Останні три дні, завершальний етап фестивалю, який мандрував Львівською областю майже тиждень, відбувався на малій Батьківщині Івана Франка — у Нагуєвичах. Першими сюди почали прибувати митці та художники, ще в четвер, аби освоїти нову для себе територію та перетворити окремі місця на об'єкти ленд-арту. Працювали вони над місцевістю усю п'ятницю, а дехто продовжував і в суботу.

«Тут зібралися різні художники. Є група, яка працювала у Поповичах, більша частина тих художників перебралася сюди з наміром освоювати нову територію. А також є частина художників із Дрогобича, які переважно молоді і пробують себе у ленд-арті,— пояснює куратор мистецької частини Влодко Кауфман. — Ми того року свідомо вирішили не розрізняти аматорів і професіоналів, тому всі об'єкти, які тут створені, не є зазначені і не підписані. Їх можна оцінювати, здогадуватись, або й натрапляти випадково».

Загалом на території Франко.Missi'ї у Нагуєвичах розташувались близько 20 робіт митців, охоплюючи і простір біля наметового містечка, і поруч із головною та off-сценою, зокрема, декілька творінь поселились й у Заповіднику по-сусідству із літературно-театральною сценою.

Перші відвідувачі фестивалю також почали прибувати ще із четверга, розставляючи намети на полі поміж сценами. А хто одразу докумекав, що сонце палитиме немилосердно і перетворить тимчасове помешкання на сауну, то втікали до лісу та Заповідника. Пік розростання наметових містечок припав на вечір п'ятниці та на суботу. Найбільш витривалі гості, або ж ті, кому просто недалеко, приїздили на роверах.

«Ми приїхали із Дрогобича. Крутити педалі зовсім мало. Так що навіть намет не брали, можемо повертатись хоч і вночі», — розповів Віталій, який разом із друзями на такий фестиваль втрапив уперше.

Варто зазначити, що деякі зусилля, докладені до добирання, марними не були. Off-сцена дала можливість глядачам познайомитися із молодими колективами і виконавцями, а їм у свою чергу запрезентувати свої музичні проекти доволі різнобарвній публіці. А в нічний час сцена перетворювалась на майданчик drum'n'bass, який п'ятничної ночі відкривали Kind of Zero разом із Marvin'ком.

Тієї ж таки п'ятниці на головній сцені Rock-H змусив здригатися землю під ногами своїх поціновувачів. І навіть не сильно зрозумієш чи то від гри та співу самих музикантів, чи то від такої кількості злагоджених стрибків. Вірш Івана Франка для своєї пісні Rock-H вибрав то й ж самий, що й Патриція, «Як почуєш вночі...», проте звучання вдалося зовсім різне. Своїми нестандартними інтерпретаціями народних пісень тішили нарід Bandurband. Вони поєднали із народними словами реп, реггі, фольк, хіп-хоп, фанк електроніку та ще неймовірну кількість різних стилів. А згодом до них приєднався Місько Барбара. Тоді вже підспівували усі фестивальники: «And everybody fucks you», «Without You» та «Брат, піва кончілась».

Дехто із музикантів на фестивалі встиг і День народження посвяткувати. А саме наймолодші його учасниці — дівчата-трійнята із «Петросу», яким у суботу виповнилось по 11 років. «Петрос» починав свій виступ разом із Гичами, далі ж невгамовні діти чудово впорались із розпалюванням публіки й самі. Продовжили естафету Kozak System та Кому Вниз. Останні презентували пісню «Орач» на слова Франкового вірша. А після лідер гурту Андрій Середа долучився до нічного читання поеми «Мойсей» у музеї Каменяра.

Не дадуть про себе забути й гості останнього вечора головної сцени. Зокрема, багато відвідувачів приїхали у неділю спеціально, аби почути саме їх: Ніно Катамадзе та Insight, а також Олега Скрипку із Лє Ґранд Оркестром. Ніно дуже порадувала своєю драйвовою програмою, Франком грузинською та старими добрими композиціями.

«Дуже дякую, — безліч разів повторила Ніно, а ще із більшим припливом емоцій і казала, і співала. — Я вас кохаю».

Загалом, музики дуже багато і всі гурти виконали обов'язковий пункт заспівати пісню на вірші Івана Франка: для когось із них це виглядало наче формальність, але дехто, як і Ніно Катамадзе, справді вклав у цю роботу себе і з таким ж натхненням подарував її гостям фестивалю.

Окреме важливе місце у програмі Франко.Missi'ї належить літературно-театральним частині — дискусіям, обговоренням презентаціям, поетичним баталіям, виставам, театральним імпровізаціям та майстер-класам. У суботу всі охочі могли потрапити на презентацію книжки есеїв «Франко. Перезавантаження», послухати лекції письменників та франкознавців, які готували до неї есеї, та дізнатись нові деталі про українського генія не тільки як про письменника, а більше як про людину, що була маленькою, жила у Нагуєвичах, любила блукати тутешнім лісом, розмовляти із деревами та вміла розганяти хмари.

«Малого Франка називали лісова душа. І у селі його навіть трохи побоювалися. Казали, що то якась не світська дитина, замість того, щоби чемно бавитися із однолітками, він часто втікав до лісу, ходив розмовляв з деревами. Часом бавився у такий своєрідний спорт як відганяв від села грозові хмари. Тобто, був таким собі маленьким Мольфаром, — розповідає літературознавець, а головне франкознавець Богдан Тихолоз.

Жваво проминув також 6-й Західноукраїнський «Поетичний батл», два тури та фінал якого відбувалися у фестивальні суботу та неділю. Учасниками могли стати всі охочі, дехто реєструвався попередньо, а хтось долучився вже під час самого першого туру батлу. До другого туру потрапили 15 учасників, у фіналі залишились тільки п'ятеро. Але переможців виявилось аж два: дві чарівні дівчини Олі — Оля Перехрест із Києва та наймолодша учасниця Батлу 12-річна Оля Вовк зі Львова.

Ну, а тим, хто залишився на фестивалі на всю ніч із неділі на понеділок, літературна сцена дарувала останні акорди виступом IMPROV Group та театру «Альтер». Адже далеко не всі поспішали повернутись додому одразу після фінального концерту.