Останнім часом президент США Дональд Трамп став поводити себе доволі неоднозначно. Спочатку він виступає за повернення Росії до Великої вісімки, а потім відсилає свого радника Джона Болтона до України задля покращення відносин між державами. Також нещодавно Трамп звинуватив експрезидента Америки Барака Обаму в анексії Криму Росією.

Такі ексцентричні заяви і поведінка президента Сполучених Штатів викликає багато запитань. ІА «Вголос» розбиралось у ситуації із політичним експертом Віктором Прошкіним, міжнародним експертом Юрієм Олійником та політологом Костянтином Матвієнком.

Що означає така неоднозначна поведінка Дональда Трампа?

Віктор Прошкін:

Дональд Трамп завжди говорить про те, що треба вести діалог з Росією. Я вважаю, що так США намагаються тримати своїх опонентів якомога ближче і завжди бачити, що вони роблять.

Поїздка радника президента США до України пов’язана із двома важливими питаннями. На саміті Великої сімки дуже швиденько домовились про нову зустріч у Мінському форматі, тому можливо, що формат цих обговорень будуть розширюватись із погляду країн, які братимуть участь.

Друге питання перебуває у площині американо-китайського протистояння. Ми всі розуміємо, що американці пильно стежать за тим, як по світу розповсюджуються ракетні авіаційні технології. В цьому плані є загроза, що «Мотор січ» продасть 50% акцій компанії китайським інвесторам. До того ж подейкують, що ці 50% акцій вже належать приватним особам, це теж питання – як стратегічне підприємство опинилось у власності приватників. Ці технології вже завтра можуть бути у руках китайців.

Тому тут справді є, над чим працювати і про що говорити. Ми повинні пам’ятати, що раніше Китай у нас придбав авіанесучий крейсер як корабель, з якого зроблять нічний клуб чи щось подібне. Зараз цей корабель стоїть у них на озброєнні і жодними розвагами там і не пахне. Отже, ми продали судно за 20 млн доларів, яке насправді коштує близько 20 млрд доларів. Тут ми теж можемо втратити певні технології, і це - привід для тривоги не лише у США. Ми теж маємо не забувати, хто чий союзник, хто кому які технології передає і в чиїх руках вони опиняться у кінці цих ланцюжків.

Юрій Олійник:

Я думаю, що передусім треба спиратись на те, що це не аспект політики Трампа щодо України, а внутрішньополітичної боротьби, яка вже відбувається у США. Тому питання Росії і війни в Україні стало внутрішнім питанням. Ми також пам’ятаємо ті історії із втручанням у вибори, коли співпраця з Росією стала таким собі взаємним звинуваченням між республіканцями і демократами.

Знову ж таки ми бачимо, що Трамп звинувачує Обаму в тому, що він не досить зробив на той момент, аби запобігти анексії Криму, і водночас хоче показати, що у нього є свої плани, як можна «заспокоїти» Росію і зменшити її вплив у світі. Зокрема, це і парадоксальні заяви про повернення РФ до G-8. З іншого боку, я не думаю, що це зараз є реальною перспективою, це радше шантажна політика щодо європейських партнерів Америки. Ми бачимо, що Франція, Німеччина та інші країни формально засуджують дії Москви у Європі, але на економічному рівні ведуть спільні справи, торги і політику, чим фактично підтримують Росію. Оскільки зараз сама Європа перебуває у стані кризи, то вони починають «тепліти» до Росії, і саме це їх посварило із США.

Оці всі факти просто вказують на похолодання у відносинах Європи і Штатів, тому РФ стала своєрідним інструментом впливу.

Костянтин Матвієнко:

Це демонструє росіянам, що Трамп може більше впливати на Україну, ніж вони

Поведінка Дональда Трампа є непослідовною лише на перший погляд. Насправді Трамп у своїй реалізації влади завжди є послідовний і він грається з усіма: з Європою, з Росією, з G-7… Виглядає так, що метою цих ігор є переконати усі країни і американське суспільство у тому, що від Америки у світі залежить найбільше. Президент Америки, вступаючи у економічну війну із Китаєм, розганяє нову хвилю світової не те що рецесії, а навіть кризи. Днями обвалились азійські біржові ринки, давно вже лихоманить і Лондон, і Нью-Йорк, і для цього всього є об’єктивні економічні передумови. Але те, що Штати намагаються посилити цю кризу, свідчить про те, що США найбільше готові до економічного удару, якого уникнути вже дуже важко. Трамп демонструє поведінку єдиного альфа-самця на світовому просторі.

Що стосується України, то ми тут взагалі є розмінною монетою. Сьогодні він присилає свого радника, завтра – ні, ми ж не знаємо, з якими вимогами до нас приїде Джон Болтон.

Дуже схоже на те, що наш новообраний Парламент буде виконувати політичну частину Мінських угод, тому це теж демонструє росіянам, що Трамп може більше впливати на Україну, ніж вони. Тому я не погоджуюсь із думкою, що його дії є непослідовні, особливо з погляду того, як він просуває власні американські інтереси.

Трамп також звинуватив експрезидента США Барака Обаму в тому, що Крим був анексований. Як Обама міг запобігти незаконним діям Росії?

Віктор Прошкін:

Ми всі пам’ятаємо ту «максимальну стурбованість», яку висловлювали усі наші західні партнери на початку війни з Росією. Згідно з Будапештським меморандумом, усі країни-представники повинні були зібратись і зробити все, щоб не допустити анексію нашого півострова. Натомість вони усі висловлювали стурбованість, дуже нам співчували, проте жодних чітких рішучих дій не було зроблено. Можливо це пов’язано із тим, що Обама тоді вже був «кульгавою качкою», тобто втрачав владу і не хотів втручатись у такі справи. Взагалі його політика була дуже толерантною щодо усіх дій, які дозволяла собі Росія.

Україна, у свою чергу, була зобов’язана багато чого зробити під час анексії Криму, проте не зробила нічого. Тому зараз ці питання будуть підніматись, і вони будуть актуальні не лише в аспекті формування нашої політики.

Юрій Олійник:

Я думаю, що Обама, згідно з Будапештським меморандумом, був зобов’язаний допомогти Україні. Це мав бути якийсь тиск на Путіна, надання нам якоїсь зброї чи хоча б військових радників та експертів. Нічого взагалі не було зроблено, а Україна, по суті, була залишена один-на-один із ворогом, унаслідок чого і відбулась анексія Криму. Тому я вважаю, що критика Обами є слушною.

Костянтин Матвієнко:

В Обами для цього були формальні підстави. США виступають гарантом цілісності наших територій згідно з Будапештським меморандумом, як і Російська Федерація. Барак Обама міг відразу запровадити якнайжорсткіші санкції щодо Москви і продемонструвати американську військову присутність, як це було у конфлікті в Грузії, щоправда, там були присутні сили НАТО в акваторії Чорного моря. Проте тогочасний президент США з якихось міркувань нічого такого не зробив. Він міг бути більш рішучим і якось «присадити» Путіна, але на це не пішов. Можливо, це сталось через особливості його характеру, можливо, через його політику. Думаю, що якби українська влада виступала надійним партнером для США, то рішення Барака Обами могло б бути іншим.

Я вважаю, що тут величезна відповідальність лежить і на плечах тогочасного українського керівництва, виконувача обов’язків президента Турчинова. Україна не демонструвала волі до того, щоб боронити цілісність своєї території.

Які можуть бути наслідки такої неоднозначної, а місцями і непослідовної, поведінки президента США?

Віктор Прошкін:

Трамп готується до чергових президентських виборів у Сполучених Штатах. Я думаю, що він підходить до них, спираючись на деякі соціальні дослідження, тому його політика і поведінка буде такою, яка буде подобатись громадянам США. Його ексцентричні заяви і поведінка є проявом його відповіді на запит американського суспільства. І я вважаю, що найближчим часом нічого не зміниться, оскільки Трамп зараз має шалену популярність і підтримку серед громадян Сполучених Штатів Америки.

Костянтин Матвієнко:

Для України все взагалі складається не найкращим чином

Наслідки будуть глобальні, оскільки і вплив Америки на світ є глобальним. По-перше, я досі не впевнений на 100%, що Трамп переможе на наступних президентських виборах у США, хоча його підтримка значна і говорити, що він програє теж поки зарано. Він демонструє не лише всьому світу, а й американцям, який він альфа-самець у політичному плані у світі. Це теж частина передвиборчої гонки, яка фактично у Штатах вже давно розпочалась.

Наслідки для світу? Китай – це країна, організована так, що важкі економічні наслідки для населення там не розглядаються керівництвом як дуже резонансний чинник. Будуть бідніше жити, то нехай так. Там немає демократичних механізмів зміни влади, яка впливає на рівень життя населення.

Для України в останні роки все взагалі складається не найкраще. Охолодження світової економіки дуже вдарить по сировинній економіці України, передусім по експортних статтях. Найбільшим джерелом надходження валюти в Україну є кошти наших заробітчан, які легально і нелегально ввозяться в нашу державу. Якщо люди за кордоном втрачатимуть роботи або їхні доходи скорочуватимуться, це джерело надходження валюти теж стане обмеженим.

Відповідно, будуть посилюватись міграційні настрої, депресія, погіршуватиметься кримінальна ситуація, тому негативних наслідків вистачає.

Роман Гурський, ІА «Вголос»