Не встигли українці оговтатися від неоднозначного політичного чуда 2019 року, як їх вирішили порадувати новим дивом. Цього разу – економічним. Щоправда, поки що лише на словах. Бо забезпечити потужне економічне зростання значно важче, ніж здобути перемогу на виборах у середовищі психологічно сприйнятливого до шоу і видовищ електорату.

На інвестиційному форумі у Маріуполі наприкінці жовтня президент Володимир Зеленський висловив переконання, що Україна стоїть на порозі економічного стрибка. “Я впевнений, що ми зараз стоїмо на порозі економічного прориву. Ми всі впевнені, дуже в це віримо і все для цього робимо”, – сказав він.

Президент назвав окремі причини, які змушують його вірити у економічне чудо:

“У другому кварталі ми показали 4,6% зростання реального ВВП. Міжнародні організації істотно поліпшили свої прогнози щодо економічного зростання України в наступному році. Україна піднялася на 7 позицій в рейтингу Doing Business. Міжнародні агентства підвищили наш кредитний рейтинг і змінили прогноз на “стабільний” і “позитивний”.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук теж висловлює непохитну віру у економічний прорив. Раніше він вже заявляв про зростання української економіки мінімум на 40%. Тепер каже про підготовку до економічного стрибка.

4 листопада в ефірі телеканалу ICTV прем’єр зазначив, що 2020 рік стане роком підготовки до економічного прориву:

“Наступний рік – це рік для підготовки України до економічного стрибка. Тобто у нас фактично в наступному році повинна запуститися українська економіка. Повинні почати стрімко з’являтися робочі місця, нові виробництва, ми маємо забути, що таке корупція, ми маємо забути, що таке контрабанда як системне явище, рейдерство і так далі”.

Прем’єр визнав, що перед урядом стоїть непросте завдання. Але, не знайшов нічого кращого як порадив людям повірити йому нас слово. “Усе взагалі починається з мрії. Я хочу сказати людям: просто повірте”, — сказав Гончарук.

Глава Кабміну не став називати унікальні підстави для швидкого росту економіки. Обмежився традиційними інгредієнтами: повернення довіри до влади, боротьба з корупцією, усунення впливу олігархів на державу, створення сприятливих умов для бізнесу. Тобто усім тим, що українці чули вже не один раз від попередніх прем’єрів.

Чи є підстави вірити в економічне диво від Зеленського і Гончарука? Для відповіді на це питання варто проаналізувати кілька економічних показників, проєкт державного бюджету на 2020 рік та професійні якості мрійників економічного прориву.

Коли улітку країна дізналася про зростання ВВП на 4,6% у другому кварталі поточного року, дехто на хвилі оптимізму поспішив окреслити це як пролог економічного прориву. Але оприлюднені нещодавно оцінки росту ВПП у третьому кварталі на рівні 3,5% дещо понизили градус ейфорії влади. НБУ прогнозує, що у четвертому кварталі ріст економіки ще більш сповільниться. Уповільнення зростання економіки пов’язують зі слабшими показниками у видобувній промисловості та металургії на тлі погіршення зовнішніх умов для експорту. А це означає, що українська економіка залишається дуже залежною від вартості сировини.

За перше півріччя до нас надійшло трохи більше 1 млрд доларів інвестицій. Це спростовує тезу про велике зацікавлення інвесторів Україною

Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну не вражають. За перше півріччя до нас надійшло трохи більше 1 млрд доларів інвестицій. Сумнівно, що за рік ця цифра буде більша, ніж 2,5 млрд. Такі показники спростовують тезу про велике зацікавлення інвесторів Україною.

За підсумками 9 місяців 2019 року промвиробництво України вийшло в нуль

Ще один фактор, який псує економічну статистику – обсяг промислового виробництва. За підсумками 9 місяців 2019 року промвиробництво України вийшло в нуль. А обсяги промислового виробництва у вересні 2019 року порівняно з аналогічним місяцем минулого року скоротилися на 1,1%.

Незважаючи на потужну піар-кампанію проти корупції на митниці, надходження звідти фактично не зростають

За останні місяці погіршилася ситуація з виконанням державного бюджету. У січні-жовтні 2019 року держбюджет за доходами виконано на 94,5%, дефіцит склав 47,18 млрд гривень. Доходи держбюджету за жовтень становили 70,99 млрд гривень при плані в 78,83 млрд гривень. Для порівняння, дефіцит державного бюджету у січні – жовтні 2018 року становив 4,8 млрд гривень. Незважаючи на потужну піар-кампанію проти корупції на митниці, надходження звідти фактично не зростають. Детінізація економіки ніяк не впливає на стан бюджету.

Закладені в бюджеті цифри більше нагадують бюджет бідності, проїдання і невпевненості

Проєкт бюджету на 2020 рік від уряду Олексія Гончарука зовсім не схожий на проєкт економічного дива. Закладені в документі цифри більше нагадують бюджет бідності, проїдання і невпевненості. Окремі фінансові надходження базуються радше на мріях чи бажаннях влади, а не реальному економічному розрахунку. Рівень соціальних стандартів залишається дуже низьким з тенденцією до консервації бідності.

Кабмін прогнозує, що реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України у 2020 році зросте на 3,7%. У проєкті бюджету, який подавався до першого читання, стояла цифра 3,3%. Такі низькі темпи росту української економіки ніяк не можуть претендувати на економічне чудо. Тим більше, що за очікуваннями влади, в 2021 році економіка України прискориться до 3,8%, а в 2022 році – до 4,1%. Навіть якщо ці прогнози збудуться, що далеко не факт, незрозуміло як уряд «Слуг народу» хоче досягти 40% росту економіки за 5 років?

Нові джерела поповнення бюджету ризиковані і ненадійні. Рентна плата за користування надрами для видобування бурштину – 531,0 млн грн, плата за ліцензії на здійснення діяльності у сфері організації і проведення азартних ігор – 3 млрд грн. Незрозуміло які підстави в Кабміну сподіватися на 12 млрд гривень від продажу державного майна, якщо за три квартали 2019 року у бюджет надійшло тільки 400 млн гривень.

Бюджет 2020 року дуже нагадує бюджет 2019 року і не містить якихось проривних ідей

Чітких кроків у напрямку податкових новацій чи запланованого раю для інвесторів від влади не помітно. Навіть коштів на земельну реформу не передбачено. Бюджет 2020 року дуже нагадує бюджет 2019 року і не містить якихось проривних ідей.

“Слуги народу” заклали у бюджет 2020 року мізерні показники росту соціальних стандартів. Ні про які фантастичні зарплати у 4 тисячі доларів для вчителів мова не йде. Уряд не знайшов гроші на ріст зарплат освітянам, який був запланований ще у липні. Мінімальна зарплата становитиме 4723 гривні (зараз 4173 гривні), пенсія – 1769 гривень (на 1 грудня цього року – 1638 гривень). Порівняймо ці показники з фактичним розміром прожиткового мінімуму, який встановило Міністерство соціальної політики України у вересні 2019 року з розрахунку на місяць на одну особу. Для дітей віком до 6 років – 3 453 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 4 235 грн, для працездатних осіб – 3 810 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4 733 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 3 112 гривень. Тобто мінімальна зарплата в Україні у 2020 році (4723 гривні) буде на рівні прожиткового мінімуму. А ось мінімальна пенсія у 1769 гривень ледь покриватиме половину такого мінімуму. Звісно, це не стимулюватиме внутрішній споживчий попит.

У своїх заявах про відчуття економічного прориву, який от-от настане, Зеленський і його команда не враховують також світової економічної кон’юнктури. Запуск Росією «Північного потоку-2» відчутно скоротить доходи України від транзиту. За прогнозами НБУ, економічні втрати від припинення транзиту сягнуть 0,9% від валового внутрішнього продукту у 2021 році.  Адже завдяки транзиту газу Україна отримує близько 3 мільярди доларів на рік. Його припинення не тільки призведе до прямих втрат валютних надходжень, але й створить ризики для діяльності суміжних секторів економіки.

Крім того, світова економіка ще з початку свого становлення розвивається циклічно. Цикли підйому та рецесії чергуються приблизно кожні десять років. Поки що цього правила ніхто не відміняв. Цілком можливо, що на період президентства Зеленського припаде нова світова економічна криза чи рецесія. А це означає зниження цін на сировину, скорочення зовнішніх інвестицій і інші ризики. Україна дуже болісно пережила кризу 2008 – 2009 років. Потім була криза, яку спровокувала агресія Росії. Наша економіка досі не зовсім оговталася від цих потрясінь. Катаклізми на світових ринках можуть мати погані наслідки для України.

Українським міністрам та Зеленському не завадило б перед тим як обіцяти народу економічне чудо, більше дізнатися про його передумови

Якби нові українські міністри читали книги, може вони працювали б більш ефективно. Можливо навіть демонстрували зачатки стратегічного бачення, в якому напрямку має розвиватися країна. Українським міністрам та Зеленському не завадило б перед тим як обіцяти народу економічне чудо, більше дізнатися про його передумови. Успішні приклади стрімкого розвитку країн, які перемістилися з третього світу у перший, вже є. Як і приклади провалів. Проте міністр економіки Тимофій Милованов публічно заявив, що не читає книг. І дав пораду не читати усім. Бо, на його думку, навчатися з допомогою книг – це самообман. Але ще більший самообман – це знімати красиві відео та розповідати про дивне відчуття економічного чуда, яке з незрозумілих причин ось-ось настане.

Сучасний дослідник факторів економічного дива «азійських тигрів» Джо Стадвелл у своїй книзі «Чому Азії вдалося» називає складові рецепти успіху: сільське господарство сімейного типу, орієнтоване на експорт виробництво та контроль за фінансами, що підтримують сільське господарство та промисловість. Спочатку потрібно визначитися з провідними галузями, які стануть двигунами росту, захистити їх від світової конкуренції. І вже потім займатися дерегуляцією ринків. Не можна робити те, що зробили окремі країни Південно-Східної Азії, які забули про дрібне фермерство та селян, віддавши перевагу великим лендлордам і агрохолдингам, залишили підприємців на самоті, а виробництво віддали у руки великим транснаціональним корпораціям. Немає жодної успішної економіки, яка б розвинулася винятково завдяки вільній торгівлі і відсутності державної політики та пріоритетів. Спочатку держава має сприяти накопиченню капіталу та економічному розвитку. А потім пожинати плоди економічного дива. Успішна країна, яка розвивається, скеровує фінансові інститути в потрібне для сільського господарства і промисловості річище. Держава встановлює контроль над капіталом, не дозволяючи йому покидати країну. Підтримує експортну дисципліну та конкуренцію серед учасників ринку.

Фінансові установи «азійських тигрів» погоджувалися на низькі прибутки в короткотерміновій перспективі, щоб збудувати промисловість, здатну приносити більші доходи в майбутньому. Основний акцент робився на не споживче кредитування, а на підтримку власного виробництва, конкурентоспроможного експорту. Країни, які пішли таким шляхом, досягли значних успіхів, а їхні компанії посіли вагомі місця у світовій економіці. Ті ж, які обрали інший варіант, загрузли у бідності та корупції, не збудувавши ні потужної власної економіки, ні добробуту населення. Чи знають про це у нашому Кабміні? Сумнівно.

Україною керують люди, які багато розповідають про економічні чудеса та продукують велику кількість обіцянок. Але під час своєї діяльності чомусь ігнорують рецепти успішних держав. В результаті замість «українського економічного дива» ми можемо похвалитися хіба що дивом корумпованості, некомпетентності і брехні. А Україна, замість руху до провідних держав світу, вперто топчеться на одному місці і слугує наочним прикладом як багато говорити про реформи і успішно їх не проводити.

Петро Герасименко, “Вголос”