Пане Дмитре, нещодавно мешканців Великих Грибовичів знову вийшла на акцію протесту  проти байдужості влади щодо ситуації зі сміттєзвалищем. Як, на вашу, буде розвиватися ситуація?

Проблема Грибовицького сміттєзвалища не вирішується не через екологічні чи інші проблеми, а через корупційні схеми, через які контролюють ринок побутових відходів в області. Зараз йде битва за це поле, чиновники не хочуть залишатися осторонь пирога. Це надприбутковий бізнес, кажуть в Італії його контролює місцева мафія, а італійська мафія десятки років контролювала вивіз сміття у Нью-Йорку.

Через ринок побутових відходів йдуть великі грошові потоки, адже відходи ми продукуємо постійно, кожного дня. А підприємець збирає гроші за відходи, а потім ще ці відходи пускає в оборот, вилучаючи цінні компоненти – метал, папір, скло. Є сировина – ви отримуєте з неї зиск. Разом з цим добросовісні бізнесмени не можуть потрапити на цей ринок, бо якщо ти чесно та правильно, відповідно до найкращих екологічних стандартів переробляєш відходи, то цей бізнес окуповується не так швидко.

Зараз загалом є тенденція продовжити роботу Грибовицького сміттєзвалища на якомога довший час. Там зараз дуже складно проконтролювати ситуацію і люди роблять бізнес - бригадним методом вивозять сміття. А куди вантажівки йдуть, хто сміття переробляє - невідомо.

Поміж тим я вважаю, що Львівщині потрібен не сміттєспалювальний, а сортувальний завод, який би сортував по максимуму – до 70% сміття. Також є пропозиції продовжити експлуатацію сміттєзвалища, але продовжити частково. Адже немає заводу, що може спалювати всі відходи. Їх треба сушити, сортувати, ділити. Потрібно відсортовувати небезпечні елементи – батарейки, лампи, будівельні матеріали.

Зараз Київ відмовляється від сміттєспалювального заводу, Європа йде різними шляхами, але в будь-якому випадку оптимальне рішення – це вилучення корисних компонентів, сировини, що можна використати.

Додам, закриття сміттєзвалища – справа не одного дня. Мешканці мають розуміти, що якщо зараз закрити полігон, то у майбутньому виникнуть чималі екологічні проблеми. Полігон не можна просто зачинити на замок і забути про нього. Там проблеми залишаться невирішеними – відходи гнитимуть, виділятиметься метан, витік інфільтрату забруднюватиме землі навколо. Також я вважаю, що навіть коли міська влада знайде іншу ділянку, то вона просто забуде про Грибовичі. А мешканці селища залишаться зі своїми проблемами.

Зараз вони про це не задумуються, адже вже звикли, що від них відкуповуються, звикли мати зиск від сміттєзвалища – то колись телевізор їм подарували, то школу добудували. Результату ж немає. А перекриттям дороги та пікетами справу не вирішеш.

А яка ситуація зараз з гудронами на Львівщині?

Грибовицькі гудрони, а їх є до 300 тис. тонн, зависли в ліквідаційний масі Львівського дослідного нафтомаслозаводу, щодо якого здійснюється процедура банкрутства. Вони лежать в озерах на сміттєзвалищі.

На вивезення гудронів, експортованих з Угорщини, грошей немає. Нагадаю, таких найбільше – 17 тис. тонн у Новому Розділі. Вони скупчені на берегу озера, яке утворилось на місці кар’єру, частково змішані з болотом, частково у мішках. Наразі на жодну з пропозицій щодо утилізації ніхто не виділяє кошти. До речі, колись в Європі переробка гудронів коштувала близько 400 євро за тону.

Міські чиновники стверджують, що завдяки ремонтами забруднення в окремих точках центральної частини міста зменшилося удвічі.

Адміністративно-технічне управління міськради має свою пересувну екологічну лабораторію та відповідне обладнання, яким здійснює заміри. Немає підстав їм недовіряти. Однак проблема в іншому  - як міряти, що міряти та коли міряти. Якось санстанція визначала показники викидів на автостанції і не виявила там взагалі перевищення вуглекислого газу. Хоча таке перевищення по Львову є постійно. Цифрами можна маніпулювати, я до цього ставлюся скептично. А якщо ми говоримо про забруднення повітря, то маємо пам’ятати, що зараз з’явилися нові, так би мовити, типи забруднень, які ніхто зараз не вимірює – діоксини, важкі метали.

У Львові на вул. Конюшинній тишком-нишком ввели в експлуатацію мідну плавильню. Це підприємство, яке буде переробляти брухт міді і виплавляти з неї мідний дріт. Такі об’єкти мають перший рівень небезпеки і не мають знаходитися у межах населених пунктів.

Ще одна проблема – львів’яни все частіше переходять на використання комбінованих котлів. Від газового обладнання викиди були значно менші, аніж від того самого твердого палива чи мазуту. Ми стикаємось з випадками, коли в котлах чи печах окремих виробництв часто палять пластик, шини та інші відходи. Забруднення важкими металами чи діоксинами не пахне, ми його не відчуваємо, але здоров’ю від нього шкода є значна.

А на вул. Зеленій, 115,б, знаходиться підприємство “Аргентум”, яке вилучає срібло та інші цінні метали з рентгенівської плівки, електронних плат та інших електронних відходів. На підприємстві використовують кислоти-розчинники, якими шляхом випаровування вилучається срібло та інші дорогоцінні метали з плівки та інших відходів.

Власники приміщення, в якому знаходиться завод кажуть, що підприємство самовільно захопило та незаконно використовує приміщення. Нас хвилює, що вони зливають небезпечні відходи у побутову каналізацію. Також нам відомо, що на цьому підприємстві є плавильні печі, дозволи на викиди в атмосферне повітря в яких відсутні. Підприємство працює фактично напівпідпільно - нам повідомила санстанція, що їх інспекторів не допускають до перевірки “Аргентуму”.

Вже наступного року у Львові мають пройти матчі Євро-2012. Мова йшла і йде постійно про економічну сторону питання. Як цей довгоочікуваний футбол вплине на екологію нашої області?

Євро-2012 вплине на екологію краю більш негативно, аніж позитивно, бо через Євро закриваються очі на багато неподобств. Під Євро можна списати і списується все. Наприклад, поговоримо про будівництво аеропорту. У всьому світі будівництва такого масштабу проходять з попереднім детальним обговоренням екологами, вивчається вплив, яке будівництво дає на навколишнє середовище. У нас же все навпаки. Уявіть, коли на місто піде велике навантаження туристів - що ми будемо робити з тим же сміттям, каналізацією?

Одразу виникає запитання – чим може обернутися омріяні Олімпійські Ігри у Карпатах для наших гір?

Олімпійські Ігри – це окрема тема. Їх хочуть робити у Карпатах, які не мають ні відповідної каналізації, ні інфраструктури для проведення проектів такого масштабу. А “мрія” потрохи реалізується. Влада вже готується будувати Олімпійське Село. Але вже зараз у словосполученні чисті гірські річки, я б слово чисті поставив у лапки, бо система каналізації у Карпатах – це коли всі відходи просто стікають у водойми.  Вся вода забирається з річок і туди ж повертається. Загалом 80% каналізаційної системи у Львівській області зношена. Той самий модний Буковель вже не спроможний дати собі раду зі своїми відходами. Вся вода забирається з річок і туди ж повертається.

Чи витримають навантаження Карпати? Скажу коротко - будемо мати ще одну проблему.

Пане Дмитре, чи мешканців Львівщини турбують екологічні проблеми свого краю?

Західні регіони дуже пасивні. Зазвичай буває так - люди збираються, трохи пошумлять та розходяться. На Сході люди більш переймаються екологічними проблемами, до того ж там активніші й громадські організації. А у нас принцип – моя хата скраю. Людей більше хвилює, що робиться у них на городі чи у дворі, а не те що буде у далекій перспективі.

Щодо позитиву, то зараз збільшується активність мешканців Карпатського регіону проти незаконної вирубки лісу. Люди розуміють, що вирубка масивів буде коштувати їм майбутнього. Земля біля лісу дорожча, аніж ті ділянки, де ліс вже вирубали. Сьогодні хтось вирубає дерево – завтра не буде туристів і не буде прибутку. Зараз навіть менше з пилами у ліс йдуть. Люди розуміють проблему і захищають свої ліси. А захищати є від чого.

Видобуток надр та рубки лісів – найтаємничіші галузі природокористування в Україні. Вони не прозорі, туди небезпечно пхати носа. Я знаю інспекторів, які чесно працювали і мали через це великі проблеми.

До речі, у нас зараз ліс крадуть здебільшого через санітарні рубки – рубки догляду за лісом. Експерти оцінюють стан лісу і пишуть висновки, що ось ця ділянка лісу всихає і потрібно призначити санітарну рубку. У результаті дерева списуються як дрова, а насправді під сокиру йдуть здорові дерева. А різниця поміж вартістю дров та здорового дерева така: кубометр дров вартує 250 грн, а, наприклад, ціна кубометру здорової деревини дубу - від 1000 доларів.

Така практика притаманна більшості лісгоспам області. При тому офіційна статистика показує, що ліс ми не дорубуємо і ліс перестигає. А державне агентство лісових ресурсів розглядає ліс як урожай. Досить часто починають зазіхати і на заповідні території. Для них це просто дрова, але ж ліс це живий організм, в якому все залежить одне від одного.

фото: pohlyad.com