Справа в тому, що наші земляки, на показ виставили свою дружбу із росіянами. У той же час наші інші побратими гинуть від російських куль на Донбасі. Одне із таких фото у соцмережі виклав російський тенісист Андрій Кузнєцов, підписавши знімок: «Насправді ми всі дружимо».

До світлини спортсмен додав хештег #вместемысила. На фото (зліва направо): Ілля Марченко, Андрій Кузнєцов, тренер Дмитро Бричок, Євген Донський, Леся Цуренко, Ігор Куніцин, Денис Молчанов та Теймураз Габашвілі.

Логічно, що в Україні світлини, на яких українські та російські спортсмени братаються, викликали хвилю обурення. А ось як відреагували на таку дружбу з окупантом українські вболівальники.

Крім того, низка наших спортсменів встали на захист своїх колег із Росії. Однією із таких є учасниця Олімпійських ігор, українська метальниця спису Катерина Дерун. Вона виступила проти відсторонення від змагань легкоатлетів збірної Росії. «П'єр де Кубертен відродив Олімпійські ігри, щоб не було воєн. Ще в Стародавній Греції наступало перемир'я, коли вони проводилися. Незрозуміло, для чого і для кого відсторонили збірну Росії, Олімпіада повинна нести перемир'я і мир у всьому світі», – заявила Дерун. Захищали росіян також і інші наші легкоатлети, які закликали не змішувати спорт із політикою. Вони, немов пропустили повз увагу той факт, що в Росії спортсмени приймають допінг із благословення державних структур, а приховувати це за допомогою ФСБ. Це доведений факт. Як і те, що росіяни масово уникали перевірок інспекторів антидопінгового центру у період тренувальних зборів, коли, схоже, спортсмени приймали заборонені препарати. Тому Міжнародний олімпійський комітет вирішив жорстко покарати шахраїв. Вочевидь, деяким українським спортсменам до вподоби програвати нашпигованим допінгом колегам із Росії і вони не в курсі війни за Донбас...

Не дивно, що така поведінка українських спортсменів у Ріо викликала чергову хвилю критики. На невдоволення українців відреагував керівник Міністерства молоді та спорту України Ігор Жданов. Він дав неофіційну вказівку спортсменам не спілкуватися із російськими ЗМІ. І справді, недолугих коментарів наших атлетів поменшало, але вони не зникли зовсім.

Красивий жест після закінчення турніру в особистому багатоборстві зробив наш гімнаст Олег Верняєв, який здобув в цій дисципліні  срібло. Він  демонстративно відмовився спілкуватися з російськими журналістами. Це викликало невдоволення у багатьох російських уболівальників і щире захоплення в українців. Але це була гра на публіку. За кілька днів в соцмережах з’явилося фото Верняєва із його колегою із Росії Давідом Бєлявським. «Ми справді з ними добре спілкуємося, дружимо, нам не обов'язково дивитися один на одного скоса. Прикидатися для ЗМІ нам не має сенсу», – прокоментував світлину росіянин.

Для українських спортсменів така поведінка не нова. І Олег Верняєв ще не найбільший фарисей. Ось візьмімо відомого боксера Олександра Усика. За популярністю він конкурує із нашою мега-зіркою Володимиром Кличко. Обоє є супер-популярними і впізнаваними. А став відомим Усик не тільки через боксерську майстерність. Скажімо, Олександр Гвоздик не гірший за Усика боксер, але у популярності між ними прірва. А Василь Ломаченко суттєво випереджає Усика по досягненнях і майстерності у боксі, але аж ніяк не в піарі. Таким відомим Олександр став завдяки своїй харизмі і експлуатації іміджу патріота. Він мав зачіску «козацький оселедець», після переможних боїв танцював гопак, а в ринг виходив у вишиванці під патріотичні пісні. Але цей імідж Усика для України. Він і далі мешкає в Криму, де його поведінка інакша. Там боксер разом із проголошеним Владіміром Путіним головою Криму Сєргєєм Аксьоновим відкриває турніри. Та і взагалі, патріот Олександр Усик навіть не може відповісти на питання кому належить Крим. В його останній інтерпретації: «Крим – це  Крим». Вочевидь, патріотичність Усика – це лише образ, який допомагає заробляти гроші на рекламі.

Зрештою, фарисействують не лише спортсмени, а й чиновники. Президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, подейкують, має бізнес із росіянами. Тому, Сергій Назарович є таким собі адвокатом Росії. Коли у листопаді 2015-го вибухнув скандал із підміною допінгових проб збірної Росії, під орудою ФСБ, Сергій Бубка став на її захист. Мовляв, не можна карати всіх і одразу. Коли 17 червня 2016-го Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій відмовилась допускати російських спортсменів на Олімпіаду-2016, поповзли перші чутки про голосування Сергія Бубки на користь Росії. Коли представники антидопінгових агентств 14 країн (Австрії, Канади, Данії, Нової Зеландії, Єгипту, Норвегії, Фінляндії, Іспанії, Німеччини, Швеції, Японії, Швейцарії, Нідерландів та США), а також 20 груп різних спортсменів виявили бажання відсторонити усю збірну Росії від участі в Олімпіаді, у цьому списку не було України. А 24 липня цього року був визначальний день для збірної Росії – тоді вирішувалася доля її участі/неучасті на Олімпіаді-2016. І саме того дня перший віце-президент Федерації спортивної боротьби Росії Георгій Брюсов взяв і заявив: Сергій Бубка повністю на їхньому боці.

Відсутність патріотизму до України у Сергія Назаровича, вочевидь, є сімейною рисою. Його старший брат Василь Бубка успішно провадить бізнес в окупованому Донецьку. Ще за часів Віктор Януковича вчитель фізкультури за фахом освоїв іншу професію – він відкрив компанію, яка успішно торгувала паливом і продуктами харчування. Ціни у нього були вищими, ніж на ринку. Але це не заважало компанії Василя Бубки перемагати на тендерах і отримувати величезні прибутки. Після окупації Донецька Василь Назарович не покинув своє рідне місто і швидко став своїм серед бандитів. Він навіть «засвітився» на святі прапора так званої ДНР у якості почесного гостя.

До речі, подейкують, що Василь Бубка збирається знову запровадити свій бізнес на підконтрольних Україні територіях. На бандитах, схоже, багато не заробиш.  

В контексті про-російської поведінки групи українських спортсменів в Ріо уболівальники ставлять в приклад грузинського дзюдоїста Лашу Шавдатуашвілі, який після переможного кидка в поєдинку з росіянином Денисом Ярцевим символічно відсвяткував свій успіх.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=w_YmKWRjSbk      

«Це був такий день, що думав не маю права програти цю зустріч. Навіть трохи нервував, так як було 8 серпня і від імені наших героїв я не мав права вийти і не зробити все, щоб показати, що наша країна сильна і ми не слабаки», – сказав після перемоги Шавдатуашвілі.         

Але і серед грузинів є протилежні типажі. Ось і кривдник українського борця Жана Беленюка у фіналі Олімпіади Давит Чакветадзе виступає під прапором Росії. Хоча ще кілька років тому він був грузином, мешканцем прекрасного міста Кутаїсі. Він переїхав до Росії у 2013 році за рекомендацією головного тренера російської збірної Гоги Когуашвілі, земляка Чакветадзе, який теж є уродженцем села в Імереті, неподалік Кутаїсі.

Запроданці у спорті є в кожній країні. Зрештою, як і в суспільстві загалом. В будь-якій сфері є люди, які гроші люблять понад усе. Як і ті, хто живе лише своїми проблемами й не вникає в проблеми своєї країни.

Олег Петренко, «Вголос»