На днях мав змогу ознайомитись з черговим випуском газети «Самопоміч». Ось тут її електронна версія http://samopomich.org/articles/772~gazeta_samopomich_7_-_13_chervnya

Як педагог не піддаю сумніву просвітницькі акції щодо шкідливості алкоголю для дітей і необхідності цивілізовано обмежити рекламу і алкоголю і тютюну. Проте альтруїзм чиновників мене завжди насторожує і не безпідставно. Наш мер далеко не альтруїст. Він бізнесмен. І всі громадські акції є породженням його політико-бізнесової активності. Життя таке, скаже кожний. Але ось що мене змусило написати цю статтю. Цікаве фото на першій шпальті до статті під заголовком «Ваші діти п’ють, бо нещасливі». Перший погляд на фото не ілюструє цю тезу аж ніяк. Хто хоч трохи розуміється на фізіогноміці та психології, погодиться з моєю думкою, що зображені діти не виглядають жодною ознакою на «нещасних». Може хіба з серії «Багаті теж плачуть». Але за акуратними усмішками охайних симпатичних облич дівчат приховується комфортне життя підлітків із нормальних сімей! Підлітковий період і нещастя підлітка – це не синонім та не наслідок. Емоційна неврівноваженість та збудливість – так, стресовість дитини – згода. А нещастя можна шукати у так званих кризових сім’ях (неповних, соціально незахищених та ін.)

Тепер про головне. У моєму професійному досвіді був такий випадок з галузі прав дитини, коли я збирав дозволи від батьків, бо інформаційну статтю у канадській газеті не хотіли брати тільки через те, що там була групова світлина про перебування українських дітей у Канаді. Здавалось би, де ми і наші діти, і де Канада, йо-ма-йо! Ось тому-то Канада там, а ми, вибачте, у дупі!

В українському законодавстві відсутня пряма норма щодо заборони друку фотографій людини без її письмової згоди. Але є норма Цивільного кодексу (стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах), яка говорить, що фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Коли ж ця особа неповнолітня, цю юридичну процедуру здійснюють батьки. Адже згідно законодавства про права дитини (зокрема, ст. 16. Конвенції про права дитини, ратифікованої 27.02.1991 року Верховною радою України ( 995_021 )) жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя. В силу положень ст. 60 Кодексу України про шлюб та сім’ю ( 2006-07 ), захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

Є, правда, випадки, коли за умови, що ваша дитина не фотомодель, то будь-яке його фото, за винятком фото крупним планом, може бути вільно опубліковано, якщо воно зроблено під час публічного свята, дитячого ранку, шкільної лінійки, спортивної олімпіади, іншої урочистої події або масового заходу – пікніку, вечірки, тощо.

На моє запитання відповідальна за законність розміщення фотографії підлітків особа з «Самопомочі» відповіла, що фото придбане з легального сервера, окрім того це не український сайт. Відповідно, якщо цей сервер закордонний, то оплата має здійснюватись у іноземній валюті. А чи є дозвіл на операції з іноземною валютою у громадської організації, яка до того ж існує на благодійні пожертви і є неприбутковою, – це питання відкрите. Крім того, чи є дозвіл у власників цього інтернет-сервера на продаж фотографій дітей – це також питання невідоме.

Але мені болить ще інша важлива проблема використання дитячих світлин.

Ось текст з пояснювальної записки до одного проекту Закону України, який був поданий зовсім недавно: «Останнім часом системного характеру набула практика використання зображень дітей у рекламі політичних партій та осіб, які претендують на зайняття виборних посад в органах державної влади та місцевого самоврядування. По суті вона являє собою спекулювання на позитивному відношенню виборців до найдорожчого та найсвятішого – до наших дітей. Особливо почастішали випадки таких рекламних спекуляцій із наближенням виборів народних депутатів України. Вважаючи аморальним залучення дітей та/або їх зображень до практики політичної боротьби за симпатії виборців та враховуючи відповідний досвід розвинених країн вбачається за доцільне законодавчо заборонити таку практику."

Цей проект опозиційного депутата п. Миколи Томенка зареєстрували у ВР 4 липня минулого року. Ним пропонується доповнити статтю 20 закону "Про рекламу" положенням про заборону використання зображень дітей у рекламі політичних партій, осіб, які претендують на зайняти виборні посади в органах державної влади, та посадових осіб. Але це лише законопроект. І він не проголосований і не діє.

І ось тепер про питання таких собі рекламних спекуляцій та маніпулювання п. Садового. Вивчаючи питання створення та діяльності громадської організації «Самопоміч», я зауважив їх дивну інтеграцію у органи державної влади. Я також очолюю громадську організацію, проте навіть не пробую вийти перед будь-якими зборами державних працівників з метою залучення їх до своєї громадської роботи. Неодноразово я це спостерігав, наприклад, на професійних нарадах працівників освіти м. Львова. І саме створення «Самопомочі» було технологічним ходом напередодні чергових виборів міського голови. Зауважу, дуже грамотним, адже Садовий переміг. Тепер мер Львова у березні ініціював кампанію «Стоп алкопоп». Як гадаєте, чому це не була компанія «Стоп хабарі», чи «Покараємо Огуру» (Огура – скандально відомий протеже Садового на посаду очільника Львівської освіти), або «Стоп ямковий ремонт доріг у Львові». Бо це найшвидший та найдешевший спосіб піднімати рейтинг серед городян! Проблеми дітей, проблеми, які розв’язати фактично неможливо самотужки навіть якщо ти мер і багатій. Але якщо нічого не зміниться, бо обсяг продажу алкопопу дітям ніким офіційно не рахується, і статистикою можна маніпулювати відповідно, то і з тебе немає як спитатись.  Але всі бачили, що Садовий боровся і стояв на барикадах.

Чітко обрана тактика і напрямок радниками мера. Але я повністю погоджуюсь з Томенком – це аморально використовувати фотографії дітей, адже кожна проста людина починає асоціювати образ конкретного політика з апріорі чистими дитячими образами. Насамкінець наведу кілька механізмів подібної маніпуляції з фотографіями дітей та компанією «Стоп алкопоп». Перший механізм – це відвернення уваги городян від проблем міста Львова, які міг би реально вирішувати Садовий. Наступний – це ставка на емоційну складову проблеми, яка підсилюється тематикою дітей, а не алкоголізму дорослих. Ще один цікавий механізм, коли звертаючись до батьків, вчителів та підприємців, політик викликає у них почуття особистої провини за ситуацію. Це доводить перекладення вини за загибель підлітка через удар струмом на його батьків, які не догледіли того, що він випивав з друзями (дивіться виступ Садового у цьому ж номері). Звісно, комунальники не винні, що у підвалі порушені вимоги техніки безпеки!

Подібні явища у ЗМІ доволі часті, що доводить незрілість нашого суспільства загалом. І мушу повідомити, що у редакції «Самопомочі» пообіцяли не розміщувати фотографії без вказаного джерела і тим більше дітей. І це вже добре, бо обнадіює.