Про зародження книготоргівлі

У Львові книжкова торгівля, як і в багатьох містах Східної Європи, з’явилася раніше, ніж книгодрукування. Точну дату неможливо назвати. Проте орієнтиром є друга половина ХV століття. Саме із цим часом пов’язана перша документальна згадка про книготоргівлю у Львові. Вона залишилася в історії завдяки судовому процесу. Книгар з Любека передав до Львова торговим агентом кошти, проте гроші не було доставлено до пункту призначення. Відтак адресат подав на агента до суду. Завдяки цій історії ми можемо знати, що в ХV столітті в нашому місті вже існувала книготоргівля.

Наприкінці ХV століття багато торгових агентів відомих нюрнберзьких, краківських книговидавців приїжджало до Львова, й у місті почали формуватися доволі великі, як для того періоду, бібліотеки.

Перші книгарі давнього Львова

Одним із перших книгарів на початку ХVІ століття був Петро Познанець. Його книгарня була на місці сучасного будинку №10 на вулиці Галицькій. Посмертний інвентар книгарні Познанця описує 525 томів за тематичними групами, що дає також можливість побачити, що люди тоді читали. Це була антична література, популярні твори, міщанська література, граматика, історія, словники, література, пов’язана з вихованням дітей, кухарські книжки.

Тогочасні книгарі торгували також різноманітними товарами, це були календарі, гральні карти, наперстки – таким чином вони намагалися збагатити асортимент.

У ХVІ столітті відомим книгарем у Львові був Гануш Брікке. У його книгарні, крім типового книжкового асортименту того часу, з’явилося багато підручників, які використовували у львівських школах. Популярними стали любовні історії.

Наприкінці січня – на початку лютого у Львові відбувався щорічний книжковий ярмарок святої Агнєшки. Книгарі та друкарі із Кракова привозили на нього свої книжки, адже на літературу був великий попит.

Відомим тогочасним книгарем був і Балтазар Гіплер. Він одружився з донькою міського службовця, відтак наблизився до міської влади і став не лише продавцем книжок, а й постійним палітурником для міських видань.

Інвентар його книгарні охоплював півтори тисячі книжок, що, безумовно, є першістю серед книгарів ХVІ століття. Серед книжкових пропозицій були філософські твори, гуманітарна, релігійна, теологічна, технічна, світська література в перекладах, гумористична – дуже широкий як на той час літературний діапазон.

Поява друкарень у Львові

З появою друку у Львові кількість книжок у книгарнях, зрозуміло, сильно зросла.

Перша книгодрукарня у Львові пов’язана з іменем Івана Федорова. Федоров приїхав сюди зі своєю друкарнею. Впродовж багатьох років він працював у львівській братській друкарні. Першою вагомою книжкою, надрукованою у Львові, стала «Граматика». Видання братської книгарні продавали на всіх ярмарках, скрізь, де був попит на слов’янську літературу. Тож друкарня стала важливим освітянським осередком української культури.

Видання були дуже популярними та очікуваними на ярмарках, купці із задоволенням їх купували. За двісті років братська друкарня видала 145 книжок загальною кількістю 160 тисяч примірників. За тодішніми мірками це дуже багато. Доходи від продажу йшли на утримання братських установ: шкіл, монастиря святого Онуфрія, шпиталю.

На зламі XVI-XVII століття у Львові функціонувала вірменська друкарня Говганеса Карматенянца (тут його називали Іваном Моратовичем). На той час у Вірменії ще не було друкарень. Це була перша вірменська друкарня у Східній Європі. Карматенянц надрукував 1616 року «Псалтир» – це єдина у світі книжка, надрукована вірменською і чеською мовами.

1630 року до Львова приїхав молодий друкар Михайло Сльоска. В нього були дуже високі друкарські якості, він відмінно володів усіма друкарськими техніками, виготовляв шрифти, малював. Сльоска надзвичайно вдало продавав усі свої видання і видання ставропігійського братства. Але підприємницька жила та прагнення якнайбільше збагатитись й особистої вигоди часто були джерелом конфліктів із братствами та з міською владою.

Окрім книжок, Сльоска торгував ще й тканинами, килимами, вином – усім, що могло принести дохід. На початку XVII століття він купив друкарню поляка Яна Шиміги, що ще більше розширило його сферу діяльності. На той час Сльоска вже мав латинські шрифти, привілеї і дозвіл на друкування латинських та польських книжок. Невдовзі він почав друкувати і слов’янські видання. Тривалий час Сльоска був поза конкуренцією у Львові.

Найвідоміше його видання – «Апостол» 1639 року, до якого Сльоска написав передмову.

Про рекорди продажу

Ще однією важливою постаттю серед львівських книгарів був Ігнацій Гебановський. Він походив з відомої харківської родини книгарів. У Львові Гебановський одружився і впродовж кількох десятків років займався книготоргівлею.  

З його книгарнею пов'язаний такий історичний факт. 1711 року до Львова приїхали козаки. Завітавши до книгарні Гебановського, вони купили 400 різних книжок. Така кількість була фантастичною на той час. Козаки придбали шкільні підручники, польські хроніки, молитовники, популярні видання загальною вартістю майже 3000 флорінів – тоді це була космічна сума. Цей випадок у Львові згадували ще багато років.

Про запровадження ліцензій

Якщо говорити про стосунки книгарів, то вони мали багато суперечок, претензій щодо професійної етики один одного на різноманітних ярмарках.

Початок австрійського володарювання у Львові було позначено введенням нових законів, правил, приписів до різних сфер життя, не оминули вони і книгодрукування. Вводили цензуру, згодом скасовували. 1786 року було заборонено продаж закордонних видань, забороняли працювати без ліцензії.

Таким був перший етап формування книжкового життя Львова.

Роксолана Савчин, «Вголос»