В розпорядження редакції «Вголосу» потрапив лист. Цілком приватний документ, не призначений для публікації. Фрагмент з цього листа пропонуємо вашій увазі.

Привіт
Сьогодні переглядав ваш сайт (Вголос) і звернув увагу на один відзив, по-моєму дуже правильний.

«Сумно панове! Дивитися на список нової керівної команди. Невже таким культурним, науковим і все ще промисловим центром повинні керувати вихідці з напівбандитських (холдингових!) кіл, сіренькі вузівські третьорядні начальники (Сеник теж з них) і флюгери компартійного гарту (Пятак, Федак. Ганущин-бройлер). А запрошення до керівництва міста представників Луцька, Івано-Франківська, а області - Маріуполя виглядає просто знущанням над львівянами. Задаєш питання собі питання: Чи не робиться це цілеспрямовано, щоб змінивши верхівку, перетворити бунтівний регіон на болото посередностей і лакеїв-парвеню?».  (Це відзив під статтею Львівські чиновники відхрещуються від «Батьківщини»  - Вголос)

На перший погляд справедливе зауваження. Але по-суті, мені здається – не дуже правильне. Бо з цього допису можна зробити висновок ніби-то Львівська область була таким собі локомотивом прогресу, а віднедавна зіпсувалася. Причому винні в цьому якісь таємничі СИЛИ (москалі? жидо-масони?), які «перетворюють бунтівний регіон» у повне гівно.

Я не вірю у якусь «підступну змову злих людей проти доброї Львівщини». Насправді хто має пам’ять, згадає і безпорадність уряду Гориня – Давимуки, і відвертий бандитизм Сенчука, і два пришестя Гладія (одне сіріше за друге). Була одна революція, була друга революція – а у владі, здавалося, нічого не змінювалося. Але доки нічого не змінювалося – все ставало іншим. Все було ніби те саме – всі львівські уряди очолювали революціонери, демократи, патріоти і проєвропейці – а в результаті влада ставала все цинічнішою і все дальшою від народу, а область опинилася у повній дупі. З революційного киплячого казана ми перетворилися в застійне болото.

Про яку порядність, професійність і патріотизм нашого чиновництва може йти мова? В цьому середовищі уже з початку 90-х іде плановий інволюційний відбір.

Після повалення СРСР треба було формувати власний демократичний уряд. Але з кого? Дисидентів було мало, тверезомислячих, професійно підготовлених до державної роботи і навіть просто розумних,  серед них було ще менше. Тому у владу поперли ті, хто перший плюнув на своє вчорашнє життя, привселюдно порвав з тим, на що вчора молився і замість «Слава КПРС!» крикнув «Ганьба!». Це дуже нагадувало ті ранньобільшовицькі часи, коли люди задля кар’єри офіційно зрікалися своїх рідних і близьких.

Звичайно, КПРС не рідна мама і серед членів компартії було дуже багато таких людей, які вважали її злочинною організацією, але йдеться не про КПРС, а про тих, хто привселюдно зрікався організації, якій ще вчора клявся у вірності. Діаметрально змінити курс, зректися того, за що ще вчора агітував, є дуже непросто. І совісні люди переважно відійшли в тінь. Вони не захищали КПРС, багато хто з них щиро тішився з її смерті, але вони не плювали в ту криницю з якої ще вчора мусили пити. Для того, щоб моментально змінити погляди і привселюдно засудити те, за що ти ще вчора так само привселюдно клявся життя віддати, треба бути дуже безсовісною людиною. Саме з таких на 90% і була сформована наша влада.

А далі пішло те, що німець Міхельс назвав «залізним законом олігархії» - влада опинилася в руках невеликої групи осіб, які стали використовувати її «на повну», вони підганяють команду «під себе»: помічники, заступники, підбираються в такий спосіб, щоб вони не могли створювати конкуренції керівникові. Тобто найбільше шансів для просування мають в міру розумні угодовці. А ця ланка, у свою чергу, підбирає співробітників «під себе». Кожне наступне покоління чиновників стає все некомпетентнішим, все більш конформістським і… все зажерливішим! Адже робота на свою кишеню фактично залишається єдиним майданчиком для творчої реалізації цих особистостей. Це вони поширили приказку «Якщо ти розумний, то де твої гроші?».

Вони створили закриту касту зажерливих кретинів і їх не розділяють жодні політичні бар’єри. Партійний поділ – тільки про людське око. Ось, наприклад, читаю у вас же на Вголосі про те, що радник націоналіста Сеника очолив Львівську міську організацію Єдиного Центру. Що тут додати: «Свій до свого по своє». Якби Сеник, наприклад, очолив львівську «Батьківщину», я б зовсім не здивувався….

Привіт...