Отож, пане Василю, окресліть проблеми дитячої літератури в Україні?

Зараз в Україні дуже багато видавництв – близько чотирьох з половиною тисяч, і вони видають в основному фентезі. Мало хто приділяє увагу пізнавальній літературі, і якщо навіть є пізнавальна література, то немає такої, яка б виховувала дитину, зокрема, патріотичної.

Патріотичне ми трактуємо набагато ширше. У першу чергу ми перевидаємо твори, починаючи з основоположників української літератури – Івана Котляревського, Тараса Шевченка і до наших днів.

Я вважаю, що «Веселка» – це маленький золотий фонд української дитячої літератури. У нашому видавництві випускається література для всіх вікових категорій, для дітей, для юнацтва, для широкого кола, для вчителів, для батьків, які можуть направляти своїх дітей до читання. Бо зрозуміло, як важливо людину з дитинства навчити читати книжки. Я по своєму внуку бачу. Коли він заходить до кімнати – тягнеться до книжки. Хоча йому два роки, і він бавиться мишкою комп’ютера. Але те, що в нього тягнеться рука до книжки, є ознакою того, що ця дитина буде читати.

Держава не приділяє нам особливу увагу і не допомагає. На одній із зустрічей мені сказали, що не зобов’язані допомагати, що у нас рівні права із приватними видавництвами.

Ми щороку готуємо до друку до 50 видань. У нас великий редакційний портфель. Але, на жаль, виходить тільки до 20 видань.

9 березня, у день народження Тараса Шевченка, коли відзначатимемо його 200-річчя, «Веселці» виповниться 80 років. То ми за свої 80 років видали 10 тисяч назв, 1,5 мільярда примірників видань. Зараз це крихти у порівнянні з тим, що видавали раніше. Я вважаю, що не може бути так завжди. Дитяча література повинна бути, бо практика показує, що якщо молодість більше захоплюється інтернетом, то ще до 14 років на неї можна впливати через книжку.

Одна справа – дивитися у комп’ютер, псувати очі, що не залишає після себе нічого, а книга розвиває образне мислення, і сам факт відкриття книжки і гортання книжки – це робота мозку.

Які книжки Ви привезли цьогоріч для львівського читача на Сьомий дитячий фестиваль?

Ми представили близько 80 назв різних книг – і нових, і тих, що виходили п’ять років. Але я вважаю, що вони не старіють. Там є книги Всеволода Нестайка, і народні казки. Книжка не може старіти, якщо вона справжня.

У рамках фестивалю у Львівській міській раді я презентував новинку – «Альбом малюнків Тараса Шевченка 1841-1843 рр». Якщо розглянути малярську спадщину Тараса Шевченка, то можна сказати, що це художник світового рівня. Цей альбом – факсимільне видання. Він друкувався в чотири кольори, щоб передати найдрібніші відтінки, відбитки пальців всіх людей, які його торкались – Шевченка, Куліша.

Держава, на жаль, не допомагає нам відродити малярську спадщину Кобзаря. Тому ми звертаємось до меценатів, і нам вдалось поки видати тисячу примірників цього безцінного видання.

Окрім презентованого альбому малюнків, наше видавництво подарувало дитячі книги на суму 50 тис грн. першому українському дитячому садочку в Римі та на таку ж суму садочку «Веселка» у Львові. Таким чином ми взяли участь в акції, яку організували депутати Львівської міської ради.

І на завершення запитання – чи читають наші українські діти книжки?

Читають!!! Я вчора дуже довго спостерігав за дітьми, казав своїм працівникам і тим видавцям, які підходили до мене. Я показував на цих щасливих дітей, котрі підбігали до книжок. Може, вони інтуїтивно підбігали, звичайно, треба читати книжку, але цей живий рух дитинства біля книжки є. Його треба заохочувати, піднімати і розвивати.