Пошук свого коріння в епоху космополітизму набуває нового сенсу.

Вчора, в межах міжнародного музичного фестивалю «Віртуози», 5 країн Центрально-Європейської платформи познайомили львів’ян з музичними традиціями своїх культур. Фольклор зазвучав у нових інтерпретаціях та формах, з різними стилістичними домішками.

Музиканти дали нове життя музиці, яка з’явилась задовго до них.

Етно високої концентрації розбавляли цілим діапазоном емоцій. Програма збудована на звукових та настроєвих контрастах занурювала слухачів у різні стани від умиротворення та спокою, аж до емоційної ейфорії, яка особливо проявилася під час виступу угорців та представниць із Австрії.

Кожен із колективів вразив своєю індивідуальністю, музичним підходом та манерою виконання. Покидаючи сцену музиканти щоразу підсилювали інтригу: що ж буде далі?

Перший музичний відділ відкрили поляки. Прусіновському тріо дісталась місія налаштувати публіку на необхідну фазу сприйняття та розбурхати уяву аморфних опісля робочого дня слухачів.

Музиканти навчались у сільських майстрів і досі не відступили від їх традицій. Тріо (хоча у складі четверо учасників) залучило цілий спектр допоміжних відтінків до свого музичного арсеналу.

Тут і ноти джазу, блюзу, подекуди навіть року. Традиційний польський мазурок одягли в неочікувані інтерпретаційні шати і він зазвучав абсолютно по-новому. Архаїка плюс модерн дала в сумі цікаве музичне рішення.

Стримана, дещо статична Австрія цього вечора здивувала вибухом харизми та ексцентричності. Дівочий колектив Нетнакізум (читайте у дзеркальному вигляді Музікантен) влаштував на сцені справжнє емоційне видовище. Віртуозність смичків творила експресію та музичну напругу аж до останньої ноти. Музика звучала потужно, зухвало в силу їх молодості і цілковито підкорила зал.

Екстравагантність якимось чином зуміла гармонійно поєднатись із безпосередністю у поведінці та образах. На сцені музиканти почувались особливо вільно та невимушено.

Приємною несподіванкою для присутніх були звернення кожної із дівчат до залу українською мовою. «Як ваші справи?», – гукнула зі сцени скрипалька Магдалена Ценц. «Нам дуже сподобалось в Україні, особливо вареники» – апелювали до національних почувань глядачів Нетнакізум.

Трохи гумору, вольовитості, серйозності в професійному плані, високий рівень виконання – складові шарму цього колективу.

По завершенні їх музичної презентації зал зірвався найгучнішими оваціями того вечора.

4-ох композицій однозначно було недостатньо. У антракті Марія-Тереза Гьортеллль (альт, вокал) зазначила, що не виключений сольний концерт Нетнакізума у майбутньому в Україні.

Виявилось дівчина уже не вперше гостює у Львові. 10 років тому вона вже відвідала наше місто. «Львів дуже змінився за цей час, я б навіть сказала кардинально. Але це все стосується зовнішнього вигляду, красиві кав’ярні, тощо. Проте люди для мене залишились такими ж привітними та дружелюбними». Самі пишуть музику.

Втримати тон та настрій, який задали дівчата й підтримати емоційний тонус в якому перебувала публіка було нелегко. Підтримувати рівень «кипіння» на сцену вийшов словацький колектив Банда.

Гурт виконує пісні в народній сучасній обробці. Контрабас, барабани, перкусія, мандоліна, скрипка, під час концерту задіяли навіть глечик – інструменти, які адаптовують етнічні мелодії на сучасний лад.

Репертуар колективу базується на справжніх, автентичних джерелах словацької народної музики, із вкрапленнями народної музики й інших культур, зокрема у доробку словаків присутні латино-американські, кельтські, балканські, індійські та карибські мотиви.

На завершення виступу музиканти виконали в якості подарунку композицію «Летіла зозуля».

Екватор дійства-антракт дав змогу перевести подих опісля насиченої програми.

У другому музичному відділі в обличчі гурту Роберт Балзар Тріо публіку чекала уже інша форма комунікації через чутливість і проникливість роялю, приглушеність контрабасу, контрольною «спецією» до яких додались ударні.

Опісля насиченого емоційного та звукового марафону терези похитнулись в бік утихомирення та гармонії. Слухачі релаксували, мріяли, зачаровані спокоєм та атмосферою, яку створили музиканти. Присутні високо оцінили монолог контрабасу.

Спеціально для концерту у Львові Роберт Балзар Тріо створили дві композиції. Музикографія колективу насичена. Зокрема, співпраця з Джо Ньюманом, Бенні Вейлі, Тоні Скоттом, Львом Табакіним, Тоні Лакатосом, Віктором Льюісом, Крейгом Ханді та іншими.

Під час останнього візиту Біла Клінтона до Чеської Республіки у 1994 році Роберт Балзар Тріо зіграли разом із президентом у празькому джаз клубі «Редута». Музиканти регулярно дають майстер-класи у джазовій майстерні, яка проходить щорічно у Празі.

Завершальним акордом став угорський колектив Рацкоям, з яким публіка порозумілась уже з перших нот і слухачі одразу підхопили його драйвовий настрій. Народна музика знайшла «порозуміння» із соулом, рок-н-ролом, блюзом, а відтак ця неординарна комбінація припала слухачам до смаку.

Неочікувані рішення, музичні експерименти, невимушена поведінка музикантів в сумі створили виняткову атмосферу. Вражений зал щедро аплодував музикантам та викликав на біс.

Отож, як підсумок: традиції, народна музика, які підкреслюють унікальність та неповторність кожної культури – завжди актуальні та цікаві. Нові ракурси її подачі та неординарні інтерпретації дарують не лише нове звучання, а й нове життя архаїчним формам.

Фольклор живе.

фото: ulvovi.com