Політичний дальтонізм щодо українців продовжує тримати певних представників польського суспільства у своїх міцних обіймах, навіть після всеохоплюючого наступу на національно-патріотичні сили і українські національно-визвольні змагання в часі відзначення 70-ї річниці Волинських подій. За останніх пів року, ніхто у польському суспільстві, починаючи від польських професорів і закінчуючи сільським ксьондзом, не згадав того, що у тій жахливій братовбивчій завірюсі загинули і десятки тисяч українців. Імперські амбіції та давня хвороба - польська зверхність продовжують плекати негативні риси і факти щодо України і особливо Галичини та Волині.

В кресових середовищах не полишають ілюзій на кшталт «Львув-то Польська». З цього випливають дрібні провокації в етнічній Польщі і, зрештою, на Україні, що підкреслює слабкість потуг польських шовіністів.

Вже вкотре на Бродівщині, де, до речі, при владі «свободівці», що мають потужні важелі впливу і могли б зупинити грубе порушення українського законодавства щодо незаконності встановлення польських різноманітних відзнак на українській території, продовжують робити що їм заманеться. Це стосується і Бродівської райдержадміністрації.

Нещодавно Союз поляків «Білий Орел», який 20 вересня п.р. провів презентацію своєї філії у Бродах, в рамках якої, відбулося відкриття встановленого пам’ятника Січневим повстанцям. На жаль, представники цієї організації не погодили проведення цього заходу із місцевою владою, грубо порушивши постанову КМУ № 1867 від 20.12.2009 р. Чи можливе таке у Польщі? Тут відразу ж знаходяться ентузіасти, так звані польські гібеліни від кресових організацій чи «Товариства долини р.Сян», і стараються знищити все, що пов’язане з Україною, особливо Галичиною, як це сталося у селі Бігалі, де були знищені надгробні пам’ятки на могилах українців у їхньому ж рідному селі. Аналогічні дії творяться і в усіх колишніх українських селах. Пригадаймо демонізм польських вічно протестуючих щодо українських церков Закерзоння.

Або знищені хрести на горі Хрещатій, де загинули поранені повстанці і медики. Хрести, як відомо, стояли не в центрі сіл чи міст, а в глухому лісі, але і це не спинило «правовірних» католиків у Польщі.

І по сьогодні в Польщі, в країнах Європи та Америки, як рівно ж і на Україні і надалі розповсюджуються образочки з Матір’ю Божою. Здавалося б, що в цьому нема ніякого дива, але на другому боці образка, де нема ніяких вихідних даних про авторів чи видавців читаємо: «Pamiatka 70 rocznicy Rzezi Wolynskiej w 167 kosciolach w niedziele 11 lipca 1943 r przez UPA smierc ponioslo ponad 60000 polakow/ Non Omnis Moriar ( Не весь я помру. Горацій. Лат.).

Нещодавно автор цих рядків переглянув біля десяти номерів україномовної газети «Наше слово», котру видають українці у Польщі. Там я не знайшов ані однієї статті, яка б була спрямована проти польських шовіністів чи польських військових формувань періоду Другої світової війни. Повна толерантність. Натомість на шпальтах польськомовної газети в Україні «Кур’єра Галіційського», як і інших польськомовних газетах України, особливо до липня 2013 року було надруковано зливу статей, інтерв’ю  антиукраїнського характеру і змісту, особливо, що стосується УПА та наших національно-визвольних змагань. Ніякого сум’яття в душі головних редакторів, кореспондентів чи дописувачів. Відомий польський історик  Гжегож Мотика при допомозі українських ландскнехтів і різного роду платних модераторів видає і презентує свої книги (в Україні, і в т.ч. у Львові), антиукраїнського характеру. І нічого. Зустрічають ледь не з відкритими обіймами. Очевидно, є для цього підстава.

Натомість, польський публіцист, журналіст Марцін Галас у своєму імперіалістичному сомнамбулізмі пішов набагато дальше. Він видав у 2012 році книгу з промовистою назвою «Oddajce nam Lwow» (Віддайте нам Львів).  У ній вже відкрито звучать територіальні претензії до України. Що буде дальше?Навіть духовні особи, прибуваючи в Україну, дозволяють собі з амвону Львівської катедри паплюжити наші національно-визвольні змагання, захищаючи полум’яного українофоба і україножера о.Ісаковича-Зелеського. На нашу думку, такі одіозні відвідувачі та «описувачі» мали б негайно оголошуватися «Persona non grata» і видворятися за межі нашої держави.

Як ми уже писали - нині почалася чергова атака вічних бунтарів - нині на вулицю імені нашого владики – сповідника віри і мучеництва Йосафата Коциловського, що  в древньому українському м. Перемишлі. Ініціаторами цієї гейби ура-патріотичної акції, є те ж «Кулко долини р. Сян».

Постійні порушення українського законодавства польськими громадянами щодо встановлення пам’ятних знаків та пропам’ятних таблиць призвело до того, що у Львівській міській раді створено тимчасову депутатську комісію з питань впорядкування польської історичної спадщини у Львові. Українці завжди йдуть назустріч нашим друзям і сусідам, якщо вони шанують нашу державність і гублять своє імперське мислення. 

…А між тим, світ змінюється на краще і ми вітаємо нинішній поступ історії, що проявився у повній підтримці високопоставлених польських посадовців вступу України в асоційоване членство ЄС. І українцям будуть надані, зокрема, українським студентам значні пільги і права при вступі і навчанні у польських вузах. Очевидно, наші сусіди із заходу таким чином хочуть допомогти Україні витримати шалений російський тиск.

Сподіваємося, що польські шовіністи, особливо лідери «кресов’яків» теж переглянуть своє ставлення до Галичини та Волині і деяких суперечливих проблем нашої спільної історії, як це на днях зробили лідери партії «Право і справедливість». Нещодавно (23 вересня п.р.) група депутатів Верховної Ради України, зокрема Я.Дубневич, Л.Котеляк, І.Васюнник та М.Княжицький зустрілися у Польщі з лідером вищевказаної партії Ярославом Качинським і при зустрічі він заявив, що його політична сила підтримає вступ України в асоційовані члени ЄС. Тоді ж українські парламентарі відвідали могилу героя наших національно-визвольних змагань - генерала Марка Безручка і, на знак шани, поклали вінки до його військового спочинку. Дякуємо богові, що все йде на краще, хоч східний вітер дме ще досить холодно.