Розмова з начальником головного управління земельних ресурсів у Львівській області Дмитром Завтуром про землю, Євро 2012 і фінансову кризу.

На останній сесії Львівської облради розглядалося рішення Про внесення змін до Тимчасового положення «Про порядок продажу у власність земельних ділянок…», котре передбачало, що земельна ділянка виставлятиметься на аукціон, не просто по експертній ціні, а по експертній ціні помноженій на певний коефіцієнт, котрий встановлюватиме сесія обласної ради. Однак, рішення не прийняли. Якою є ваша думка стосовно даного рішення?

На сьогодні є Закон України, є Верховна Рада, яка проголосувала зміни до деяких законів, зокрема внесення змін по проведення аукціонів. Коректно чи некоректно переголосовувати рішення Верховної Ради на обласній раді, я не знаю. Однак, я знаю, що Верховна Рада приймає закони, а все інше, що приймає обласна рада, має рекомендаційний характер. Якщо є закон і ним визначено, що стартова ціна має бути рівна нормативній, не вище і не нижче. Є просто – стартова ціна має дорівнювати нормативній ціні. Можна приймати різні коефіцієнти, можна множити на безробіття, на ще якісь інші речі, але все одно стартова ціна має бути нормативна. Потім вже кожна організація, котра виставляє земельну ділянку, чи це сільська рада, селищна, чи міська рада, чи держадміністрація може приймати свої рішення по ціні, за котру вони хочуть продати. У Трускавці, наприклад, стартова ціна земельної ділянки 18 га була згідно нормативної, але міська рада прийняла, що вони продадуть її не нижче ніж, наприклад, 10 мільйонів або 20 мільйонів.

Все-таки, це добре чи погано, що таке рішення не прийняли? З одної сторони воно ускладнює процес продажу землі, а з іншої, теоретично, прийняття такого рішення збільшило б доходи до бюджету…

Не впевнений, що дохід збільшиться від того, що приймаються коефіцієнти. Коефіцієнт не впливає на ринкові відносини, які створюються в аукціоні. Якщо проходить прозорий, нормальний аукціон і в ньому беруть участь декілька зацікавлених осіб, фізичні чи юридичні, вони все одно визначають ту ціну, за котру вони хочуть купити. Якщо прийняти якийсь коефіцієнт і множити його на 100, 200 чи 300, то ці підприємці, що хочуть щось зробити, не прийдуть. Це, я думаю, що в принципі в нас іде не бажання наповнення бюджету, а іде більше як популізм, що щось ми хочемо показати людям, що ми хочемо наповнити бюджет. З іншої сторони, це просто гальмує будь які спроби підприємницької діяльності. Вони заганяють в якісь рамки. Мало того, що у нас заганяє в рамки, скажімо, Міністерство, Кабмін, закони Верховної Ради, котрі постійно міняються, Укази Президента, котрі відміняються, а потім знов видаються, так ще в додачу обласні ради, районні адміністрації або обласна адміністрація займається, такою собі, законотворчістю, яка ставить підніжки бізнесу.

Як сьогодні проходить процес видачі Державних актів на землю? Ваш заступник Ігор Падляк, якось повідомив, що так насправді, стан видачі Державних актів на землю виглядає кепсько. Львівщина була одною з перших, хто це започаткував...

Львівщина дійсно, разом з Одеською областю, була першою з областей, де почався експеримент по видачі Державних актів на земельну ділянку в замін на сертифікати. На жаль, на 1 лютого 2008 року, ми були на останньому місці в Україні. Було видано всього 52% від загальної кількості. Однак, зараз ситуація в нас змінилася. Якщо брати у процентному відношенні ми видали на сьогодні 80% актів. Це збільшення на 30% від загальної кількості яких потрібно було видати. Ситуація дуже погана в Яворівському і в Жовківському районах. Там вже звільнені начальники управлінь земельних ресурсів. Зараз там нові, молоді хлопці. Подивимося, може вони зрозуміють, що зробити і видати людям акти це основне.

Крім вищезгаданих начальників, чи загрожують звільнення через погане вирішення даного питання ще комусь?

У нас була проведена колегія. На ній чотири начальники управлінь отримали догани за недостатню роботу. Це у них попередження до лютого. У лютому відбудеться повторна колегія і якщо ситуація буде така ж, то є чотири кандидати на звільнення за невиконання наказів Президента, наказів Держкомзему, наказів головного управління»

Чи можна назвати цих кандидатів?

Можу назвати. Це Миколаїв, Стрий, Сколе і Золочів. Це начальники управлінь земельних ресурсів даних районів. На колегії їм вирішено оголосити догану. Ми зробили подання на Київ, для видачі догани.

Питання проведення у Львові Євро 2012 і питання фінансової кризи досить широко сьогодні обговорюється. Особлива увага звертається на стадіон та аеропорт. Як сьогодні відбувається процес відчуження землі у людей, що мають свої паї на території, де розбудовуватиметься злітно-посадкова смуга аеропорту «Львів»? Кілька місяців тому Ви зазначали, що процес непростий і з людьми варто починати працювати вже...

З людьми вже почали працювати. Є декілька варіантів: можна викупити цю землю або, якщо дійсно обмаль коштів і часу, можна зробити договори суперфіції. Цей другий варіант розглядався на нараді за головуванням віце-прем’єр-міністра Івана Васюника. Договір суперфіції дозволяє державі продовжувати будувати смугу на землях приватної власності і пізніше оплачувати за цю землю, котра взята у людей. В принципі, суперфіція модне слово, але це звичайний договір оренди землі для будівництва злітно-посадкової смуги.

Однак, є інша сторона. Я на сьогоднішній день не почув від нашого мера, обґрунтованого пояснення, як вони хочуть викупити в людей іншу сторону, де знаходяться будинки. Я не полінився і виїхав подивитися на це місце, де розбудовуватиметься смуга. Там написано, що це дачні будинки. Ну якщо дачний будинок має три поверхи, я б теж хотів такий мати: три поверхи з газом та електрикою. Як вони будуть людям пояснювати, що треба десь переїхати і віддати цей будинок, а його знесуть і почнуть будувати смугу, і скільки цей будинок коштуватиме, щоб його викупити? Мені важко сказати. Сьогодні я не бачу варіанту, як можна людей примусити віддати свою нерухомість. В законі цього немає. По землі є. Земельні питання у нас вирішені, не вирішені питання гаражів і будинків, котрі там побудовані. Що з ними робити?

І не менш обговорювана тема кризи. Як вона вплинула на ринок землі?

Люди купують землю. Але вже не купують її для того, щоб перепродати. Вже появилася, скажімо, нова генерація – це люди, котрі знають, що з цією землею робити. Мені здається, що хороший бік цієї кризи, це те, що вона зняла оцей шар осіб, який тихенько проводив аукціон, щоб купити, а потім перепродати. На сьогодні, важка фінансова ситуація в країні не дає можливості для відкритого спекулювання, для закритих аукціонів, для продажу цих земельних ділянок для якоїсь своєї фірми, знаючи, що на них є попит.

Голови адміністрацій, голови міських, селищних рад моляться сьогодні, щоб ця земля була куплена кінцевим покупцем. Спекулятивний продаж землі зупинений.

Сьогодні бачимо в газетах багато оголошень і скільки продається землі. Люди вклали гроші і думали, що вони будуть заробляти на цьому. Я ще в травні говорив, що це мильна бульбашка, ціни завищені. Це як в США, де цінні папери – це акції, а у нас цінний папір – це акт на землю. Я говорив, що вони впадуть і не потрібно вкладати гроші, оскільки ціна на землю завищена. Зараз вона буде потихенько падати і дійде до більш нормальної ціни, по якій можна купувати і розвивати бізнес. Якщо ж знімуть мораторій на продаж землі, то ціна не падатиме, вона просто рухне. А сьогодні мені смішно слухати людей, котрі говорять, що поприїжджають з закордону і скуплять землю. В нас спекулятивна ціна на землю. Ніхто з закордону не прийде і не купить її. В оренду візьмуть, але не купуватимуть.