1. Ні зрада, ні корупція, ні міль, Лиш бютівські нардепи. Бо уряд хоче вже Курпіль, незмінний – як планети. Лиш переможці там прості, Демократичні тільки звуки. А більшість квітне на весні, у теплі Юлі руки.

Курпіль Деньковича віта і з ходкою у Раду, Курпіль вже вдруге – депутат, Денькович – ще ні разу. Степан не радісний як Йван, Іван – радіє як та ляля. Степан – парламентський ботан, Іван – чита ще тільки Даля.

І коаліцію вони, демократичну в небі хочуть, Де сили бютні, як штани, порватись не захочуть. На компроміси йдуть бюти, музичною рікою, нунси гальмують як стовпи, за обрій з голубою.

На компроміси вже пішли, сердечні Юлі друзі, Й болючі віруси знайшли, у нунсовій окрузі. Бо НУНС – сучари навісні, жбухають лиш пантами, На БЮТ кидають голосні, образи із круками.

А БЮТ на поступки іде, і в армії, і в бабках, А їх засунули в біде, у светрах, й при краватках. І звинуватили у тім, що амбіційність пре щодуху, Для НУНСу це все білий грім, у лютую розруху.

А 8 менів із нунсів, ще не поставили плюсів, Ми їх не можем зрозуміти. Їх аргументів. Полюсів. Чому ж так хочуть западлити?

Бо політична нестабільність – це ганьба, Це кругові поруки. Єднає руки боротьба, бютівців серця муки. За Україну, за народ, за джерело ганьби – за Раду. Їм аж до п’ят так припекло, клеймо за вищу зраду.

І Ющенко голосить про одне, лепече вже про інше, Для нього в небі головне, в парламенті – най гірше. Публічно заявляє він одне, а не публічно – інше.

Не контролює ситуацію вже Ющ, Там Довгі кролики так скачуть. Їх Балога пригрів, й отруйний Плющ, коаліційні ночі й досі плачуть.

Непослідовність Ющенка – це хрест, Месійний знак чужого трону. Для нього пасіки відвічний фест vs. народу первісного стону.

Народ не з Ющенком тепер, Це має знати він уміло. Народ відкрив вже Юлі двер, в своє тлусте дозріле тіло. А рикошети по БЮТу, Не б’ють прив’язкою до НУНСу. БЮТ вмиє руки на бюсту, закам’янілим хлопцям з НУНСу.

То ж нехай собі як знають – Божеволіють, конають, Нам своє робить: Всіх панів до д’ної ями, Буржуїв за буржуями, Будем будем бить. Будем будем бить. Юля нам підмогу йде, розб’ютованої ери. Піонери, піонери! Партія веде! Партія веде!

Повна відповідальність за не створення коаліції лежить на Ющенку (пряма мова).

2. На пресусі, коло брами, Там дискусія іде. Хай Іван усі гукнули, За нардепа в нас буде. Привітайте, ждіте волі, Вже Деньковича ідуть. Зашуміло, закипіло, на руках його несуть.

На пресусі, коло брами, Пан Денькович повіда, про парламентськії будні й трудові буденні студні. Про присягу і про свято, й фокуси від Райки кляті.

Дисципліна в БЮТі – клас! Ющенко боїться нас. Ну не нас, а нашу Юлю, але й ми не діти дулі. Дисципліна – то люксично, розвесело й прагматично. Бо народ наш має клепку, рознесе він нунсів в щепки.

І загнеться НУНС як цвях, якщо Ющ не взлюбить нас! Якщо хоче буть прездентом, хай не гордить цим моментом. З нами робить к’ліціЮ, бо ми сядем на шиЮ.

На пресусі гам спадає, замовкає свіч. Майже вечір. Спіч.

3. О светрик білий, светрик білий! Я сам. У шафі. Навіки. Цю пам’ятку Курпіль вже не продасть довіку. Хіба що. Колись відкриють все ж на Львівщині музей для БЮТ. Дивись і піонери там прийдуть. Спитають в сивого Степана, чи має він щось з артефактів цінних? Віддасть тоді Курпіль з слізьми цей історичний светрик у музейні фонди…

О светрик білий, светрик білий!

Щира вдячність Павлу Тичині за віршований фонд.