, чи Тростян, чи Драгобрат.  Це різні траси, різний рівень сервісу та й туристи різні. І на Україні це нормально! Не писав би цю статтю, якби не один випадок. Спочатку нагадав собі таку приказку ще періоду царської Росії, коли говорили, що театр починається «з вішалкі» (в оригіналі) – з роздягальні. Ось до чого це. Якось морозним повечір’ям ми з друзями вирішили  пройтись крамничками Славського та почастуватись  місцевою кавою. Я знав, що у готельному комплексі «Динамо», який належить навчально-спортивній базі олімпійської підготовки Львівської обласної організації ФСТ „Динамо», є бар зі справжнім каміном на справжніх дровах, де можна посидіти за філіжанкою ароматного кавового напою.  Ми сіли за вільний столик, нажаль не біля каміну, бо навпроти нього накрили столи для групи, яка вечеряла, щось святкуючи. Насамперед, я зауважив, що всі у барі спілкувались російською. Мабуть, приїхали на зимові свята ті міліцейські начальники, які керують силовими структурами зараз. А це не україномовні українці, вибачаюсь за такий мовний «каламбур». Не буду говорити про найвищого керівника цієї бази п. О.Рудняка, якого прислали згори і називають соратником Могилева. Бо тоді треба буде говорити про дуже специфічного «українця», який очолив СБУ, і про всю владу загалом у цьому ж її «проукраїнському» контексті. І тоді стаття буде нескінченно сумною. Та і Рудняк не керує ж базою напряму, адже розмова саме про неї і про технічний стан українського спорту. Там є місцевий керівник. Повертаюсь до свого випадку. Ми попили кавусі, коньяк також був непоганий. Поговорили, слухаючи українську «живу» попсу навпіл з російськими романсами та шансоном.

Вийшов я по потребі, туди, де мені показала працівниця бару. «Це» було десь у підвальчику у такому радянському стилі, який я ще добре пам’ятаю. Ну, такий собі пострадянський однозірковий стандарт з радянським знаком якості. Все б нічого, але я не зміг закрити дверцята кабінки, бо … розмір двері не відповідав розміру дверної коробки аж на 10 см. Я посміявся про себе, не вперше ж такі пріколи у рідній неньці трапляються. Піднімаюсь вгору, проходжу повз рецепції і зауважую якісь стенди у радянському пропагандистському стилі. Почитаю що ж пишуть, все ж по дорозі у бар. І ось саме читання цих витворів пропагандивного пострадянського «мистецтва» мене й потішило більше ніж картонні двері китайського виробника з дешевого ламінату (і це у Карпатах, де нормальної дошки і тих, хто може зробити порядні двері, більше ніж достатньо!).

Це виявились стенди приватної фірми, яка у державному закладі розмістила свою рекламну інформацію, хитро замаскувавши її під тему Зимової Олімпіади 2022 року, на якій так піарились на Київських пагорбах сучасні владоможці. Зокрема пане Президент, який хотів провести цю спортивну подію у лісах Буковини. Я радий за Львів, бо за нього вболіває і «товариш» Калєсніков, бо саме наше місто він назвав таким, яке буде приймати Зимову Олімпіаду. До речі цей «гаспадін» має високу ментовську відзнаку «Закон і честь», невідомо яким чином примазавшись до доблесної української міліції. Пишу з негативною характеристикою про цю нагороду, бо якщо нею нагородили Калєсніка, то поваги до цієї нагороди в мене вже не буде. Власник ж фірми і своїх стендів мав пряме відношення ще у студентські роки до будівництва гірськолижної траси і витягу на горі Тростян у далекому 1967 році. Тому один з трьох стендів був присвячений цьому. А цей витяг і траса є у володінні «Динамо».

Діяльність цього підприємства є без сумніву важлива. Але олімпіада!? Тут мене і розвеселило. Почну з питання, болючого для мене. Це – досвід і спадок від Євро-2012. Далеко не підемо, говоритиму про Львів.

Дороги. Гарні, бо водії кажуть про те, що термін необхідності профілактики ходової дійсно продовжився вдвічі, бо стало їздити легше і комфортніше. Але це повинно просто бути, якщо ми говоримо про європейськість України! Львів – туристична скарбниця України, а погані дороги, які «підігнали» під Євро, це теж саме, що й малювання трави у зелений колір перед приїздом страшного керівництва. Ця  традиція сягає ледь не до татаро-монгольської навали, коли треба було «вислужитись» перед поневолювачем.

Вокзали, аеропорти, супермаркети, готелі та інша сервісна інфраструктура. У Львові це вже було достатньо розвиненою, окрім аеровокзалу. Тепер ефективність вкладених коштів потрібно довести, адже  як зауважив Віталій Портніков: «Чудовий сучасний термінал. Розпал відпускного сезону. І тотальна відсутність тих, заради кого будуються аеропорти – пасажирів. Це саме те, що я намагався пояснити Борису Колеснікову і його пропагандистському апарату: у бідній країні з монополізованим авіаринком і дорогими квитками такі термінали – не досягнення, а насмішка". Я не думаю, що на фоні кризи не тільки з «Аеросвітом» і аж до загального наявного та прогнозованого зниження пасажиро- та вантажопотоків, щось зміниться найближчим часом. Готельних номерів ж виявилось навіть забагато, бо багато готелів були напівпорожніми під час чемпіонату.

Спортивна інфраструктура, зокрема стадіон «Арена-Львів», – це теж дотаційні об’єкти. Про це прямо заявляв ще влітку і мер міста А.Садовий. Навіть якщо на новому стадіоні гратимуть львівські «Карпати», вартість квитків не покриватиме всіх витрат. Про проблеми глядачів і мешканців прилеглих районів говорити не буду, бо відчув всі «прелєсті» добирань на власній шкурі.

Ну і про імідж. Іміджевий бік, звісно, привабливий. Але якщо такими зусиллями та коштами наша країна показала себе з кращого боку під час Євро-2012, які на моє переконання є невиправданими, то такі дії, як корупційні скандали і політичні переслідування нанівець звели всі ці героїчні потуги. Так навіщо так вкалувати над іміджем країни, коли дехто з керівників владного олімпу своїми діями перекреслює все та тяжко напрацьоване? Питання риторичне.    

І, наприкінці, про приказку. Поки ми не визнаємо, що врешті треба не заходи проводити на європейському рівні, а жити по-європейському, працювати та бути відповідальним як у Європі, доти буде діяти приказка, яку я нагадав на початку. Яка олімпіада у Карпатах, коли туалети ще з радянськими приколами, коли дорожезні Хюндаї стали народною прикметою (Поламався «Хюндай» – прийшла зима), коли на вокзалі немає достатніх місць для сидіння та відсутній елементарний апарат для кави та чаю, коли вина сумнівного походження продаються просто на вулиці без жодних перешкод!? Цих коли ще є багато. Курорт починається з туалетів на вокзалі, а людина – з поведінки у звичайних побутових ситуаціях, а не з наявності мажорного лижного спорядження.