Коли посміхаєшся людині, а потім довго згадуєш звідкіля її знаєш, коли вітаються нібито незнайомі люди, або коли підходять і частують пивом, можна бути впевненим, що ви познайомились на "Флюгерах".

Для Львова "Флюгери" – це вже навіть не фестиваль, а спосіб життя. Важко уявити, де б тинявся цими травневими днями, як розпочинав би фестивальний сезон і де зустрічався б з давніми друзями і відпочивав би від буденності як не тут.

На дев’ятий рік "Флюгерам" не страшні ні примхи погоди, ні насичена програма міських карнавально-розважальних святкувань, ні ранній початок концертів. Із 30 квітня по 2 травня дворик ратуші переповнювався людьми, музикою і радістю, час від часу переливаючись хвилями танців чи розквітаючи кольоровими парасольками.

Перший "флюгерний" день розпочинали етноклубівці Tatosh Banda архаїчним трансом гуцульських, угорських та грузинських награвань, переплітаючи епоси топосів із меланхоліями мелодій. Трохи степового сонця привезли Русичі і трохи відігнали українським фольк-роком заморський циклон від Львова. Хлопці довели, що можуть заводити публіку до танцю і без своєї вокалістки, але файну молодицю найти їм таки не завадило б.

Завжди очікувані і вже невід’ємні від "Флюгерів" ShockolaD презентували кілька композицій з майбутнього альбому, які були сприйняті із захватом. Вони виховали собі нову вокалістку Іванку Червінську, яка глибоким вокалом робить їхній етно-фанк-електро-джаз більш етнічним та й без шкоди для колективу дає можливість Дані Винницькій концертувати із проектом DagaDana.

Від своїх перших виступів на "Флюгерах Львова" Шоколади змінились і музикою і складом, але настрій залишається такий же мрійливий та радісний. Київсько-донецький проект Млада привезли доволі продуману музику, незлий вокал, який дуже подобався львівським панянкам, та яскраво-зелену сукню, яка останнім не подобалась (із заздрощів чи що).

Традиційний джем-сейшен цього року наочно показав як фестиваль "вирощує джазове середовище міста". На ударних давав джазу Остап Іващишин – 9-річний вихованець кращого українського джаз-барабанщика Ігоря Гнидина. То ж надія є, і у Львова, і у фестивалю. Єдине чого не було – це часу, щоб виспатись до "Прокидання з Мертвим Півнем".

Найшаленіший і найраніший рок-концерт країни кожного разу дивує кількістю зварйованого люду, які вистоюють чергу не до мавзолею, а до найживішого зі всіх живих Мертвого Півня і за пів-пісні із заспаних індивідів перетворюються на штормове людське море. Цього року "Прокидання" видалось найбільш рекордним, і за чергою (яка нарешті обігнула фонтан Амфітрити), і за тривалістю та витривалістю (3 год. невпинного драйву), і за емоціями (що підтвердилися трофейними ведмедиком та стаником).

Півні презентували свій партизанський альбом "Радіо Афродита", яким продовжили боротьбу УПА на світоглядному фронті революціонерів проти колаборантів. Підтримали їх і вінницькі Очеретяні Коти, які розпочали ранок. З Барбарою вони виконали "Good Time", що гарно вписався посеред філософських і ніжних "котячих" пісень.

Кримсько-татарський народ знову надав допомогу українським повстанцям у вигляді віртуозного гітариста Енвера Ізмайлова. Те, як він чаклує на гітарі знають всі, а тут ще й посеред гри припинився дощ і вийшло сонце. Разом з Міськом вони потішили нарід кавером "Де темно, там приємно" на оптимістичну макферінівську пісеньку "Don't Worry, Be Happy".

А зі своїм наставником та бойовим побратимом Віктором Морозовим Мертві Півні заграли "О, панно Інно", що вийшло трохи імпровізовано і дуже щиро. Не вистачало тільки щоб поміж піснями свої п’ять копійок вставляв Ромко Чайка, але хлопці взяли удар на себе і чота не завважила втрати бійця. Шалілося і співалося разом з народом все аж до повного виснаження. І про марічку-чичерю, і гуцулку ксеню, і курва-радіо, 7-11, і 100 $, і про самокритичність шахтарок, пивний розпач міністрів освіти, красу карпат, старість львівського трампарку… А найважливіше, що співалося про "Машинґвери", а цю пісню варто вивчити напам’ять і революціонерам і колаборантам.

Вечір першого "веснотравня" розпочався зливою і виступом мінського інструментального театру "Fratrez". Білоруси жартували що це їм наворожив відомий окультист-чорнокнижник Лукашенко, а музика їхня була зовсім не жартівлива і навіть чимось гармоніювала зливі і грому. Дуже енергетичний проект вийшов і, мабуть, не в останній раз його чуємо на Україні. Другий музично-театральний проект білорусів Vuraj був простіший і фольклорні ший, але й він знайшов своїх прихильників.

Польська родинна Kapellа Maliszow вирішила здивувати "флюгерівську" публіку українськими весільними піснями. DagaDana завдяки творчій діяльності Дани і частим концертам вже має львівську публіку і загальні танці були прогнозованими та взаємно приємними. Полтавський молодий рок-гурт PanKe Shava зробив ставку на експресію вокаліста, який вирішив здобути прихильність дівчат наївною романтикою текстів і голим торсом. "На добраніч" публіка отримала драйвовий концерт франківських рок-вар’ятів Кораллі, які буквально добили шаленими ритмами і так втомлених людей. Танці з трембітою, звихнені вірші і бадьора музика буквально за пару років винесли хлопців на гідний рівень і наскільки видно зупинятися вони на збираються.

Не зупинилися й "Флюгери Львова з Reikartz". Тільки стали спокійнішими. Жодного разу не помічений в музичному екстремізмі гурт МТ-3 грав вдумливо і поважно, так ніби розумієш доцільність світобудови і спостерігаєш за рухом планет та згасанням зірок. Навіть Твердун не співав, мабуть відчуваючи зайвість слів.

Настрій ніби передався далі київським проповідникам вселенської любові AtmAsfera. Не знаю хто переміг би в музичному змаганні – їхній артистичний барабанер чи драм-машинка, але і його стукіт розчинявся у загальній пафосній музиці. Також спокійно і вишукано грали Alex Trio у якому до майстерного україно-канадсько-голанського гітариста Алекса Максиміва приєднались знаний чиказький барабанщик Френк Паркер і талановитий польський контрабасист Міхал Ярос.

Що й казати, коли експериментальний діджесько-джазовий люблінського проект TRYKI: Lebik - Trebski - PaPa Zur мали більше мелодії ніж експерименту. Peter Baron Quartet теж демонстрували несподівано лагідний джаз. Незважаючи на присутність Гнидина, Токара та й самого Барона. Тотальний спокій порушив тільки джем-сейшен із фінальним підривом, киданням сіном та кроками на бруківці нічних вулиць.

Але перед цим було ще багато зустрічей, розмов, пива, жартів, обіймів, джазових танців, сплячих під рок дітей, приколів незмінної ведучої Марти Більської… Були цього року "Флюгери" ще і в Києві та Тернополі. Було й ще багато чого цікавого.

Але що вже казати, – краще приходьте наступного року "Флюгери" святкуватимуть десятий ювілей.

Цьогоріч для вас "Флюгери" організовували: Мистецьке об'єднання "Дзиґа", Нацiональна мережа готелiв "Reikartz Hotels & Resorts", Польський Інститут у Києві, ГО "Вірменська 35".

Нам допомагали: Генеральне консульство Республіки Польща у Львові, Львівська міська рада, Львівська обласна держадміністрація, Львівське Пиво

Звук ставила компанія Elecor

Світлини: Кості Смолянінова