Канали пропаганди та їх вартість

 

Передусім цей маховик кремлівської пропаганди такий міцний завдяки мільярдам доларів, які на це витрачаються. Найвідомішими російськими пропагандистами у Європі є агентство «Супутник» (Sputnik) та канал «Росія сьогодні» ( Russia Today, або RT). Ще у 2014 році, коли міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні» запустило новий бренд «Супутник», його бюджет офіційно задекларували у розмірі 6,48 мільярда рублів. «Супутник» розгорнув свою діяльність у 34 країнах світу на 30 мовах. Під цим брендом працюють «мультимедійні центри», які складаються з радіостанції, сайту і новинного агентства. Одіозний Дмитро Кисельов став генеральним директором у новій структурі, а загалом у ній запрацювало близько 1500 осіб.

Окрім того, на канал «Росія сьогодні» у 2015 році лише офіційно було виділено 15,38 млрд рублів. Сьогодні про каналі RT говорять як про російську інформаційну корпорацію. Його мовлення ведеться більш ніж у 100 країнах світу англійською, арабською та іспанською мовами. У 2015 році RT почав мовити німецькою та французькою мовами, а його бюджет збільшився на 41%.  Телеканали «RT Americа» і «RT UK» виходять в ефір з власних студій у Вашингтоні і в Лондоні. Американці дивляться RT в Інтернеті, по супутникових і кабельних каналах. У 2014 р. число переглядів п'яти основних каналів RT на YouTube перевищило позначку в два мільярди. За наявними даними, RT цілодобово доступний, щонайменше 700 мільйонам глядачів по всьому світу.

За неофіційними даними. торік бюджет МІА «Росія сьогодні» становив 725 млн дол. США. Крім цього, фінансування і розвиток міжнародного інформаційного агентства «Супутник» за попередніми розрахунками обходиться не менш як у 75 млн дол. в рік.  У серпні цього року Кремль затвердив збільшення витрат на російську пропаганду в Європі на £100 млн фунтів. Йшлося про фінансування центрів «Росії сьогодні» і «Супутника» у Лондоні.

Експерти зазначають, що, окрім відомих англомовних проросійських ЗМІ на кшталт «Росії сьогодні» чи «Супутника», існує чимало невеликих сайтів та блогів, роль яких в кампанії дезінформації не варто применшувати. Адже, як відомо, у Петербурзі та Москві в спеціально обладнаних офісах працюють так звані інтернет-тролі, які хвалять Путіна, лають Америку й захищають Сирію. Офіційне «Агентство платных прокремлевских комментаторов в Интернете» називають ще «фабрикою брехні». Такі вакансії ширяться на російських трудових біржах:  «Требуются интернет-операторы! Работа в шикарном офисе в Ольгино! (м. Старая деревня), оплата 25 960 в месяц. Задача: размещение комментариев на профильных интернет-сайтах, написание тематических постов, блоги, социальные сети. Отчеты по скринам» і так далі. Від майбутніх тролів вимагають близько 100 коментарів щодня, а заробляють вони близько 40 тис рублів щомісяця, що приблизно дорівнює 13 тис. грн. Докладніше про політичних тролів Кремля, а також про те, як з них намагатимуться зірвати маску у суді писала російська служба ВВС.

 

Сила брехні

 

За даними медіаексперта Айдера Муждабаева, мета Кремля – створити «повністю паралельну телекартинку світу». В інформаційному мовленні російського ТБ чесно повідомляють лише: час, погоду, назви країн і міст, імена відомих політиків, результати спортивних змагань. Все інше брехня, – стверджує Муждабаев. Таким способом створюється паралельна реальність.

Починаючи від жовтня 2015 року, коли розпочав роботу проект Disinformation Review, експерти спеціальної робочої групи при Європейській службі зовнішньої дії (East StratComTask Force) зареєстрували 1649 випадків дезінформації з боку прокремлівських засобів масової інформації. В останньому огляді зазначено, що фейкові повідомлення розповсюджувалися 18-ма мовами. Експерти відзначили, що найбільша кількість дезінформації – 936 зареєстрованих випадків – поширювалася російською мовою. Експерти робочої групи відзначили в огляді, що "російськомовна прокремлівська кампанія дезінформації також спрямована на російськомовні меншини в багатьох країнах далеко за межами російських кордонів".

Днями Служба безпеки та інформації Чеської Республіки звинуватила Росію у веденні інформаційної війни. У щорічній доповіді Служби безпеки та інформації Чехії наголошується, що Росія прагне впливати на висвітлення в чеських ЗМІ подій на Донбасі і в Сирії. «Пріоритети Росії на 2015 рік полягали у веденні інформаційної війни в контексті української та сирійської криз. У 2015 році Росія продовжувала свою діяльність в галузі економічної і науково-технічної розвідки в країні», – йдеться в документі. В Чехії також зазначили, що Росія підтримує популістські і екстремістські групи всередині країни, щоб «дестабілізувати чеське суспільство і маніпулювати ним». Також у звіті йдеться про те, що РФ в Чехії займається білою, сірою і чорною пропагандою, ґрунтуючись на демонізації Заходу шляхом маніпулювання громадянами.

У газеті «The New York Times» також з’явилася стаття про те, що поширення фейків є потужною російською зброєю. Зокрема, за допомогою фейків шведів залякували вступом країни до НАТО. Численні аналітики і експерти з розвідки США та Європи вказують на Росію, як основного підозрюваного у розповсюдження дезінформації. Насадження фейків не є чимось новим, йдеться у статті, Радянський Союз виділяв значні ресурси на це протягом ідеологічного протистояння часів Холодної війни. Однак, тепер дезінформація розглядається як важливий аспект російської військової доктрини, спрямована на політичні дебати в «цільових» країнах і має набагато більшу складність і обсяги, ніж у минулому.

Потік оманливих і неточних історій настільки сильний, що НАТО і ЄС створили спеціальні відділи, котрі займаються виявленням і спростуванням дезінформацій, зокрема заяв, що йдуть з Росії. У Єврокомісії діє своєрідний патруль, якому доручено дати відсіч проросійській і антизахідній риториці в мережі, але весною чисельність такого патруля налічувала лише 8 осіб.

А допоки у Європі лише почалася протидія,  машина Кремля не зменшує обертів своєї пропаганди. У липні цього року соратник Путіна Борис Якунін відкрив в Німеччині інститут під назвою «Діалог цивілізацій». Видання Der Spiegel написало,  що такий крок говорить про те, що РФ намагається налагодити відносини з Заходом, змусити Європу заплющити очі на анексію Криму і вторгнення військ РФ на Донбас. А загалом експерти відзначають, що основне призначення інституту полягає в тому, щоб стати «штаб-квартирою всесвітньої мережі», за допомогою якої по всьому світу буде поширюватися кремлівська пропаганда.

Отже, як діє кремлівська пропаганда, чому люди довіряють фейкам і як з ними боротися, «Вголос» розпитав у колишнього начальника Головного управління розвідки Міноборони і заступника голови СБУ Олександра Скипальського, медіа-експерта Інституту масової комунікації Олени Голуб та радника міністра інформаційної політики України, журналіста Олександра Бригинця.

 

Чому люди «купуються» на фейкові новини, точніше брехню?

 

О. Голуб: Тому що вся пропаганда спрямована на внутрішні страхи людей, які бояться смерті, бідності, війни, конфліктів, тероризму. І на це спрямована пропаганда, аби поглибити внутрішній страх людини. Відповідно, коли суспільству нав’язують якусь небезпеку, при чому постійно, люди надалі не ставляться до цього критично, а починають сліпо довіряти, бо вона пробуджує у них страх. Плюс до усього цього – таких матеріалів є дуже багато, вони йдуть один за одним. Якби це був один матеріал, можливо, людина б пройшла повз, а коли вони йдуть один за одним, це відкладається десь у підсвідомості і люди починають цьому вірити. А ще низький рівень медіаграмотності відіграє свою роль. Тому що ті, хто працює з інформацією, знають, що є певні ознаки, за якими можна легко відокремити правдивий матеріал від відвертої брехні. Передусім треба знайти першоджерело цієї інформації, подивитися, чи воно взагалі є,  що це за першоджерело. А більшість таких першоджерел – це й справді російські ЗМІ.

 

О. Скипальський: Європейці довіряють брехні, передусім, через генетичну відмінність. На сході існує концепція збереження обличчя: суть її в тому, що східні люди не хочуть образити свого співрозмовника і легко говорять неправду – і це генетично ввійшло у звичку. І тому Росія, як правонаступниця татаро-монгол, з часів Золотої Орди веде політику – брехати і не червоніти. Європейці ж – горді римляни, вікінги, англосакси – вони не дозволяли собі брехати і тому тут зовсім різне мислення та генотип. Європейці довіряють офіціозу,  вірять в те, що їм говорять, а Росія вміло це використовує і свою дволику політику підлаштовує під європейську правду. Путін –керівник країни агресора, навіть не моргне оком, коли говорить, що, виявляється, це Україна агресор, запускає диверсантів до Криму, порушує мінські домовленості тощо. І навіть в Україні є люди, які вірять у це.

 

Як діє російська пропаганда?

 

О. Бригінець:  У якийсь період Росія зрозуміла, що інформаційно вона перемогти не може, вона може здобути перемогу лише шляхом  фейкової чи пропагандистської діяльності. І вже на початку 2000 року запустила цілу мережу своїх агентів і ЗМІ по всьому світу, в тому числі в Україні. У нас дуже багато ЗМІ належать російських власникам чи прямо, чи опосередковано через треті руки. Люди, які звикли більш-менш довіряти ЗМІ у всьому світі. знали, що може бути неправильна оцінка фактів. Один журналіст скаже: як добре, що пройшов дощ, а інший – це погано, що пройшов дощ. І Росія, користуючись цією свободою слова і відносно високою довірою до ЗМІ, почала діяти за своїми правилами. Вона створила цілу систему інформаційних «качок» й запустила інформаційну мафію по світу. Це було і в США одразу після розпаду СРСР: росіяни, які там з’явилися, знайшли дірки в місцевих законах і створили свої мафіозні групи. Те, що Європа завжди вважала своєю силою, а саме – можливість говорити, що ти думаєш, висловлювати свої думки, Росія спробувала використати, як зброю проти самої Європи, проти світу і України в цілому.

Я абсолютно згоден, що до якогось моменту всі ці «качки», всі фейки, що були запущені у світовий медійний простір, не сприймалися політиками серйозно. Ніхто не ставився до цього, як до зброї. І Україна ніяк не протидіяла цій агресії. А як вона могла це робити, коли ЗМІ належали росіянам? Так само і на Заході є засоби масової інформації, політики, які використовуються Кремлем для запуску їх пропаганди. До якогось моменту всі дивилися на це, як на невеличку неприємність, але вже в минулому році ЄС прийняв певні рішення, які сформулювали платформу для протидії цій інформаційній агресії. І майже кожна країна чи група країн почали створювати систему протидій. Ми пам’ятаємо історію, на яку достатньо жорстко відреагували в Німеччині: коли була спроба запустити фейк про те, що росіянку зґвалтували біженці. Свобода слова дає можливість не тільки кожному висловлювати свою думку щиро, правдиво, але й дає можливість цинічно брехати. І це проблема, коли нібито є довіра до ЗМІ, але є й можливість у тих, хто веде мовлення – говорити  повну брехню, особливо, коли мовник посилається на когось. Це призвело до інформаційної кризи. Зараз, як на мене, світ потихенько виходить з цієї кризи. ЄС і НАТО виловлюють цю пропаганду і намагаються їй протидіяти. І дуже  сподіваюся, що з кожним роком ситуація буде покращуватися.

Якщо говорити про мету, яку ставить Путін – зробити свій образ позитивним, чи зробити так, щоб люди сприймали агресію Росію в Україні та Сирії позитивно, я думаю, що навіть всі затрачені мільярди не дали бажаного ефекту. І говорити про те, що російська пропаганда перемагає – не можна.

А для того, щоб поширювати інформацію, треба мати канали і ньюсмейкерів, які будуть працювати на поширення новини. Та сама Меркель говорить про те, що радикальні партії в Німеччині залежні від фінансування Росії. А це означає, що політики, які входять в ці партії, поширюють ті меседжі, які вигідні Кремлю. І далі вони розповсюджуються не лише ЗМІ, які фінансуються з Росії, а й усіма іншими. І тоді ми бачимо, як багато політиків і ЗМІ працюють на Росію в Європі. Тоді починаєш задумуватися, а чи випадковими є ті чи інші публікації в українських ЗМІ? І чи не є цей потік примирення, спроби розгойдати Україну не просто  ідеєю журналіста,  а політикою Росії з метою дестабілізувати ситуацію в Україні?

 

І як боротися з російською пропагандою?

 

О. Голуб: Підвищувати рівень власної медіагроматності, розуміти, що ЗМІ можуть брехати,  ставитися до інформації критично. Насправді виявити матеріал, який є сумнівним, легко. Просто подивитися у кількох ЗМІ, яким ви довіряєте, чи вони теж про це пишуть. Не довіряти соціальним мережам. Бо саме через соцмережі в Україні зараз розповсюджується найбільше фейків. В українських ЗМІ фейків не багато і, здебільшого,  вони туди потрапляють з соцмереж. Якщо в Росії фейки створюють ЗМІ і поширюються через соцмережі, то в нас вони створюють в соцмережах й іноді ЗМІ, попадаючись на гачок пропаганди, поширюють їх, не достатньо перевіривши.

До чого призводить пропаганда, ми бачимо на прикладі Росії.  Якщо ми хочемо жити в нормальній країні, то, безумовно, ЗМІ мають бути незалежними і поширювати лише правду та факти. Але боротися з пропагандою дуже важко і я сама не впевнена, чи якісна журналістика здатна боротися з нею, бо пропаганда налаштована на підсвідомість, страхи, залякування людини, тому відповідно дуже важко з нею боротися, в тому числі і за допомогою якісної журналістики.

 

 О. Скипальський: Слід пам’ятати вислів окремих європейських політиків – Бісмарка, Черчилля, що домовленості з Росією не варті того паперу, на якому вони написані. Росіянам не можна довіряти, доки не зміниться їх психологія і генотип. І хоча у Європі вже створені спеціальні відділи, які спростовують фейкові новини, наші спецслужби в цьому плані не допрацьовують. Адже повторюся: не можна, аби в стані війни півроку в Україні не було призначено керівника зовнішньої розвідки і не формувалася структура оборонних відомств з професіоналів, а не пристосуванців.

 

О. Бригінець: Кожна країна має окреме завдання в межах платформи протидії російській пропаганді. Для чого розкривати ці методи, щоб Росія використала контрметоди? На жаль, немає закону, який забороняє ЗМІ брехати. Бо це особиста думка людини, політика, який сказав брехню, його передрукували сотні разів й інформація пішла по світу. Політик має право недоторканості і все. І цей механізм, коли не все, що говориться у ЗМІ, є правдою – вдало використовується Росією. І навіть, коли ми розуміємо сьогодні, що  Росія через усю свою мережу рознесла по світу якусь брехню,  витративши на це мільярд доларів, то Україна собі не може цього дозволити – поширити антиінформацію по всьому світі, витративши теж мільярд. Що ми можемо робити, так це поширювати в Україні інформацію про те, яку брехню подають російські ЗМІ. Багато наших політтехнологів, політологів відверто сміються над російськими заявами, змушуючи людей задуматися над тим, що насправді відбувається.

Та загалом, думаю, що в Україні суспільство вже має стійкий імунітет проти російської пропаганди і ведуться на неї лише ті, які хочуть на неї вестися. І я вважаю, що така готовність фільтрувати, не вірити, й іронічно сприймати все, що говорить Кремль, і є нашою певною перемогою в інформаційній війні з Росією.

Олена Янковська, «Вголос»