Відкриття фестивалю Драма.UA розпочалось із символічного суїциду драматургії, коли вона, себто велика шматяна лялька викидалась, знедолена власною непотрібністю, через вікно другого поверху. Внизу її ловили великим простирадлом, а опісля, несли загорнуту, беспосередньо у «театр».

Зайшовши до середини Фабрики Повидла можна було споглядати всю «важливість» сучасного українського мистецтва та  багатство коштів, що виділяють на його розвиток. Розбиті шибки вікон; відламані двері та кватирки; убогі, написані від руки таблички; шини замість крісел-ось, власне і все, що отримує сучасне мистецтво (зокрема драматургія) та її автори, від своїх вдячних глядачів.

Відкриття фестивалю продовжилось розмовою з драматургом Олександром Ірванцем, який розмірковував з погляду злої песимістичної сторони щодо драматургії.

«Я напівжартома з пані Наталею, яка з вами завтра бесідуватиме, поділили ролі – я сьогодні буду в ролі «злого поліціянта», а завтра вона буде доброю. Тобто сьогодні я буду адвокат диявола і буду казати, шо з українською драматургією повна дупа»  – заявив Ірванець.

Так воно й було. Увесь день Ірванець звинувачував, хоча й талановитих режисерів, у прагненні самим засвітитися і переконував у невдячності драматургічної професії. І як тут не повірити, коли кожен приведений приклад, що доводив протилежне, вважався лише винятком з правил.

«Тому, я б порадив молодим драматургам цим не займатися, а йти собі іншим шляхом, йти в рекламні агенції, йти.. ну в крайньому разі пляшки здавати, але драматургію не писати, її ніхто ніколи не поставить і дуже малоймовірно,що опублікує. Та, якщо ви все-таки на це наважились,то я вас вітаю,бо ви долучитесь, до загону людей,які займаються абсолютно безнадійною справою. Зі всіх жанрів української літератури, драматургія – найбезнадійніший!» – заявив письменник.

Зокрема, усю розмову можна підвести таким висновком: сучасна драматургія – бездиханне, неживе тіло, яке, якщо кому  й потрібне  – то тільки самим драматургам. Режисери не прагнуть чогось нового, не хочуть рости, а знову й знову ставлять п'єси, вже давно відомих авторів, чиє ім'я перевірене часом.

Після прес-конференції з письменником, кожен охочий міг придбати прозову або поетичну книгу Ірванця, за низькою ціною, з підписом автора. Кожен з гостей заходу міг поставити запитання, або посперечатися з драматургом.

Загалом на фестивалі була легка дружня атмосфера, багато цікавих запитань та людей, серед яких й мандрівні актори-початківці та люди, які не мають безпосереднього відношення до театру. Навіть діти прийшли підтримати мистецтво, адже нелегко жити у жорсткому, сірому світі, де немає місця фантазії і іронії, а на веселкових нотах театральних варіацій грає сухий завчений прагматизм.

ВІДЕО