Андрій Садовий завжди намагався здаватися найкращим мером країни. І завдяки власним ЗМІ впродовж тривалого часу успішно із цим справлявся. Придворні журналісти малювали йому образ сучасного господарника, який зробив Львів успішним містом. Паралельно (для закріплення результату) — ще й переконували, нібито більше ніхто із політиків не спроможеться скласти йому конкуренції ні у фаховості, ні у порядності, ні в прогресивності. 

Втім, у результаті цієї багаторічної піар-кампанії львівські машрутки так і не покращали, сміттєвий завод так і не збудувався, каналізацію так ніхто й не почистив. Скільки б чиновники не переконували у протилежному — Львів почав занепадати і цьогоріч скотився аж на 11 місце за рівнем якості життя в Україні.

З приходом пандемії коронавірусу господарські проблеми, які до того для більшості фактично не були помітними, вийшли на перший план. Через хаос із впровадженням і скасуванням карантинних обмежень мерія Садового зробила Львів лідером за рівнем захворюваності в усій Україні. А у фінансовому плані — і взагалі засвідчила свою повну некомпетентність.

З’ясувалося, що комунальні підприємства, якими впродовж 15 років через своїх ставлеників керує Садовий — неефективні й збиткові настільки, що їм навіть не вистачає коштів на виплату зарплатні своїм працівникам (при цьому керівники цих підприємств регулярно отримують від Садового чималі премії за «ефективну роботу»).

З’ясувалося, що у міському бюджеті немає коштів й на те, щоби виплатити допомогу медичним працівникам, які захворіли на коронавірус. Після того, як депутати проголосували за відповідне рішення на сесії ЛМР, чиновники Садового заявили про неможливість його виконання.

Чому ж із бюджетом Львова такі проблеми та як розпоряджається міськими коштами Андрій Садовий — конкретними фактами далі у цьому матеріалі.

Львів — у борговому зашморгу

Сьогодні на мешканцях Львова висить 12 кредитів, які узяв Андрій Садовий — на 5 мільярдів 149 мільйонів гривень. Частину цих кредитів ще не використали, але ми з вами вже платимо за них відсотки — за резервування. Крім того, за кожним із договорів ми заплатимо ще й ПДВ — 20% (ще щонайменше 1 мільярд гривень).

Також є приблизно 2,7 мільярдів гривень облігацій, випуск яких уже погодила мерія Садового. А також лізингові закупівлі — той самий кредит у товарному вигляді, але без тендерних процедур. 

Загальна сума — щонайменше 10 мільярдів гривень. А це, тільки вдумайтеся — більше, ніж річний бюджет Львова! 

Зрозуміло, що всі ці борги потрібно буде віддати. З відсотками. І вони вже розписані — аж до 2031 року. Найбільша сума припаде на найближчі роки — до кінця 2022-го Львів повинен повернути кредиторам близько 3 мільярди гривень.

Графік Юлії Гвоздович

Суми вражають? Аякже. Адже фактично все у Львові будується і купується як не в кредит, то у лізинг. І сміттєпереробний завод, і електронний квиток, і дороги, і громадський транспорт, і медичне обладнання для лікарень, і робочі столи в міську раду — усе. При чому часто складається так, що чиновники кредит беруть, відсотки з бюджету за нього повертати починають, а об’єкта, який повинен був бути збудованим за цей кредит — так і немає (згадайте про той же сміттєвий завод чи електронний квиток — кредити на них узяли декілька років тому).

Минулого року така економічна політика Садового навіть отримала свій символ — рояль. Міський голова вирішив купити у лізинг концертний інструмент за 1,5 мільйона гривень. Розраховуватися за нього мер пропонував продовж двох років зі ставкою 20% річних (300 тисяч гривень/рік). Відтак рояль вартістю 1,5 мільйона гривень обійшовся б мешканцям Львова у 2,1 мільйона гривень.

Черговий кредит завбільшки 700 мільйонів гривень Садовий спробував взяти під час карантину — нібито на виплату зарплатні працівникам комунальних підприємств, про які згадувалося вище. Для цього він навіть розгорнув цілу піар-кампанію в ЗМІ, заявляючи, що без кредиту Львів просто «загнеться». Проте депутати цьому заперечили категорично і не помилилися — після гучного скандалу на сесії ЛМР та в опозиційних ЗМІ Садовий визнав, що місто справді обійдеться і без кредиту…Куди ж мали піти ті кредитні гроші, якщо Львову вони не потрібні — залишається тільки здогадуватись.

Аудитори і підприємці — в шоці

На початку червня Державна аудиторська служба закінчила перевірку одного з комунальних підприємств Львівської міської ради — «Львівелектротрансу» за період з липня 2017 по вересень 2019 рр. й опублікувала звіт. Ефективність підприємства визначили умовно задовільною, виявивши низку махінацій. Чиновників Садового спіймали на «роздутті» штату працівників, махінаціях із зарплатами й преміями, які в результаті завдали бюджету Львова щонайменше 4,5 мільйона гривень збитків.

На початку липня з’явився ще один звіт. Аудитори перевірили тендери, які провели чиновники Садового за останні 1,5 року і виявили порушення ще майже на 1 мільйон гривень.

Невдовзі після цього про зловживання на тендерах у Львівській міськраді заявила й відома міжнародна компанія «ТОІ-ТОІ». Її керівництво розповіло, що чиновники Садового прописують умови тендерів під конкретні недоброчесні фірми й через них здійснюють масштабну розтрату бюджетних коштів (конкретно у цьому випадку йшлося про закупівлю 34 туалетних кабін, за які мерія через спекуляцію з тендером переплатила від 600 грн до 1 тисячі гривень на штуці). При цьому, як зазначили у компанії, мерія заздалегідь унеможливлює перевірки Антимонопольного комітету, «подрібнюючи» свої закупівлі на кілька частин (Антимонопольний комітет не перевіряє угоди, дешевші за 200 тисяч гривень).

Свої — у шоколаді

Заявляючи про нестачу коштів в бюджеті на виплату допомоги медичним працівникам, чиновники Садового і сам Садовий регулярно кладуть із бюджету собі в кишені шалені суми. Про 100-тисячні премії й мільйонні зарплати міського голови, його заступників, радників і керівників комунальних підприємств у ЗМІ повідомлялося неодноразово. Втім, особливої уваги заслуговує «матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань», яку так само регулярно виписує міський голова. У січні, наприклад, її отримав Геннадій Васьків, заступник міського голови Садового з фінансово-економічних питань, який за 2019 рік задекларував 10 мільйонів гривень готівки!!! А у лютому й сам Андрій Садовий.

Сотні тисяч, а то й мільйони гривень з подачі міського голови щороку витрачаються також на побутові потреби його соратників. Так, наприклад 1 мільйон гривень витратили на туалетний папір, 2 мільйони гривень — на встановлення нових дверей у Ратуші, 3 мільйони гривень — на послуги таксі для чиновників. Ще сотні тисяч — на проведення соціологічного опитування (читай — вимірювання рейтингу Садового) під час карантину, на виготовлення інформаційного вісника ЛМР (читай — на піар-газету Садового до виборів), на ремонт приміщення міської ради, на купівлю нових меблів і комп’ютерів для чиновників, на зефір маршмелоу. Ще 750 тисяч гривень Садовий збирався витратити на душ у міській раді, але після скандалу, який підняли ЗМІ й депутати, він від цієї ідеї відмовився…

Суми, звісно, немалі, але вони й близько не досягають тих сум, які бюджет Львова втрачає завдяки фірмам з оточення Андрія Садового. 

Це і «Холдинг емоцій «Фест», який отримав низку приміщень у Львові через сумнівні угоди і за копійки (згадайте хоча би про продаж «Універмагу на Ринку» — елітне приміщення площею 1850 квадратних метрів продали із комунальної власності під ресторан всього за 812 150 доларів, в той час як ринкова ціна становила щонайменше 5 мільйонів доларів). 

Це і компанія «Лем Стейшн», яка безкоштовно (!) отримала від Садового об’єкти трамвайного депо на вул. Сахарова, ринкова вартість яких, за даними самих чиновників — щонайменше 6-10 мільйонів доларів. 

Це і компанія «Шляхбуд», якій Садовий виділив 41 мільйон гривень з бюджету на підготовку вул. Пластової до будівництва скандального заводу (після укладення угоди компанія перейшла у власність спонсорів «Самопомочі»).

Тут варто згадати й про Інну Свистун — очільницю управління комунального майна Львівської міської ради, голову фракції «Самопоміч» у Львівській обласній раді і за сумнісництвом куму Андрія Садового. У травні прокуратура висунула їй підозру в службовій недбалості, що призвела до недоотримання бюджетом Львова 1,2 мільйона гривень. Тоді правоохоронці з’ясували, що чиновниця вибірково занижувала вартість оренди комунального майна в центрі Львова у десятки разів. Серед організацій, які скористалися такою «прихильністю» Інни Свистун, була і її рідна партія «Самопоміч».

Ну і як же без російського олігарха Ігоря Чуркіна. Через антиукраїнську діяльність СБУ заборонила йому в’їзд до України на 5 років. Натомість Андрій Садовий — таємно виплатив 25 мільйонів гривень з бюджету Львова у межах афери довкола Львівського автобусного заводу. Тим часом сотні колишніх працівників ЛАЗу, яким місто вже 8 років боргує зарплату, так і залишилися без грошей.

Пересічних львів’ян — просто шкода

Під час карантину і якраз напередодні місцевих виборів чиновники Садового нарешті зібрались наводити лад із транспортом. Але в результаті лише погіршили ситуацію і знову-таки завдали бюджету суттєвих збитків. 

Спершу чималі гроші з бюджету пішли на те, щоб розрекламувати у соцмережах та ЗМІ ідею створення окремих смуг для громадського транспорту. Пізніше — на те, щоб намалювати їх на дорогах. Потім — на те, щоб замалювати їх на дорогах. Тоді — на те, щоб пояснити у соцмережах і ЗМІ ці «геніальні» управлінські рішення…і вигадати нове. 

Днями на перехресті вулиць Личаківської та Пасічної комунальники встановили делініатори для відділення смуг руху транспорту. Львів’яни відразу спрогнозували, що це спричинить проблеми у русі, адже смуги стали занадто вузькими для габаритних автобусів. Так воно й сталося — автобусам довелося їхати по трамвайних коліях, а вся Личаківська зупинилася в корку…

За встановлення цих делініаторів мерія заплатила 50 тисяч гривень. А тепер схоже на те, що буде змушена платити ще раз — за те, щоб їх ліквідувати.

Цей перелік неймовірних заслуг «найпрогресивнішого» в усій Україні мера можна продовжувати нескінченно довго. Зрештою, багато з цих фактів вже давно стали «секретом полішинеля». Але позаяк пам’ять людська – субстанція нетривка, то не зайвим буде нагадати шановним львів’янам про діяння того, хто намагатиметься одурити їх учетверте. Будьмо уважні. 

Яна Федюра, «Вголос»

P.s.