– Пані Галино, розпочнімо нашу розмову про ідею Липівських читань,  яку організовує очолюваний Вами Благодійний фонд. Бо про Юрія Липу – громадського діяча, письменника, поета, публіциста, автора української геополітичної концепції, одного з визначних ідеологів українського націоналізму здається відомо чимало. Але, на жаль, спадщина Липи відома у дуже вузьких колах.

 
Якби нам насправді були відомі імена Івана та Юрія Лип, коли б про них усе було знано, то ми тоді б, напевно, конференцій не робили. Зараз багато розвідок робиться – наукових, біографічних. Остання розвідка така, що Юрій Липа – це прийомний син Івана Липи. На цьому зараз ніхто з істориків не акцентує, тому наша конференція у Львові була більше літературознавчою. 
 
Яка наша ціль? Чому ми приїхали до Львова? Ми дуже хотіли провести лікарську конференцію, ми надіялися, що львівські лікарі нам підуть назустріч. Але так не склалося. Через те у нас відбулася міждисциплінарна конференція, на якій були присутні лікарі, літературознавці, мовознавці, історики, геополітики. Порушувалася різна проблематика. Були делегації з Одеси, Кам’янця-Подільського, Дрогобича та інших міст. Географія учасників дуже широка, як і географія життя Івана та Юрія Лип. Провідна тема читань – збереження імен Івана та Юрія Лип в історичній пам'яті народу та актуалізація їхньої спадщини. Проблематика читань охопила їхню лікарську практику, літературну творчість і громадську діяльність, а також геополітичні праці Юрія Липи. 
 
Чим займається ваш Благодійний фонд? 
 
Юрій Липа, як і все українське, добре знаний в Одесі завдяки нашому Благодійному фондові. Він заснований у 1999 році. Пройшло 13 років. Звичайно, його треба модернізувати. Фонд виграв кілька грантів тільки завдяки талановитій молоді. 
 
Зараз я вирішила розділити фонд. Собі я залишила питання історії та Івана та Юрія Лип. Я би вам могла безкінечно говорити, адже українські місця в Одесі є навколо. Чикаленко, Луценко, оточення Лесі Українки, Микола Лисенко та інші імена. 
 
Ми зараз створили український клуб Одеси. Запрошуємо до Одеси Василя Шкляра, Любомира Гузара. Стараємося щось робити. Я завжди кажу, як зібралися п'ять українців, то лише співають пісні. Я проти цього. Я не є науковцем, а менеджер, і кажу, що не треба читати доповідей,  Завжди прошу, щоб це було не просто доповіді, а було щось сучасне, актуальне, свіже, бо, як тоді ж ми зацікавимо молодь.
 
Треба говорити про постаті Івана та Юрія Лип. Хто був Юрій Липа за походженням? Від свого батька він дуже відрізнявся, бо Іван Липа був дуже спокійний чоловік, а Юрій Липа – надзвичайний. За свої 47 років він побував і на Далекому Сході, і в Лондоні, і в Польщі, і в Одесі, в Франції. Де він тільки не був. 
Чим ви ще займаєтеся, окрім благодійного фонду? 
 
Фонд – це моя добровільна громадська позиція. Окрім нього маю в Одесі два магазини української книжки. 
 
І як вам вдається цей культурницький бізнес в Одесі?
 
Я існую вже десять років. Так, оренда у центрі міста велика. Але ж працюю. 
 
На початку розмови ви сказали, що не знають Івана та Юрія Лип, що не видають їхніх творів? 
 
Не буду казати, що молодь цікавиться Юрієм Липою. Я скажу так: Іван Липа вивчається у школі, але де його твори знайти? Нема творів. Колись у Львові у "Видавництві Старого Лева"  вийшли казки, але вони швидко розійшлися. Хоча Іван Липа не для дітей. Його казки – дуже філософські праці, складні для розуміння, а вони у програмі 5 класу. 
 
Хочу подякувати директору львівського видавництва "Каменяр" Дмитрові Сапізі за те, що він твори Юрія Липи видає. Адже Юрій Липа створив фантастичні праці. Видана його "Чорноморська доктрина", яка раніше була заборонена. Видання побачило світ у Міжрегіональній академії управління персоналом у Києві. Це таке дороге, ошатне видання А наше завдання – видати брошури та пороздавати їх. Хай люди читають – про Україну, про призначення українців. Ці праці повинен кожен українець прочитати. 
 
Ми будемо просити вашу місцеву владу у виданні таких творів, адже Одеса не може допомогти. Тому якщо Львів цього не зробить, то більше ніхто це не зробить. Ми зможемо їх поширити. Так, ми живемо в час інтернету, але в нас повинне бути й паперове видання  Юрія Липи. Це мають бути доступні широкому загалу недорогі книги.
У нас багато говорили про ініціативу перейменувати вулицю Івана та Юрія Лип в Одесі. Львівська обласна рада навіть приймала відповідне звернення. Чи відбулося перейменування вулиці Юрія Липи в Одесі? 
 
Було оголошено рішення про перейменування вулиці Івана та Юрія Лип. А потім воно зависло у повітрі. Останнє, коли я чула якесь рекламне оголошення, то там було згадано вулицю Івана та Юрія Лип. Вони прийняли рішення, але чи його виконали? Наразі таблички залишилися. 
 
А почалося все із Одеської бібліотеки, яка була названа на честь Івана та Юрія Лип. Я працювала у тій бібліотеці. Почали чинити тиск на її директора. І з неї точно зняли назву. Дуже шкода, адже це дитяча бібліотека з україномовною літературою у більшості. 
Як зараз почуваються українці в Одесі?
 
Я собі сказала, що Одеса не буде суто українською. З Одеси виїхали ті євреї, які творили її культуру. Лишилися ті, які більше на Москву дивляться. Раніше мені навіть плювали в лице, коли я продавала книги про історію Одеси українською мовою. 
 
Яка ж сьогодні Одеса? Кажуть – бандитська Одеса, привозна Одеса, кримінальна Одеса, дешевий гумор. Вибачте, але це не той гумор, це не та Одеса. Це все так награно. Приїжджають з якихось провінцій люди і починають вважати себе одеситами. Дехто каже, що я дійсно одеситка, бо маю почуття гумору. Мені було теж цікаво, що жінка у Львові навіть не зрозуміла, що я з Одеси приїхала, що я не звідси. Можливо, тому що я вдома розмовляю українською. Родом я з Івано-Франківщини, у Львові вчилася у поліграфічному інституті. 
 
Чи готові Львів і Одеса до співпраці?
 
У Львові скоро будуть Дні Одеси. Для одеситів Львів – це П'ємонт. Я деколи боюсь їх розчаровувати, що не все так просто і у Львові. Але все одно дуже хочеться, щоб ми і ви дружили.
 
На фото - Юрій Липа