Директор центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв  та директор Інституту імені Горшеніна Кость Бондаренко у коментарі Вголосу підсумували результати виборів та шанси Юлії Тимошенко об'єднати демократичні сили, щоб перемогти у другому турі:

Андрій Єрмолаєв, директор центру соціальних досліджень «Софія»:

- Відверто кажучи, задача дуже складна. По-перше, в помаранчевому таборі давно вже побито горшки на рівні особистих стосунків, втрачено довіру. Потрібно зазначити, що більшість сил, які вважають себе націонал-демократами, партія «Собор», Українська народна партія, об’єднання «За Україну», партія «Наша Україна» вважають стиль керування уряду Тимошенко не демократичним, а Тимошенко вважають політиком, що тяжіє до авторитаризму і до корупції. Ці оцінки давалися і на з’їздах, і при формуванні програм кандидатів. Як після цієї кампанії націонал-демократичні сили вестимуть переговори з Тимошенко, тим більше на платформі збереження демократії, я не знаю? Я буду дуже здивований, якщо ці політичні сили визнають Тимошенко лідером демократичного руху в Україні.

Другий момент: я вважаю, що на цих виборах немає проблеми захисту демократії і боротьби за демократію. Це надумана парадигма, яка не відповідає тому, що відбувається в українському суспільстві. В суспільстві дійсно є тенденція розчарування в демократичних процедурах і практиках. Проте це пов’язано не з пропагандою і не з виборами, а з тими подіями, які відбувалися в системі влади останні кілька років. З недемократичними підходами існуючої влади до облаштування держави в діапазоні від корупції, адміністрування, ігнорування закону, ситуації в судах, вторинності і пригнобленості місцевого самоврядування до схильності до авторитарних методів правління, тіньових методів управління політикою (до цього був схильний і діючих президент, і діючий прем’єр-міністр).

З іншого боку, в українському суспільстві, незважаючи на певні розчарування, все таки, радикального повороту не відбувається. А тому спроба поділити двох кандидатів другого туру по критеріях демократ і не демократ – є штучною і не спрацює. За великим рахунком, питання цивілізаційного вибору і демократичного формату були більш актуальні у 2004 році. Зараз вибори відбуваються в іншій фабулі: як облаштувати країну. Тут виборець, незалежно від того чи він демократ, чи націоналіст, ліберал чи консерватор, визначається по кандидатах з точки зору їх спроможності облаштувати державу економічно тощо. Відповідно, вибір відбувається між популістами і технократами. Мені здається, що вся інтрига наших виборів – це конкуренція технократів з популістами різних мастей.

Можливо Тимошенко і спробує запропонувати іншим політикам парадигму демократичного об’єднання, але мені здається, що це хибна формула, яка навряд-чи спрацює.

І загалом, як не називай зараз об’єднання, Юлія Тимошенко залишається кандидатом від влади. Це останній кандидат від влади. Влади, яка має невисокий рейтинг підтримки за останні кілька років. Дуже важко уявити, щоб, хоча б, кожен другий українець голосував сьогодні за владу, як би вона себе не називала.

Як розподіляться голоси виборців у другому турі?

Сергій Тігіпко розпочав кампанію з 2009 року, але до вересня він мав досить низький старт і було дуже багато скептичних оцінок його перспектив. Ситуація міняється з жовтня, тому що Тігіпко почав більш агресивну кампанію критики влади в цілому і, зокрема, уряду. Як тільки він з’явився в очах виборців не просто як молодий оригінал (а йому вже 50 років і кілька років тому він входив в п’ятірку керівників цієї держави), а почав займати критичну позицію, він отримав серйозний бонус електоральної підтримки. Тих виборців, які критично налаштовані до діючої команди, але з різних причин, іміджевих, особистісних, не підтримують Партію регіонів. Відповідно Тігіпко отримав велику підтримку міського електорату, інтелектуального, просунутого, який хоче змін, але не голосує за діючу владу, а за альтернативу. Це видно на прикладі низки областей, особливо крупних індустріальних центрів таких як Запоріжжя, Дніпропетровськ. Тігіпко не потрапляє у другий тур, але я думаю протесні настрою у його виборців збережуться. Можна самому подумати, як може людина, яка голосує за Тігіпка, висловлювала протест і що їй потрібно сказати, щоб вона голосувала за Тимошенко, Кравчука, Тарасюка та інших.

Своєю чергою виборці Яценюка – це найбільш прогресивна частина колишнього помаранчевого електорату. Ті які хотіли змін, але хотіли певної послідовності політичних гасел, програм, які вони підтримували ще кілька років тому. Виборці Яценюка більшою мірою можуть підтримати діючу владу, оскільки вона для них більш близька, ніж опозиція.

Що стосується виборців Ющенка, вони ідеологічно більш усталені. Це відсоток невеликий, але, все таки, я думаю, що велика частина його виборців може просто не прийти на вибори.

Взагалі особливість тих виборів у тому, що чимало виборців, які віддали свої голоси за альтернативних кандидатів, можуть опинитися в такій ситуації, що просто не підуть на вибори або будуть активно голосувати проти всіх. Рівень мобілізації менший. Того розколу, який був кілька років тому немає, тому виборці сміливіші у своїх рішеннях. Вони вже не будуть залежати від великих чисел і вважатимуть, що це теж активна позиція голосувати проти всіх або не йти голосувати взагалі.
 

Кость Бондаренко, директор Інституту імені Горшеніна:

- Все залежить від Юлії Володимирівни. Насправді, це неможливо прокоментувати. Якщо хтось сьогодні може таке сказати, я йому не повірю просто.

Як розподіляться голоси виборців у другому турі?

По кожному кандидату є своя розкладка. Вона раніше була прогнозована. Можу сказати, що 50% тих, хто голосували за Тігіпка, станом на сьогодні, проголосують проти всіх. Інші голоси розподіляться приблизно порівно.

У Яценюка більшість проголосують за Юлію Тимошенко. У Ющенка 50% не прийдуть на виборчі дільниці, 50% проголосують за Юлію Тимошенко.

Це все абсолютно індивідуально, тому дуже важко сьогодні щось говорити. Попереду ще три тижні боротьби. За три тижні багато що міняється. Ми були свідками як у Сергія Тігіпка за останні два тижні, починаючи від нового року, рейтинг виріс у 2,5 рази. Тут все буде залежати від самих кандидатів.

Тобто відрив, який є між Януковичем і Тимошенко ні про що не говорить?

Абсолютно. Це умовний відрив першого туру, який ні про що не свідчить.

Я думаю, що Юлії Тимошенко потрібно зібрати свою команду і попрацювати над помилками першого туру. А Віктору Януковичу потрібно врешті навести порядок у своїй політичній силі. Тому що проти Віктора Януковича працює, насамперед, не Юля Тимошенко, а працюють його однопартійці. Розбрат, недомовленості, відсутність єдиної команди – це головні вороги Януковича.