Виборча кампанія Петра Порошенка акцентує на тому, що нібито діючий президент – єдиний, хто здатний зберегти державу. Однак саме другий президентський термін Порошенка є найбільшою загрозою безпеці та цілісності країни.

Корупція в квадраті

Якщо свою першу президентську кампанію Порошенко будував на популізмі (“жити по-новому”, “закінчу АТО за лічені години”), то задля другого терміну діючий президент маніпулює суспільним страхом. Страх російського повномасштабного вторгнення, страх перед втратою державності, окупацією та перетворенням всієї України в ДНР стали найкращими агітаторами Порошенка. Навіть розкрадання армії за участю наближених до гаранта людей не зменшує кількість виборців, які бояться перемоги проросійського кандидата. А такими вони вважають всіх, окрім самого Порошенка. Проте насправді саме за умов перемоги Порошенка на виборах, можуть зрости ті фактори, які каталізують російське вторгнення та здатні спричинити розкол держави.

Влада, як відомо, розбещує. І з кожним новим роком перебування на посаді, політики розбещуються більше. Якщо Кучма під час першого терміну лише починав будувати олігархічну систему, то в роки другого терміну кланово-олігархічна система вже стояла на міцному фундаменті, вивівши на держаний масштаб  Ахметова, Януковича, Коломойського, Медведчука та Порошенка. Якщо Путін в роки першого терміну лише правління блокував перевірками діяльність опозиційних телеканалів, то у другому терміні він вже вбивав журналістів до дня свого народження (так як було вбито Анну Політковську) і вибудував репресивну диктаторську модель з агресивною зовнішньою політикою. Політична практика засвідчує, що зловживання глави держави в першому терміні правління, зазвичай множаться на два, а той на три під час другого президентського терміну. Корумпованість глави держави в олігархічній країні майже завжди означає корупцію в квадраті, і навіть в кубі, з подальшим зміцненням його політичного режиму.

Якщо перші п’ять років правління Порошенка ознаменувалися такими зловживаннями як мальдівські круїзи та панамські офшори, скандальними рішеннями судів, які випускали топ-корупціонерів та розкраданням армії президентським оточенням під час війни, то за наступні п’ять років Порошенка ці злочинні явища лише зростуть в масштабах. Цинічні схеми розкрадання державного майна і грошей громадян “Роттердам+” та “Свинарчукгейт”, за логікою поетапно зростаючого розбещення корумпованої влади, можуть бути помножені на два, а кількість магазинів “Рошен” в кожному місті напевно зростатиме в геометричній прогресії.

Ще п’ять років Порошенка?

Якими ж можуть бути нові п’ять років президентства Порошенка для пересічних українців, які почувають себе дедалі більше обманутими? Яким буде життя в країні наступні п’ять років під гаслами “мова, віра, армія”? Чи надовго вистачить “ефекту томоса” за умов подальшого зростання цін? Розрекламовані субсидії для оплати комунальних послуг та газу, стають дедалі мізернішими, а отримати їх можуть дедалі менше громадян. Кількість прихильників президента скорочується навіть серед військових та бюджетників, яких у штабі президента вважають лояльними та вдячними за все, що гарант для них зробив.

Вже сьогодні Порошенко має найвищий антирейтинг серед кандидатів в президенти: за нього нізащо б не проголосували більше 50,3% з тих, хто має намір брати участь у виборах у березні 2019 року, – повідомляється у дослідженні соціологічної групи “Рейтинг“. Якщо за перший термін Порошенка зненавиділо більше половини виборців, то наступні п’ять років хейтерів Порошенка може бути і 70, і навіть 90 %. Порошенка вже зненавиділи пенсіонери, молодь, євробляхери, частина медиків та викладачі вишів, невдоволених недолугими реформами та мізерними зарплатами.

Але вже сьогодні Державна податкова служба планує обкласти податками ще й українських заробітчан закордоном, які не платять податків. У ДПС зазначають, що мають намір аналізувати ідентифікаційні коди громадян, обліковувати тих, хто довгий час не декларує ніяких доходів, і з’ясувати, за які кошти вони живуть. Джерелом наповнення скарбниці також повинні стати репетитори, хатні робітниці, няні, сантехніки та інші фрілансери. Нещодавно група парламентаріїв (переважно з БПП), внесла у Верховну Раду законопроект, який передбачає створення нового виконавчого органу у підпорядкуванні Мінсоцполітики, який повинен буде створити реєстр мігрантів. Його фінансування заплановано  за рахунок щорічних членських внесків з мігрантів. Офіційною потребою створення нового бюрократичного відомства називають допомогу заробітчанам, але українці не сумніваються, що влада хоче залізти в кишеню громадянам, які змушені шукати заробітків закордоном. За минулий 2018 рік заробітчани перерахували в Україну понад 11 млрд. доларів, тож чиновників президента непокоїть, що вони від цього нічого не отримують.  Тож невдовзі, цілком прогнозовано, з’являться нові категорії невдоволених владою та члени їхніх сімей, які почуватимуться пограбованими.

Другий термін – третій Майдан

За умов подальшого зубожіння населення та наявності великої кількості ветеранів АТО з необлікованою кількістю зброї на руках, наступні п’ять років Порошенка здатні спровокувати третій Майдан. Якщо за перші роки правління діючого гаранта критична маса невдоволених обійшлася лише акціями протесту та ініціюванням імпічменту, й не вилилася у масові заворушення, то в наступні п’ять років продовження політики корумпованого режиму Майдан неминучий. Сильна опозиція та впливові олігархічні конкуренти підтримають всіх, хто вийде на вулиці проти Порошенка. А третій Майдан, який без сумнівів, супроводжуватиметься стріляниною та жертвами, може спровокувати нові хвилі сепаратизму як на сході, так і на заході, зокрема в Закарпатті.

Новітня історія підтверджує, що РФ не ризикує вчиняти агресію проти України в мирний час, коли українська армія розгорнута на кордонах. Але в період внутрішньої революції та хаосу в Україні, коли українські війська будуть в Києві на Майдані, де різні силові структури протистоятимуть одні одним по різні сторони барикад, коли країна розриватиметься на частини від двовладдя і сплеску місцевого сепаратизму,  – тоді Кремль не пропустить нагоди заволодіти ситуацією.

Натомість перемога нового кандидата дозволила б суспільству “випустити пар” і країна отримала б 2-3 роки стабільності, навіть за умов відсутності будь-яких змін в економіці. Народ би придивлявся до нового президента і закривав би очі на помилки та недоліки влади, даючи новому гаранту можливість себе показати. Кількість невдоволених різко б пішла на спад, ворогуючі політичні сили мали б можливість перегрупування та співпраці, а ідею масових заворушень підтримували лише маргінали, але не мільйони ображених громадян.

Якщо діюча влада не зупиниться у розмаху власної корумпованості, а вона звісно ж, не зупиниться, – то другий термін Порошенка майже стовідсотково означатиме третій Майдан. А новий майдан, яким не оминуть нагоди скористатися внутрішні сепаратисти, кремлівські агенти й провокатори та російські інтервенти на кордоні, спричинить внутрішній хаос та розвал країни.

Другий президентський термін Порошенка може загрожувати країні новою Руїною, розпадом на декілька “республік”, новим сумнозвісним поділом на Лівобережжя і Правобережжя та втратою державності. Порошенко сьогодні не єдиний, хто здатний зруйнувати державу, але в нього найвищі шанси це зробити у другому президентському терміні.