Фотовиставці Панова в "Музеї ідей" наробили багато крику в львівських ЗМІ. Славні львівські патріоти побачили у мертвому фотошопі ідеальне та світле місто, якого не існує в природі. Місто зі штучними квітами на власній могилі.

Райдужний рівень сприйняття фотовиставки та всі ці веселі свинячі верески, говорять лише про низький рівень глядачів, сприймачів і описувачів. Про рівень їх обізнаності чи к-ті побачених виставок і теде. Або ж про проплачену піар-кампанію в ЗМІ.

Якась тьотя з "Високого замку" дописалась до того, що "NewLemberCity" – це постмодерністична назва виставки. До чого тут постмодернізм? Це вже стало традицією "Високого Замку", писати про те, про що вони десь чули через 10-ті вуха. Хай краще друкують літерний примітив Матіос і тішаться з того.

В контексті суцільного пазітіву, "NewLembergCity" – це звичайний мертвий фотошоп. Будь-який дизайнер, за годину часу, накліпає до фіга таких штучок, або ж ще кращих.

У фотках немає несподіваної ідеї, немає резонансу, цікавого ракурсу, немає цікавих моментів іронії, самоіронії чи стьобу. Це фотошоп. Це штучно, неприродньо, а отже – неякісно.

Фотографії Панова відразу ж відсилають до стилістики культового фільму Віма Вендерса "Небо над Берліном". Чорно-білі кадри якого, ми бачимо до того моменту, як ангел Деміель закохався в циркову артистку і захотів стати людиною. І став. І почався колір.

Також у фотках не обійшлося без згадок про фонтанні скульптури Петродворця-Петергофа, що за 29 км від Пітера.

Ці мертві фоткі ще раз показують, яким мертвим і гнилим є Львів. І нічого райдужного, світлого і опти[містичного] в фотках не має. Тут штиняє трупними мухами ангелочками. Привіт Масяні.

Якщо саме це хотів показати Панов – тоді респект, якщо ж те, про що написали ЗМІ, соррі, майкл, це фотошопна вторинність, що в принципі є доцільною тавтологією. Це безплідно і мертво.

В останніх "Спробах №3" було набагато більше цікавих ідей та фантазії. Вони були потрібними, не вимученими, не конформістськими, не штучними. Вони були живими, тобто тим, що різні одноклітинні уроди й називають скандалом.

І це браво від журналістів та вдячних споглядальників – лише страх визнати той факт, що Львів давно здох. Раз і назавжди.

В брудних і пошарпаних будинках на Топольній, і то більше життя. Сірого, важкого, монотонного, але життя. Не мертвячини, якою заповнені та оточені всі ці пам'ятки архітектури, скульптури і галицького рагулізму.

В другій, кольоровій частині "Неба над Берліном", Даміель намагається жити звичайним людським життям. Львову ж таке не світить. Як сказав Роман Віктюк – Львів це місто без любові. І ці кам'яні ангели – це все, що залишилося над руїнами цього міста. І це не апокаліпсис. Це реальність. Зараз і тут.

Постер фільму "Небо над Берліном" – kinopoisk.ru