Dolores O'Riordan "No Baggage" (2009)

Поки The Cranberries ніяк не можуть переплисти з Хароном копійчаний Стікс, їх вокалістка Долорес з ірландським прізвищем O'Riordan записали свій 2-й альбом. Коли на "Are You Listening?" (2007) ще були якісь натяки на музику, то на "No Baggage" проводяться курси порнографії. І краще б Долорес цього альбому не записувала.

Суцільні банальні анальності і самоповтори, модні запозичення (салют Бітлам в "Fly Through"), які так не переростають рівень учнівського копіювання. Долорес, не тільки ідейно-маразматично, але й буквально пішла в звуконаслідування риффованих слідів U2 ("It's You", "Tranquilizer" і "The Journey", яка ще примудряється нагадувати "The Look" Roxette).

Увесь альбом – це напівфабрикатний пук у воду в замороженому вигляді. Радіоформатна альтернатива з моментами пост-гранжевої карикатури. Рафініновані, перевірені на вухах багатьох меломанів, маркетингові ходи. Схоластика породжена відмороженим розумом. Зациклена на своїх завиваннях, як в варіанті Долорес вже просто кумарить.

Невідомо для якої екзотики заявлені трайбал-фішки. Там, де закінчуються риффи, вилазять фортепіанні етюди: "Stupid" з полум'яним привітом Тому Йорку і його диску "Eraser" (2006) та сльозоточивий "Lunatic". З'являються попсові паралелі з, прости Господи, дурілкою Авріл мазафакін Лавін. Присутні моменти нью-ейджівських свистоплясок а-ля Secret Garden ("Throw Your Arms Around Me").

І треба було так співати про озброєних бомбами зомбі, що самій стати попсовою зомбі на такій порнографії, як "No Baggage"?

1. Switch Off the Moment
2. Skeleton
3. It's You
4. The Journey
5. Stupid
6. Be Careful
7. Apple of My Eye
8. Throw Your Arms Around Me
9. Fly Through
10. Lunatic
11. Tranquilizer

Jónsi & Alex "Riceboy Sleeps" (2009)

Вокаліст Sigur Ros Йонсі Біргіссон та його бойзфренд Алєкс Сомерс (також відомий з проектом Парашюти) виливають на душі фанаток і фанатів сігуристів амбієнтові бальзами, зігріваючи тим самим їх обломисті травми, пов'язані з нетрадиційною орієнтацією, безперечно, Йонсі (бо хто такий Сомер без нього?).

Допомагають в екранізації набережної ісландських туманів закоханим камарадам – дівчатка з квартету Amiina. В середньому, мінімалістичні 7-ми хвилинні оди радості, щастю та справжньої чоловічої дружби перевалюються в глибокий сон вже на 3-й хвилині. Далі слухати це розтікання саунду по древу, яке можна було спокійно залишати для домашнього користування, нереально.

Традиційний ісландський заглюк для впєчатлітєльних меланхоліків з медитаціями на ерегований хуй в проміннях ранкового сонця, який так живописно переливається усіма кольорами райдуги-веселки під скрипіння та інші підозрілі звучочки.

Ще якось роздупляється цей торжественний сон органних хоралів ("Daníell in the Sea", "Howl") на "Indian Summer", "Stokkseyri" і "Boy 1904", але далі екзальтацій перевірених часом – не перепливає. Вже краще слухати Браяна Іно з його "Ambient 1 – Music for Airports" (1978), звідки надихаються закохані голубки чи Стіва Райха з його "Music For 18 Musicians" (1978), де мінімалістичні повтори дихають, а не бавляться мазохістичним пафосом від того, що їх придавило небо божественної краси у варіанті Jónsi & Alex.

Мир, благодать і "просвітлений" монаший аскетизм. Йонсі та його френду тре якийсь орден організовувати контемплятивний. Хоча ця домашньо-закрита тихість набагато краща, ніж фанерно-оперні підвивання Мілка, які так обстьобує Бруно.

1. Happiness
2. Atlas Song
3. Indian Summer
4. Stokkseyri
5. Boy 1904
6. All the Big Trees
7. Daníell in the Sea
8. Howl
9. Sleeping Giant