Триває боротьба не проти грального бізнесу, а боротьба за його прибутки

Усі аргументи, викладені нижче в цій статті, повинні продемонструвати, що в проблемі навколо грального бізнесу абсолютно ніякого значення не мають ні посилання на мораль, ні турбота про психічне здоров'я молоді, ні начебто справедливі намагання влади регламентувати підприємницьку діяльність у сфері азарту. Насправді, вся буча довкола грального бізнесу зводиться до єдиного і простого знаменника – гроші і прибутки. Гральний бізнес України – один із останніх сегментів бізнесу, в якому працюють здебільшого місцеві бізнесмени і прибутки якого прямують не в офшори, а в український бюджет. Саме тому в Україні розпочалася масована кампанія з захоплення (чи скажемо мякше – монополізації) грального бізнесу. І першу скрипку в цій кампанії мимоволі (чи не дуже) відіграють: певні бізнес-структури, Партія регіонів та мерії деяких міст. У тому числі, і Львова.

Російський капітал і Львівська мерія – разом

Український гральний бізнес уже найближчим часом хочуть монополізувати за російською схемою. Там готуються піти шляхом створення гетто для грального бізнесу. Формально це назвали „концентрацією бізнесу”, а на ділі – визначили 4 регіональні зони (дві в Центральній Росії, одна на Заполяр'ї і ще одна – в Сибіру), куди мають „концентровано” вивес(з)ти весь гральний бізнес Росії. Паралелі зі словом „вивезти” вчуваються ясні, чи не так?

Із більш цивілізованих форм „концентрації” грального бізнесу в Росії планують додатково застосувати заборону на діяльність тих ігрових залів, де є менше, ніж 50 автоматів. Ну і весь цей задум мало б увінчати суттєве здорожчення патенту.

Що це означатиме? Заплатити гігантську суму за патент і перенести свій гральний бізнес у відведену зону зможуть тільки одиниці. Тобто іде мова про значне укрупнення грального бізнесу, а якщо називати все своїми іменами – про монополізацію в руках 2-3 олігархів одного з досить прибуткових сегментів бізнесу – грального (поки вони розподіляли газ, нафту і т.д.).

До чого тут Україна? За участю проросійськи налаштованих сил готується законопроект щодо упорядкування грального бізнесу в Україні. Не треба навіть і казати, що він майже списаний із російського оригіналу. В цьому законопроекті є вже знайома нам заборона діяльності закладів, в яких є менше 50-ти автоматів; і що найцікавіше – ліквідація обєктів гральної індустрії в усіх обласних центрах та їх перенесення лишень у курортні населені пункти.

Фактично на Україну перекидається російський шаблон – створення „гетто” для грального бізнесу, який зможе функціонувати лишень у окремих містах Криму, узбережжі Азовського моря та прикордонних Карпатах. Поза всяким сумнівом, таке укрупнення та здорожчення грального бізнесу „допоможе” у справі концентрації грального бізнесу – та от тільки в руках кількох олігархів. Недарма ж ходять чутки, що основними лобістами російсько-українського ноу-хау є крупні бізнес-структури Росії та українська „Приват”на група.

Нелегальний бізнес ліквідували. На черзі – легальний

Отже, усунувши весь популізм навколо теми грального бізнесу, що ми маємо? Маємо намагання партії влади запустити в Україні російський варіант приборкання грального бізнесу. Це є намагання приватизувати цей сегмент ринку України. А значить, за намаганнями окремих мерів регламентувати функціонування індустрії азарту треба бачити не моралізаторське піклування про „бідних” громадян, які стали жертвами „одноруких бандитів” (можна подумати, хтось на шнурку тягне повнолітню людину йти в гральний заклад...), а набагато приземленіші інтереси. Фактично руками місцевих влад, які намагаються вигнати гральний бізнес зі своїх міст, триває повномасштабна зачистка території для приходу крупних гральних олігархів-варягів. Тільки меркантильними інтересами і можна пояснити оголошений джихад гральному бізнесу.

Судіть самі на прикладі Львова. Кандидат у мери ще до початку виборів проголошує обіцянку впорядкувати гральний бізнес у місті. До похвали Андрієві Садовому, він досить оперативно почав утілювати свій план. І під цим планом підписався б кожен сумлінний „гральний” підприємець, адже мер задумав завдати невідпорного удару по нелегальному (наголошую вашу увагу!) гральному бізнесу – ліквідувати безконтрольні стовпи на вулицях та транпортних зупинках Львова, провести загальноміську перевірку на предмет порушення гральними закладами ліцензійних умов і таке інше. Якраз цього давно потребував міський гральний бізнес, який у першу чергу страждав від нелегальних порушників. І коли мерія озвучила перші успіхи у своїй благородній справі (ліквідовано біля півсотні нелегальних автоматів), першими зааплодував легальний гральний бізнес. Адже він найперше зацікавлений працювати в законних рамках, заробляючи гроші самому і даючи заробляти на собі міській скарбниці.

Однак після того, як мерія очистила Львів від нелегальних гральних автоматів та стовпів, яксамраз і почалося незрозуміле і підозріле. Ратуша почала наступ не на нелегальний бізнес, а на легальний. Причому цей наступ набрав просто-таки дивовижних форм. Приміром, міський голова власноруч видає доручення, в якому чорним по білому вказує цікаві речі. Приміром, доручає перевести з нежитлових у житлові приміщення, які раніше тією ж Ратушею цілком законно були переведені в нежитлові. Тобто попередня влада дала можливість підприємцям використовувати приміщення під бізнес, а тепер, коли там зроблено ремонт і всі комунікації, в майже ленінському пориві забрати ці приміщення (вже облагороджені і приведені до пуття) назад. Далі – мер просить управління комунального майна (цитата) „негайно розірвати договори оренди на приміщення, де встановлені гральні автомати”. Без суду і слідства. І на завершення міський голова без зайвих приховувань вказує своїй прес-службі (цитата) „сприяти попаданню в пресу негативної інформації стосовно розміщення ігорних закладів в житлових будинках, поблизу шкіл і т.д.” Що таке „і т.д.” – неважко здогадатися. Отож, є всі підстави стверджувати, що міська влада веде сплановану економічну та інформаційну кампанію проти грального бізнесу. Та от тільки не проти нелегального, а проти легального, який своїми податками частково утримує цю саму владу.

Можна довго сперечатися про доцільність та недоцільність існування грального бізнесу. Однак чи варто застосовувати абстрактні міркування щодо справи, де фігурують цілкопм конкретні гроші і ще конкретніше законодавство? Азартні забави були, є і будуть по всьому світу, і завдання держави – регламентувати їх. Як ми бачимо, наша влада вирішила в цьому питанні наслідувати не цивілізовану західноєвропейську практику, а не надто цивілізовану російську. Точніше сказати, практику державного лобіювання інтересів кількох наближених олігархів, які прийдуть із величезними капіталами на місце вигнаних „гральних підприємців”.

Тінь вигідна чиновникам

Аби теоретично уявити, до чого призведе наступ на легальний гральний бізнес, звернімося до того ж таки російського досвіду. Там теж деякі регіональні „поціновувачі моралі” оголосили війну гральній індустрії. І „попалися”. Бо на війні кожен виживає як може.

Приміром, у Воронежі після атаки на себе кількість гральних автоматів невпинно зростає: підприємці розпорошують по всьому місту свій бізнес, таким чином зменшуючи ризики. У Москві після популістських рішень мера Лужкова вже застукали кілька „гральних” автобусів. По всій Росії ігрові заклади утікають із вулиць в інтернет, пересідають на кораблі і навіть уже залізли в мобільні телефони. Ура-патріотична влада, схоже, глуха до думки психологів, які кажуть, що 5-10% людей від природи є схильними до азарту, і цю схильність вони будуть реалізовувати навіть у підпіллі. Більше того, якраз підпілля – це ще один додатковий стимул для азартного гравця, адже сама атмосфера втаємниченості його ще сильніше під’юджує до азартної гри. Ось чому по російських містах, де репресій зазнає легальний гральний бізнес, він перебирається в тінь. Ось чому різко зросла корупція серед дільничних інспекторів, на плечі яких упала дуже вигідна ноша – контролювати нелегальні „точки”. А ще як гриби після дощу почали плодитися інтернет-казино, в яких люди програють реальні гроші. Ігрові програми для мобільних телефонів скоро почнуть продаватися в салонах мобільного звязку. До відома українських владоможців: втрати російського бюджету через закриття гральних закладів становитимуть 2,5 млрд рублів, а понад 200 тисяч людей поповнять лави безробітних. Про масовий перехід грального бізнесу в тінь навіть і говорити нема потреби. А от хто вже точно задоволений від наступу влади на гральний бізнес у Москві – так це власники крупних мереж гральних закладів: адже саме заради них розчистили ринок від конкурентів.

Наостанок дуже показовий момент. Влада так кричить про захист психічного здоров’я молоді і так далі – однак у законопроекті жодного слова немає про профілактику ігрової залежності чи про додаткове фінансування на лікування патологічних гравців. Жодного рядочка! Зате цілі сторінки – хто скільки має платити в державну чи місцеву казну, де повинні скупчуватися гральні заклади і хто на них може заробляти. Ось і робіть висновки, з чиїми інтересами зрослися інтереси високопосадовців. Ось вам і відповідь на питання, чим у першу чергу переймаються ті, хто економічні інтереси певних кланів подають під популістичним соусом боротьби за мораль, здоровя...

ДОВІДКА

Заборона азартних ігор – це утопія

Невада – один із небагатьох американських штатів, де з 1997 року офіційно заборонено азартні ігри он-лайн (в інтернеті). І якраз штат Невада є лідером у порушеннях цієї заборони. Для багатьох невадців інтерактивні ігри є стали значним джерелом доходів: деякі з опитаних гравців заробляють від 50 до 150 доларів на годину в інтернет-казино. Влада не в силах щось удіяти, адже для цього довелося б уриватися в помешкання гравців і арештовувати їх за грою в он-лайн. За даними сайту EmpirePoker.com, Невада посідає третє місце в США за кількістю он-лайн гравців – попри всі заборони.