Ці студенти навіть не думати, що з їхньої веселої затії може вийти щось надто більше, ніж просто один веселий мистецький вечір. На другу акцію "Zилізка" прийшло вже значно більше людей, як і на третю. На різноманітних проектах від "Zилізка" молоді і ще зовсім невідомі творчі люди мають хорошу нагоду показати результати своєї діяльності, художники, музиканти, фотографи, письменники, а також весело провести час. На сьогодні "Zилізко" – це вже мистецьке об’єднання і попереду ще багато роботи.

У львівських ЗМІ не раз з’являлась думка різних відомих у Львові людей про те, що буцімто у нас молодь не зовсім активна, ніяк себе не проявляє. Невідомо, яким буде життя культури у Львові після сьогоднішнього круглого столу (див. kultura.org.ua), невідомо якою буде культурна політка міста, а тим часом молодь активно працює над своєю самореалізацією.

МО "Zилізко", Ірена Стадницька, Дмитро Шегда

"Zилізко" минулого року зробило кілька гучних акцій і встигло вже стати досить популярним серед певного кола людей, довго вас не було чути, що сталось і чи плануєте й далі організовувати якісь акції?

Дмитро: Останні 9 місяців "Zилізко" займалося самовдосконаленням, реструктуризацією, здобутих певним чином ідей, накопиченням нових розумових капіталів, а також діяло на маленькі вузькі кола в якості перформенс-мейкерів.

Ірена: Мається на увазі, що після того, як ти посидів на чужому перформенсі, досить легко сказати, що це відстій, а сказати свою думку у маленькому перформенсі набагато цікавіше.

Як працюватиме й далі "Zилізко", концепція трохи зміниться?

Ірена: Перше "Zилізко" включало багато різних гілок мистецтва, друге було зосереджене на літературі, третє на театрі, четверте ми хотіли робити більш ближче до музики, але воно мало відбутись у Франківську, нічого не вийшло, була проблема зі спонсорами, таке інше, а наступне "Zилізко" буде нагадувати перше. В принципі концепція наступної акції – показати найрізноманітнішу творчість.

Дмитро: У Франківську не відбулося "Zилізко", бо була погана погода, грошей не було, стіна в будинку розвалилась і всьо. І це був якраз період морального збагачення, ми зрозуміли, що він ще не закінчився. Юрій Андрухович з дружиною, єдині прийшли на "Zилізко", яке не відбулося, бо всіх попередили, а їх забули.

Чого ви вирішили організовувати різні мистецькі акції? Вам чогось бракувало у Львові?

Ірена: Та це тому і сталось, тобто це сталось через власне бажання щось показати, самовиразитись, хоча я думала, що буде по-іншому. Навколо згуртувались інші люди. Згуртувалось багато людей, на початку це було 20 чоловік, 15 людей, котрі взялись все це організувати, від прибирання, фарбування стін до таких штук, як принести свої роботи. З часом люди відходили від справ, не знаю чому, може у них стало менше можливостей, зараз організаторів "Zилізка" всього двоє, хочуть приєднатись ще люди з Франківська, які в цьому зацікавленні.

А взагалі, всіляких культурних дійств у Львові мінімум, дуже бракує якогось такого дійства. Якщо почитати культурні новини Києва чи інших міст, то там набагато більше всього відбувається, може ті акції не такі якісні, але щось робиться, дуже насичене життя, є куди піти, що подивитись. У Львові з’явилось "Zилізко" і прийшло дуже багато людей, відповідно це говорить про те, що людей це цікавить, їм цього бракує.

Дмитро: Нам нічого не бракувало у Львові, нам ніде нічого не бракувало, нам просто хотілось

На скільки важко самовиразитись у Львові?

Як би там не було, але на організацію акцій потрібні гроші, а дістати їх звичайним студентам не так легко, а знайти спонсорів майже неможливо. Вийшло все так, що ми зробили два "Zилізка" за власні кошти і вхід був безкоштовний, третє "Zилізко" робили в театрі, треба було заплатити велику кількість грошей за оренду, тому довелось зробити вхід платним. Хоча й на далі ми збираємося робити акції безкоштовними.

Відсутність спонсорів, грошей не відбиває бажання далі щось робити?

Ні. Насправді, не через те нічого не відбувається, що немає грошей, просто час такий трохи для нас не відповідний.

Співпрацювати з владою не доводилось?

Дмитро: Міська рада робить "Літо на Ринку", а це не наша тема.

Маєте якісь думки з приводу того, як можна покращити культурний розвиток Львова?

"Zилізко" не створене для того, щоб змінити культурне життя Львова. Ми це хотіли, ми це зробили. Культурне життя Львова може змінитись, на мою думку, через отакі одиничні випадки, коли люди справді хочуть робити щось для себе і інших людей, тоді будуть відбуватись якісь зміни, якось глобально братись за це – не наша справа.

Досить часто і чільники, і впливові у сфері культури особи, коли мова йде власне про культурний розвиток міста, нарікають на відсутність ініціативи у молоді…

Дмитро: Коли говорити про "Жилізочко", то це зовсім не така культура. Якщо на нашу культуру впливаємо тільки ми, ніякі чиновники, ніякі великі мистці, то ми говоримо про іншу культуру. Вони про нашу культуру говорити не можуть, їм того не треба.

Ірена: Нам то не потрібне, оце визнання. Можливо це би було правильно, мати якусь високу думку, що ти працюєш на культурне збагачення Львова. Ми такої ідеї не ставили спочатку, так і зараз. Може це егоїзм.

Дмитро: Псевдомитці Львова ставлять собі за ціль не культуру Львова, а своє задоволення.

Ірена: Я не думаю, що ці пузатенькі дядьки в Міській раді будуть займатись культурою. Коли ми робили "Zилізко", дуже багато людей підходило і казали, що у них була така сама ідея. А чого ви нічого не робили? А то так тяжко.

Не говорячи про "Zилізко", які інші культурні проект, що відбулись минулого року у Львові вас вразили?

Ірена: "Свіже" сподобалось, на стільки все було гарно і якісно. Ще ми були у садибі, це типу садиба Бандери, але це така кодова назва, Бандери напевно так ніколи і не було. Це відбувалось у грудні. Там зібралось пару поетів, письменників і ми там теж робили перформенс, там хата горіла і Дмитро сам загасив вогонь. Була одна виставка у Музеї ідей, але я не пам’ятаю її назви. Щось так і не було на що піти.

Дмитро: Та нічого не було.

Ірена: Форум останній був гірший, ніж передостанній. У "Домса" був "Артраут" – оце був жах. Ми приходимо і перше враження – картини висять над столами, їх подивитись складно, люди їдять.

Дмитро: Мажори їдять, а нормальні люди ходять. "Драбина" не сподобалась, про "Кефір" ми нічого не говоримо, бо поганий піар, також само піар.

Ірена: "Арабески" приїжджали.

Дмитро: О, ми вийшли після вистави, до мене підійшов знайомий і каже: "Третє "Жалізко" було гівно повне, але в порівнянні з цим, я би пішов на "Жилізко" ще раз".

А вам сподобалось?

Дмитро: Тільки не пиши "довга пауза".

Ірена: Ми щось позівали…

Чи можна вже щось сказати про наступну акцію "Жилізка"?

Ірена: Коли ми робили в якихось місцях, наприклад закинутому будинку чи на закинутому заводі акції, котрі і не були аж такими авангардними, то, в місцях, які призначенні для пафосу відомих дядьків ми будемо робити повний авангард. Наша наступна акція відбудеться скоро і буде називатись "Папса".