Хто не знає, то колись Львів мав зовсім інакше обличчя, ніж зараз. Кам’яниці, що так приваблюють туристів і стають об’єктами недитячих скандалів, прийшли на місце іншого Львова, який поступився вимогам часу і віянням моди та сховався під землю. Намагання прадавнього міста видряпатися на поверхню у 20 столітті закінчилися його остаточним перепохованням під сучасними пластиковими бутіками ринку „Добробут”. Сьогодні Дерев’яний Львів 13-14 століття випробовує свої сили у боротьбі із суперником із надвагової фінансової категорії.

До проведення футбольного чемпіонату „Євро-2012” Львів має стати містом готелів, і не простих, а п’ятизіркових і гламурних, щоб продемонструвати майбутнім потенційним інвесторам всю свою заможну привабливість. Один із таких vip-монстрів має постати на вулиці Федорова. Він передбачає, окрім 150 просторих номерів (в один може вміститися ціла футбольна команда), комплекс для раювання на землі. Під будівництво готелю виділені земельні ділянки на Федорова 22-26, 28 (пам’ятка архітектури), 23, 25 та на Сербській 3 і 5. Зараз на ділянці ведуться археологічні розкопки, замовником яких є компанія „Українські інвестиційні системи”, що і будуватиме готель для футбольних фанатів, а виконавцем – ЛКП „Археологічно-архітектурна служба”. Субпідрядник – „Рятувальна архітектурна служба”, що і видобуває на розсуд громади і влади прадавню історію Львова.

Що вдалося знайти під шаром будівельного сміття і чи виживуть історичні знахідки перед проведенням „Євро-2012” розповів керівник розкопок Остап Лазурко:

У листопаді минулого року ми почали відкривати територію на Сербській. Там, на глибині 1 метра, ми знайшли два великих кам’яних п’єца. Ймовірно, хлібопекарських, оскільки плавильних відходів там немає. Проте вони належать до 19 - початку 20 століття і ми будемо їх демонтувати, тому що під ними багато цікавіших речей – на глибині 2-2,5 метри по всій площі ділянки знайдено культурні нашарування 14 століття.

Дві дерев’яні криниці, два великих водозбірника із системою дерев’яних жолобів, декілька господарських конструкцій більш примітивної побудови – все це датується 14 століттям – епохою Дерев’яного Львова, що була перед кам’яницями і мурами.

Коли ми демонтували частину муру, що загрожував нам обвалом, то натрапили на палі, які використовували для будівництва будинку 18 століття, а далі, безпосередньо біля них, знайшли систему кілків, ймовірно тину – найдавнішої споруди на цій території, яка датується кінцем 13 – 14 століттям, маємо ще кілька фрагментів, що датуються 13 століттям.

Тут є велика дерев’яна конструкція, фрагменти підлоги, ряд дерев’яних мощень, які, на жаль, не збереглися, тому що дерево струхлявіло, ми змогли тільки стратографічно задокументувати знахідку.

З іншої сторони, біля п’єців, знаходиться також дерев’яна споруда або мощення, точно поки що не можемо стверджувати, площею близько 5 метрів.

Щодо побутових знахідок, то ми взяли звідси досить потужну колекцію керамічних форм: горщики, миски, сковорідки, макітри, глечики, керамічні склянки, скарбонки - всього близько 60-70 цілих форм посуду, як кухонного так і столового, що належить до 14-16 століття. Також тут є скляні вироби унікального гутного виробництва. Зараз це все очищується і документується.

Зібрана велика кількість нумізматичного матеріалу – близько 200 монет. Є релігійні знахідки – хрестик і медальйон із зображенням Матері Божої Ченстоховської, є торгові пломби, веретена, багато шкіряних виробів – готичні і ренесансні чоботи, дитяче взуття, шкіряна сумка. Тобто весь комплекс – керамічний, шкіряний, скляний, металевий, дерев’яний – представлений тут. Маємо грандіозний комплекс речового матеріалу.

Це є унікальні речі, тому що у Львові, після Золотого Лева – розкопок на території сучасного ринку „Добробут”, таких знахідок більше не було. Дерев’яний Львів практично не досліджений.

Подальша доля нашої роботи плачевна – замовник не перераховує гроші, робітники працюють на добровільних засадах. Ми завершуємо фіксувати те, що відкрили,  можливостей відкрити щось нове у нас, на жаль, немає. Ми працюємо до першого серпня. Я сподіваюсь, що замовник продовжить угоду і ми будемо працювати далі.

На цю ділянку виділили 500 тисяч гривень, що дуже мало насправді. Багато коштів було витрачено тільки на вивіз землі, на зняття прошарку будівельного сміття.

Предмети побуту, що ми знайшли, після опрацювання і складення звіту будуть виставлені наступного року в Історичному музеї, ми домовилися з ними про приміщення.

А доля того, що не можна звідси забрати цілковито залежить від замовника. Якщо би він хотів це зберегти, то це його прерогатива, а ми можемо тільки намагатись це все вберегти від впливу погодних умов.

Але, наскільки мені відомо, ця ділянка має бути понижена на 9 метрів, тобто замовнику буде всеодно, що з цим робити і все це буде зруйновано. Тут планується будівництво підземного переходу між двома корпусами готелю і двоповерховий підземний гараж.

Щоб врятувати унікальний шматочок Львова треба дослідити загалом всю ділянку. Щоб зберегти Дерев’яний Львів потрібні значні кошти, все в руках замовника будівництва, ми примусити його ні до чого не можемо.
 
Що можна зробити ще? Документально довести, що це пам’ятка археології, але тоді тут заборонять будівництво.

Як на мене, треба піднімати громадськість, щоб змусити замовника зважати на знахідки, оскільки це є територія ЮНЕСКО, у дозволах і договорах мають бути певні приписи, щоб вони зберегли хоча б один дерев’яний колодязь.

Ці колодязі є досить глибокими, але ми не можемо їх розкопати, тому що нам загрожує обвалом стіна пам’ятки архітектури – будинку №28, який замовник не реконструює, а просто чекає, поки будівля сама завалиться. Криниця нами розкопана на 9 метрів, але вона йде далі. Теоретично глибина материка тут становить 15 метрів. Щоб його докопати, треба його спочатку укріпити.

Жоден такий колодязь у Львові ще не був докопаний до кінця. Їх знаходили кілька разів, але не в такій кількості, як на цій території.

Зараз ми завершуємо роботи, а при написанні звіту будемо давати свої пропозиції, змусити ми нікого не можемо. Збереження пам’яток також залежить від влади, якби вона постаралася, то могла би вплинути на замовника.

Споруди 14 століття були би чудовою атракцією для туристів. Я розумію, ще все це коштує дорого, але ще одного шансу на відкриття і збереження Дерев’яного Львова у нас може не бути.

тематичні фото тут