Про це повідомив член комісії Сергій Оснач.

«Одинадцять із шістнадцяти експертів вирішили допомогти ахметівському каналу «Україна» промивати людям мізки й створювати в Україні свою «реальність», у якій україномовних українців фактично немає – ні на Майдані, ні в АТО, ні в столиці України Києві», – написав він.

Ось нарізка найбільш скандальних моментів:

66 серия сериал "Не зарекайся" Нарезка самых скандальных моментов from Reconquista on Vimeo.

Сам Сергій Оснач так описує скандальний серіал: «Україномовним у фільмі відведено навіть не другорядні ролі – вони з'являються лише в деяких епізодах у ролі хлопців «принеси-подай». Усе згідно з рашистською парадигмою «іх там нєт», «ми адін народ». Штучність української вимови цих епізодичних недоперсонажів присутній на засіданні комісії керівник телеканалу «Україна» Євген ‪#‎Лященко пояснив браком акторів, які б добре володіли українською. А керівник ‪#‎StarLightMedia Володимир ‪#‎Бородянський, який прийшов підтримати колег-телеокупантів, уже традиційно заявив, що «дєло нє в язикє», «нє надо дєліть». Ще б пак, ділити особливо й нічого – увесь серіял майже на 100% російськомовний, як і решта сучасних «творєній» олігархічної телеіндустрії в Україні.

Автори «Нє зарєкайся» – сценаристка Тетяна ‪#‎Гнєдаш і режисер-постановник Дмітрій ‪#‎Ґольдман (громадянин РФ, який не так давно переїхав з родиною до України) – не обмежилися майже повною стерилізацією свого фільму від української мови. Вони пішли далі. У фільмі суто російськомовні українці воюють проти абстрактних сепарів. Про те, що це війна з Росією, фактично не йдеться. Як пояснили автори й представники каналу, фільм не про війну, а про любов. І взагалі, будь-яка війна – це погано, тож вони за мир.

Тих, хто виступає на боці України, у фільмі часто показано в непривабливому світлі. Зокрема, головний негативний персонаж перших серій – український військовий прокурор. Це самодур, який катує й принижує нещасних біженців, жінок, стріляє у беззбройну біженку – головну позитивну героїню. Матір вояка АТО Степана, взятого в полон сепарами, захоплює в заручники дитину іншої біженки, чоловік якої воює за сепарів, і вимагає від того чоловіка звільнити її Степана, погрожуючи заподіяти лихо дитині. Раніше від Степана завагітніла й народила повія, від дитини він відмовився. Сестра головної героїні в одному з епізодів озвучує доволі тверезі думки про небезпеку «русского міра». А раніше вона дуже підло вчинила зі своєю сестрою, привласнивши її дитину задля того, щоб шантажувати свого коханого дитиною й вийти заміж. Усе це – не драматургія, а свідома дискредитація громадян з проукраїнськими поглядами. Доповнює картину українська символіка на негативних персонажах і в негативних сценах.

Натомість сепари у фільмі доволі часто проявляють адекватність і людяність, викликають співчуття і навіть повагу. Як, наприклад, батько-сепар, дитину якого тримає в заручниках матір полоненого атовця. Фільм неначе підкреслює, що «в кожного своя правда». Власне, сценаристка Тетяна Гнєдаш не приховує, що намагалася «соблюсті баланс мнєній, удєржаться от однозначних оценок». Тож рашистських «мнєній» у фільмі рясно: «ми просто хотім, чтоб Донбас бил свободним», «ми спокойно жилі і нікого нє трогалі» тощо. Про це вже багато писали. От тільки з балансом якось не склалося – на репліки сепарів часто явно бракує відповідей з боку проукраїнських персонажів».

Сергій Оснач обурюється, що «Нє зарєкайся» – це фактично перший більш-менш якісний серіал про події Майдану та АТО, саме так ці події сприйматиме обиватель, який споживає інформацію про них з телевізора: «Саме таку версію подій засвоюватимуть наші діти. Мені моторошно від того, що на таких фільмах можуть виховуватися діти наших загиблих вояків. І очевидно, не лише мені – адже серіал здійняв надзвичайно потужну хвилю обурення в соцмережах».

«Але експертна комісія в особі одинадцяти її членів вирішила, що цього всього замало для заборони фільму й що цей фільм можна спокійно демонструвати в Україні. Ображені почуття багатьох і багатьох українців їх не хвилюють», – наголосив Осмач.

«Очевидно, після цього прикрого випадку вже не виникає сумніву, що склад експертної комісії треба суттєво оновити. Під час війни поблажливе ставлення до ворожої пропаганди є неприйнятним. А позитив усієї цієї історії в тім, що свідомі й несвідомі адепти «русского міра» в Україні дедалі більше змушені викривати себе», – додав він.