Уявіть цивілізовану країну світу. А в ній - чиновника, за керівництва якого місто втратило сотні комунальних об’єктів та зазнало збитків на мільярд доларів. Де цей чиновник? Як мінімум - відсторонений від посади на час ведення слідства. Як максимум - відсиджує у в’язниці свої законні кілька десятків років. Але це - не про Україну. І точно не про Львів. Дивовижна історія успіху Інни Свистун вам пояснить, чому.

Починалося все прозаїчно. Рівненська область. Село. Маленька дівчинка, яка сильно хоче в майбутньому стати "великою". Золота медаль у школі. Вступ на економіку до Франкового вишу. І, як то кажуть, понеслося:

  • з 1995 по 1997 рік - менеджер з промоції “Радіо Люкс”, заснованого Андрієм Садовим;
  • з 1997 по 2007 рік - головний редактор ТзОВ “Золотий Дощ”;
  • з 2007 року - директор комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” Львівської міської ради;
  • з 2013 року - начальник управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради;
  • з листопада 2015 року - депутат VII скликання Львівської обласної ради, голова фракції «Самопоміч», секретар комісії з питань комунального майна та приватизації.

«Свистун - перевірений кадр Садового, - каже «Вголосу» економіст і політолог Юрій Ситник. - Ще не встигла отримати вищу освіту, як пішла до нього на першу роботу - телерадіокомпанію «Люкс». Після цього вся її кар’єра - це Садовий. 10 років вона працювала редактором ТзОВ «Золотий дощ», яке займалось рекламою у Львові. Засновники цього ТзОВ - її чоловік Роман Свистун, а також невідома особа, схована за офшорною компанією на Віргінських островах. Усе вказує на те, що ця особа - сам Андрій Садовий. Усі знають, що він причетний до бізнесу, але через офшори перевірити це, на жаль, неможливо. Ще один аргумент, який може підтвердити таку тезу, - перша посада Свистун в ЛМР. Щойно Садовий став мером - взяв її директором «Адміністративно-технічного управління», яке якраз контролювало діяльність рекламних компаній у Львові. Не без «особливого» ставлення до «Золотого дощу», звичайно».

Інна Василівна – насамперед кума львівського міського голови.

Як Садовий, вона регулярно вбирається у вишиванку:

І як Садовий – фанатіє від російської «величі»:

А ще – підпрацьовує чи то прибиральницею, чи то сторожем. Знову-таки, у свого кума.

Ця інформація стала відомою у червні 2017-го, коли Львів тонув у смітті. Свистун попід руку з дружиною мера намагалась чужими руками прибрати сміття Садового – влаштовувала вистави під Львівською ОДА, вимагаючи від її керівництва розгребти завали. «Дивиться, щоб раптом за ніч не вкрали ОДА. А що робиться у комунальному майні – не відомо. Замість того, щоб людина дивилась, щоб у громади міста не крали майно, вона сидить під адміністрацією. То вона сторож чи керівник управління?» - коментував тоді голова області Олег Синютка.

Втім, того ж року з’ясувалося, що пані Свистун має ще одну непогану професію – бізнесвумен. У її декларації знайшли мережу оздоровчих центрів «Формула краси». Звідки в простого рекламного менеджера 1,5 мільйона (за цінами 2004 року) на відкриття цих салонів – питання. Відповіді, як виглядає, не має й сама чиновниця: ці кошти від НАЗК вона приховала. І маленька деталь: «Формулою краси» Свистун володіє не сама, а разом із сім’єю одіозних братів-олігархів Дубневичів. Кілька років тому у власність цих же Дубневичів з легкої руки Свистун відійшла пам’ятка архітектури 17 століття на площі Ринок, 28. Збіг обставин, звичайно ж.

Та найцікавіше – далі.

Не тільки на Львів, а й на всю Україну пані Свистун прославилася у 2016-му. Тоді за кілька тижнів Львівська міськрада втратила майже сотню об’єктів комунальної нерухомості –  найбільш привабливі комерційні приміщення, розташовані у центральній частині міста, загальною вартістю в сотні мільйонів доларів. Цей скандал став найбільшою схемою дерибану в сучасній історії Львова й отримав назву «Афера століття».

У мерії відразу, звісно ж, заявили: ми ні при чому, ми всі – шоковані, майно зникло само по собі, а ми про це – випадково дізналися… Пояснення, як тепер модно казати, на рівні «Бог». Чиновниця 10 років працює у міській раді на топ-посадах і не помітила, як з-під її управління «раптово зникли» під сто об’єктів. Черговий збіг обставин, як ви вже зрозуміли.

Відтоді минуло чотири роки, а результатів розслідування, по суті – жодних. Свистун не те, що не повернула всіх вкрадених приміщень, а й навіть не з’ясувала, скільки їх було і скільки є досьогодні.

«Як робить адекватний керівник, якщо помічає, що в нього крадуть майно? Проводить інвентаризацію, щоби знати: де, скільки і чого є. Від «афери століття» минуло вже чотири роки – ніякої інвентаризації немає досі. Не кажу вже про те, що вона мала бути проведена в перші дні Свистун на посаді. Хто і що у Львові може контролювати, якщо не відомо, що є у власності Львова? Принаймні, публічно. У такій ситуації з’являється логічний висновок: комусь вигідно, щоби львів’яни не знали, що їм належить», - коментує «Вголосу» депутат Львівської міської ради від УКРОПу Любомир Босаневич.

На необхідності проведення інвентаризації уже роками наголошує Анатолій Семенюк. Свого часу він був службовцем управління комунального майна Львівської міської ради. Втім, у 2007-му, з приходом Садового до влади, - полетів із посади. Саме за те, що говорив вголос про оборудки, які впроваджує в місті новообраний мер.

У 2013 році Семенюк спробував підсумувати зловживання команди Садового на комунальному майні – і тоді вийшов на 500 000 000 доларів.

Деталі афер – у його інтерв’ю із Юрієм Ситником.

https://www.youtube.com/watch?v=ODETKbyZx3s

З того часу темпи розпродажу майна Львова росли в геометричній прогресії, а в останні роки – стали найвищими в усій Україні. Отож можна тільки уявити, до яких розмірів збільшилась сума збитків.

«Варто лише поглянути на орендні ставки комунального майна у Львові, встановлені для себе улюблених, - каже Анатолій Семенюк у розмові із «Вголосом» вже сьогодні. - Порівняно з державними та навіть обласними ставками - вони занижені у 2-3 рази. Відповідно, у 2-3 рази занижені доходи міського бюджету. Для прикладу: якщо річна орендна ставка для ресторанів у Києві - 20% від вартості об’єкта, то у Львові вони встановили всього 5% (не забувайте при цьому, кому належить більшість ресторанів у центрі Львова). Але це дрібниці, порівняно із тіньовою приватизацією через суборенду (коли створюють фіктивні комунальні підприємства, типу «Агенції ресурсів ЛМР», передають їм нібито в оренду приміщення, а в результаті – виводять у приватну власність поза конкурсом) та відкритим продажем об’єктів за катастрофічно заниженими цінами.

Візьміть ту ж «Копальню кави» на площі Ринок - там вартість близько 1000 доларів за метр квадратний, а ще - занижена орендна ставка. Візьміть «Театр пива Правда»  у Старому Цумі. Частину приміщення продала обласна рада по ціні 1500 доларів за метр квадратний, іншу частину того ж приміщення - міська рада по ціні менше, ніж 500 доларів за метр квадратний. І «Копальня кави», «Театр пива» належать мережі «ФЕСТ», а мережа «ФЕСТ» - раднику Садового. Вартість приміщення ЦУМу занизив експерт з оцінки - кум Садового, а купив це приміщення запівдурно - інший кум Садового.

Детально про ресторанну мафію «ФЕСТу» - читайте у попередній публікації «Вголосу»: «Замість сім’ї Януковича – дорога родина Садового».

Міський голова - це шахрай і абсолютний нікчема. Нижче падати вже нікуди.

За законом результати приватизації повинні бути викладені у вільний доступ у всіх деталях: що приватизовано, коли, ким, де, за якою вартістю. Мерія Садового ніколи цього не робила і донині приховує. Так одна афера тягнеться за іншою, з року в рік, з каденції Садового в каденцію, а збитки в результаті - астрономічні. Цього достатньо, щоби сказати, хто такий міський голова - це шахрай і абсолютний нікчема. Нижче падати вже нікуди.

Але львів’яни чомусь роблять вигляд, нібито їх воно не стосується, нібито це не у них вкрали. Насправді - стосується. Ці вкрадені гроші - це ваші знищені підвали, поламані ліфти і розбиті під’їзди. Ще за мерства Буняка у положенні про оренду прописали, що всі кошти від приватизації комунального майна треба спрямовувати на ремонт житлового фонду. Мерія Садового звітує про шалено успішну приватизацію. Нерухомість у Львові - одна з найдорожчих не те що в Україні, а й в усій Східній Європі. Але ремонтів по львівських будинках якось не видно. Тому єдине питання: де наші гроші?!

Вийти на площу Ринок - там на кількох десятках метрів стаття на 15 років із конфіскацією для Свистун. Скільки вже відкрито кримінальних справ… Але нічого до кінця довести не можуть. Бо все відбувалося під «кришуванням» так званих правоохоронних органів. Скільки квартир, машин і земельних ділянок Садовий роздав суддям, поліції і прокуратурі - писано-переписано».

Детально про майнові зловживання читайте у попередній публікації «Вголосу»: «Мільярди комунальної мафії Львова».

Варто згадати, що впродовж багатьох років депутати намагалися переконати мерію Садового у необхідності запровадження практики передачі майна у довгострокову оренду – на 50 років. До цього закликала, зокрема, колишня депутатка від «Свободи», член постійної депутатської комісії комунального майна та власності Ірина Шалаковська.

Так, при орендній ставці у 15-20%, кожне приміщення приносило б до бюджету Львова свою повну вартість кожних 5 років. У результаті, за 50 років оренди за одне приміщення можна було би виручити вдесятеро більше коштів, ніж за його продаж! Але…Інна Свистун наголошувала: розпродаж львівського майна – необхідний. Адже це, за її словами, єдиний спосіб позбутись корупції і унеможливити розкрадання. Десь так у Львові і сталась «афера століття».

«Афера століття» стала можливою через те, що не було майнового обліку, - додає Юрій Ситник. – Майнового обліку не було тому, що Свистун після кількох років на посаді так і не спромоглася його провести. Або – навмисно не провела. Це навіть не халатність. Це – злочин».

«У Садового у Львові – абсолютна монополія влади, - підкреслює Любомир Босаневич. – Чиновники – під ним, депутатська більшість – під ним. Міська рада вирішує все у ручному режимі – так, як «своїм» вигідно. Який інвестор сюди зайде, якщо тут беззаконня? Який розвиток може бути у Львова в такій ситуації?»

«Час до часу у Львові з’являються сувенірні 100-доларові купюри з портретом пані Свистун, - дадає депутат ЛМР від ВО «Свобода» Андріян Гутник. – І це дуже символічно. Бо вже багато років у Львівській міській раді всі знають: управління комунального майна – це найкорумпованіший орган. Свистун ніколи не йде на зустріч мешканцям, не може знайти спільної мови із депутатами. Найбільше скарг, які є в ЛМР, пов’язані саме з її управлінням. Міський голова і до нього наближені, маючи повний контроль над усім, - витворяють те, що їм заманеться. А львів’янам до впливу на їхнє ж місто – дорога закрита».

Серед українських політиків сьогодні модно бавитися у казочку: «цар хороший – бояри погані». Але цей варіант – однозначно  не про Садового. Інна Свистун завдячує йому всім. Відтак є прекрасним відображенням його сутності. І вона така не одна. Далі – буде.