І наче нічого надзвичайного у цій експозиції – стара кераміка, різні керамічні вироби, фігурки маленькі, миски, глеки, орнаменти цікаві на них. Але дізнаєшся коли їх виготовляли, і все сприймається зовсім по-іншому. Важко повірити у те, що це творилось п’ять тисяч років тому.

Якось, одні художники пояснювали мені весь процес виготовлення виробів з глини. Не проста то справа.

Кераміка трипільців точно не робилась за допомогою спеціальних верстатів, не випікалась у спеціальних печах, але вона якістю абсолютно не поступається кераміці сьогоднішнього дня.

Владислав Чабанюк, директор історико-культурного заповідника "Трипільська культура" (Черкаська область, Тальнівський район, с. Легедзине) розповідав, що посуд і інші керамічні речі робили переважно жінки. Та трипільські жінки взагалі борщ уже вміли варити.

Всі речі експозиції було знайдені на території України, в Черкаській області, де зараз знаходиться заповідник. До Львова пан Чабанюк привіз всього 40 експонатів, всього ж їх є кілька сотень.

Незабаром, завдяки ентузіазму Чабанюка і його друзів, в Легедзине запрацює музей поселень-гігантів трипільської культури. Цікавим туристам буде на одне диво більше, трипільське село недалеко від Софіївки.

Хоча Владислав Чабанюк вважає, що виставок і музею недостатньо для популяризації історії давнього племені, треба знімати кіно, що й успішно робить.

Фільми Чабанюка беруть участь у різних кіно конкурсах і не одноразово були відзначеними. Максимум натуралізму і щирості, у всьому.