Клуб (вступ)

На початку лютого на теренах "Дзиґи" почав діяти "ДжазКлуб. Львів". Ідея, яка десятиліттями витала у повітрі та головах львівських джазменів нарешті втілилась. Чи надовго? Чи вдало? Чи будуть результати? Говрити ще надто рано, на ці питання дасть відповідь діяльність Клубу і час, і джаз. А поки що "ДжазКлуб. Львів" є цікавим для діагностики львівського джазового середовища. Для всіх, кому цікаві теми джазу та місцевого патріотизму, маємо роздуми "очевидців та вухослушців".

Передовсім кілька слів про Клуб. Завдання Клубу лаконічно і пафосно сформульоване у його маніфесті: "Наша мета – втілення Джазу в життя!". "ДжазКлуб. Львів" об’єднав більше ста музикантів, меломанів та музичних критиків, серед яких учасники гуртів The Мандри, Dzyga Imagine, Dzyga Jazz Quartet, ShockolaD, Оркестр Vito, Львівського біг-бенду, ветерани джазового руху Юрій Яремчук, Орест Жукевич, Марцифал, Володимир Кіт…

Також на відкритті "ДжазКлубу.Львів" до львів’ян приєднався відомий німецький перкусіоніст Клаус Кугель, а згодом авторитетна постать українського джазового руху Олексій Коган та редакторка найбільшого українського джазового порталу "UA.jazz" Тетяна Балакирська. Учасники Клубу мають право безкоштовно проходити на четвергові сейшени, знижку на концерти Дзиґи та переваги для участі в освітніх програмах. Акції Клубу заплановано із рекордною для вітчизни частотою: кожного четверга на другому поверсі Дзиґи відбувається концерт та джем-сейшен, а кожної неділі – доповіді, реферати та прослуховування раритетних вінілів.

Засновниками клубу є мистецьке об’єднання "Дзиґа", львівські джазмени Марк Токар, Дана Винницька, Ігор Гнидин, Анастасія Литвинюк, меломани та музикознавці Сергій Косенко і Маркіян Іващишин.

Джеми (професійно)

"Нарешті це відбулося! Хай це відбуватиметься частіше! Хай люди більше відають що таке відбувається у Львові, та й взагалі в Україні. Хай буде з нами джаз!"

Я, власне, про перший концерт і джем 5 лютого. Про концерт не писатиму, бо все ясно – учасники Jazz Quartet (Марк Токар – контрабас, Ігор Гнидин – барабани, і прекрасна половина в особах Анастасії Литвинюк – фортепіано та Дани Винницької – вокал) – це люди, які грали не перший свій джазовий концерт і вже встигли зробити собі імідж репрезентантів львівської джазової сцени в Україні та за її межами. Відповідно, якісний "мейнстрімівський" виступ добре налаштував атмосферу для джему.

Для тих хто не в курсі, джем – це унікальне явище джазової музики, яке дозволяє творити музику на сцені "тут і зараз", без попередніх репетицій і приготувань. В цьому, власне, і чар джему. Але щоб джем не перетворився на хаос, у "ДжазКлубі" існують певні правила, які не дозволяють розлетітися в друзки музичним ідеям.

Все відбувається за наступною схемою. У джазі є тисячі тем, які стали вже доброю класикою, перевіреною часом і людським вухом. Ці теми називаються стандартами і вони є основою правдивих джазових джемів. Для першого джему "ДжазКлуб" підібрав радісні і цікаві стандарти: "Billies Bounce", "Just Friends", "Take the A Train", "Satin Doll, Days of Wine and Roses", "Cottontail", "Autumn Leaves", "Summertime".

Перше, що вимагається від музиканта, який хоче брати участь у джемі, це знання конкретної запропонованої теми. Мелодія, як відомо, не може існувати і без супроводу – це окреслимо як гармонічну сітку. Отож, для того, щоб всі залишилися задоволенні, кожен музикант мусить знати тему і гармонію.

Для чого і тему і гармонію, запитаєте ви?

Відповідаю. Спочатку звучить тема, за якою слідують багато обіцяні і жадані імпровізації. Далі є неписане правило. До джему допускаються усі музиканти, але на жаль не всі відають про те, що кожен має заграти соло і ввічливо дати можливість пограти іншим. Черговість соло визначається вже безпосередньо під час гри, коли усі висловилися. Місце під сонцем отримує барабанщик. Він може заграти кілька варіантів соло: або сам по-формі, або вільне.

Найцікавіше у джемах це переклички, які ще називають "четвірками" або "вісімками". Спочатку чотири або вісім тактів грає один із солістів, після чого рівно стільки ж разів йому відповідає барабанщик. Сягнувши кульмінації, всі беруться до теми, щоб показати глядачам звідки вони починали і куди прийшли. Є навіть спеціальний знак для цього – куратор джему стукає себе по голові, це означає "граєм тему".

Якщо говорити про перший джем джаз-клубу, можна побачити, що ці неписані правила відомі далеко не всім. Хтось пропонував грати джазові стандарти в складному аранжуванні, але не знав що таке "четвірки" і здивовано дивився на людей, які просили їх заграти. Хтось починав грати фрі і надовго заглиблювався в себе замість того, щоб слухати всіх учасників джему і разом з ними творити музику. Деякі музиканти грали теми творів, м’яко кажучи, приблизно… Але незважаючи на всі ці мінуси, перший джем пройшов вдало завдяки вдалому керуванню і ненав’язливій допомозі керівників сейшену.

Варто пам’ятати, що всі, описані вище правила, не є обмеженням, а запорукою доброго і енергетичного джему. Дуже часто джеми є емоційно сильнішими ніж концерти, але для того, щоб музикант міг себе відпустити і заглибитися в своєму соло від має ідеально знати тему, гармонію і форму твору та не забувати про контакт з іншими колегами на сцені.

У нас все попереду, бо є багато цікавих і талановитих музикантів, тільки вони не знають як допомогти собі розкрити себе. Але для того і створився ДжазКлуб – місце де ми можемо відкрити всі секрети один одному.

Збори (просто враження)

"Всі порядні галичани, як ведеться, у неділю зранку прямують до церкви. Для когось це звичка, для когось традиція, а хтось, ми переконані що більшість, справді щиро вірить. Не залежно від причин, цими людьми керує сильна мотивація, яка змушує їх кожну неділю приходити до храму."

Минулої неділі така мотивація з’явилась у і всіх порядних меломанів, які після відвідин церкви віддають свої душі Джазу. Дванадцята година недільного ранку – саме той час щоб випити горнятко кави та послухати джаз та пірнути у роздуми, тепер все це можна зробити одночасно і в одному місці.

Перше ранкове засідання "Джаз-клубу.Львів" восьмого лютого пройшло в атмосфері повного та безвідмовного спокою. Члени клубу , як справжні учні, зібралися на пів-години пізніше, Дана Винницька, як сувора вчителька, пригрозила всім запізнілим поганою оцінкою в журналі. А от коли було випите перше горнятко кави, запалена перша цигарка, а Марк Токар всівся біля програвача – почався Джаз. Погодьтеся, що розпочинати день з гарної музики це те саме, що і розпочинати його з гарним настроєм, тим паче якщо ця музика супроводжується приємним спілкуванням з файними людьми.

Марк Токар презентував реферат на тему "Творчий шлях Колтрейна". Не лякайтесь обридлого зі студентських часів слова "реферат". У "ДжазКлубі" не буває нудних доповідей чи лекцій. Скоріше це була бесіда, де всі присутні приймали найактивнішу участь і мали можливість прокоментувати та вставити свої п’ять копійок. Марк Токар, визнаний талановитим та фаховим контрабасистом, вразив всіх неочікуваною гранню своїх здібностей, тепер як лектор. Вміло перемішуючи текст та енциклопедичну інформацію з музичними демонстраціями, Марк подав реферат дуже особистісно і підкреслено суб’єктивно. Я дійсно повірив, що на музиці Колтрейна Токар відбувся як музикант. Час від часу спровоковані дискусії створювали враження давніх "форумів".

На десерт подавалась презентація колекції вінілів Сергій Косенка. Досить приємно вразила акустика, яку забезпечили хайтеківська апаратура швейцарсько-британського виробництва. Косенко приніс з собою збірку першокласних вінілових платівок та "Soul-Train" Джона Колтрейна зокрема. Тут дали собі волю меломани, які органічно вписувались у середовище зі своїми вічними дискусіями і недосяжним прагненням ідеального звуку. Загалом все вийшло досить щиро, гарно і корисно.

Після джазотерапії погода робиться кращою, а настрій – спокійним та піднесеним.

Сторінка "Джаз-клубу.Львів" тут