За умовами кредитора, вуйко мав віддати через місяць вже два карбованці і залишити у заставу сокиру. Але корчмар, «піклуючись» про фінансовий стан селянина, зразу ж взяв карбованця назад, «щоби менше було віддавати через місяць». І от вуйко, вийшовши з «банку», чухає потилицю й каже сам до себе: «Грошей нема, сокири нема, карбованця винен, і головне – все по закону!»

Вкотре померзши в очікуванні на маршрутку, усвідомлюєш, що отой простакуватий вуйко – це збірний образ всіх львів’ян. Європейський банк реконструкцій та розвитку (ЄБРР) видав Львову кредит – 38 млн. євро на модернізацію дорожньо-транспортної системи Львова.

Під які відсотки – міська влада мовчить. Це означає, що ми платимо, а наші діти платитимуть поважній європейській фінансовій інституції за наші ж «транспортні» страждання. І все по закону!

Так, кошти на розробку нової транспортної схеми місто отримало як грант, за сприяння того ж ЄБРР. Але я розумію банкірів – вони все прорахували і відсотки, які ми їм заплатимо, з верхом перекриють цю «благодійність». І все було б нічого – інфраструктурні проекти при кураторстві кредитора – у світі річ звична.

Але те, на якій базі у Львові «модернізують» транспортну систему, викликає тверде переконання, що ні про яке покращення для львів’ян не йдеться. Просто міська влада хоче загрібати жар чужими (себто, нашими) руками.

Комунальний транспорт в наших умовах не може бути бізнес-проектом! Поки що міські перевезення твердо стоять на комерційних рейках. Владі це вигідно – нічого не треба платити, а просто роздати ліцензії на перевезення, виставити вимоги і впустити голодних перевізників у розлючений натовп львів’ян.

Міркуймо логічно – перевізники мають суто комерційний інтерес, і якщо він суперечить уявленням влади чи людей про комфорт перевезення, підприємці в першу чергу дбатимуть про свої доходи. І жодні санкції чи погрози влади не подіють. Ну не можуть вони собі дозволити офіційно працевлаштувати всіх водіїв, купити великі й зручні автобуси, не заставляти водіїв крутити кермо по 18 годин підряд.

Перевізники витискають з водіїв і з нас все, що тільки можуть. А мер і депутати стоять осторонь і, або лають перевізників, або просять потерпіти львів’ян.

Комфортні автобуси, позмінна праця культурних і гарно одягнених водіїв, які не видають решти, а дбають про одне – безпеку руху, електронні табло в автобусах – все це можливе не при 2 грн. за перевезення. Або ж при 2 грн., але за умови, що транспорт є повністю комунальним і дотаційним.

Тобто, водій отримує фіксовану конкурентну зарплату і не займається касою, пасажири їдуть в комфортних і не переповнених автобусах, але на всі ці зручності з міського бюджету виділяються певні дотації.

В усіх розвинутих європейських країнах є саме так. Попри те, що вартість квитка там вища, комунальний транспорт все-одно є дотаційним. Адже в Європі влада чудово розуміє, що громадський транспорт – це нерв, подразнення якого болюче сприйметься громадою і може призвести до відставки мера й депутатів.

А у Львові влада обмежила себе контролюючою місією: знайти «халяву», намалювати схему руху, продати ліцензії, провести тендер, і постійно «наїжджати» на перевізників.

І чомусь ми не задумуємося, що за європейськими канонами, замість шукати винних, мерія повинна створити або реорганізувати комунальне транспортне підприємство з власним автопарком, з програмним забезпеченням для електронного квитка, з GPS-навігаторами, з медичною і технічною службою, з окремим сайтом, з квартальними і річними абонементами за проїзд, з розкладами руху, і, головне, – з відповідною статтею міського бюджету.

Ще одне «ноу-хау», яке чомусь застосували у Львові – обмеження в’їзду в центр громадського транспорту, тоді як у всьому світі саме громадський транспорт має перевагу в місцях з обмеженою пропускною здатністю. Але влада чомусь не наважилася обмежити в’їзд у центр саме приватних автомобілів. Хоча б у простий спосіб – виділити окрему смугу на пр. Свободи виключно для громадського транспорту. Чому? Та тому, що більшість чиновників, депутатів самі активно «юзають» центр на своїх авто. А друга причина – потрібно будувати паркінги.

Міська влада хоче «Европи», але не готова взяти на себе відповідальність, в тому числі, фінансову, за громадський транспорт. Інакше кажучи, допоки міські перевезення трактують як бізнес при невисокій купівельній спроможності мешканців, доти жодні кредити і жодні гранти не доможуть львів’янам комфортно пересуватися містом.

фото: kiyany.obozrevatel.com