«Допоки грім не вдарить, українець не перехреститься» – це відома приказка, яка раз-по-раз нагадує нам про свою актуальність. Останній найгучніший випадок стосується самого Президента України Володимира Зеленського.

У січні 2021-го року по всій Україні зросли тарифи на газ та електроенергію. Цю проблему передбачали різні експерти, але поки народ не вийшов на протести, ніхто не брався її вирішувати. Чернівці, Хуст, Івано-Франківськ, Суми, Полтава, Одеса, Краматорськ, Прилуки, Вінниця, Кропивницький, Мелітополь та Львів – це неповний перелік українських міст, у яких люди вийшли на страйки у зв’язку із подорожчанням цих ресурсів.

Після такого народного невдоволення, Володимир Зеленський нарешті відреагував: зібрав уряд і наказав міністрам зробити все можливе, аби не допустити зростання тарифів. Ба більше, після такого засідання урядовці пообіцяли, що газ та світло для українців стануть удвічі дешевшими. Що це, якщо не магія – ціни мали зрости, а тепер впадуть на 50%?

Навколо цих тарифних «маневрів» точаться дискусії як серед експертних кіл, так і в суспільстві. Одні кажуть, що такі подорожчання – це ніщо інше, як забаганка монополістів ринку газу. Інші стверджують, що це нормально, оскільки прийшла зима, а штучне заниження цін не призведе ні до чого доброго. Треті бачать у цьому бажання держави покрити свої борги за кошти пересічних українців.

То чому тарифи на газ та електроенергію зросли, чи є передумови до їхнього зниження і як цю дилему може вирішити українська влада? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли ексміністр економіки України Володимир Лановий, експерт з економіки Олександр Охріменко та професор і доктор економічних наук Олег Кузьмін.

У чому причини того, що тарифи зросли?

Володимир Лановий:

Це свавілля, у якому зацікавлені всі, хто бере участь у розподілі прибутків з газової, енергетичної і житлово-комунальної сфер

Для росту тарифів на газ не було жодних передумов чи підстав. Це свавілля, у якому зацікавлені всі, хто бере участь у розподілі прибутків з газової, енергетичної і житлово-комунальної сфер. Саме вони поспішають збільшити тарифи, від чого зростуть їхні монопольні прибутки. А розподіл надприбутків не є регламентованим на законодавчому рівні, бо підприємства будь-якої форми власності тільки сплачують податок, а решту коштів вони використовують на свій розсуд. Тобто, чим більше таких надприбутків, тим більше грошей, які можна застосовувати на свій розсуд. Ми собі можемо лише уявити, як ці кошти розподіляються, бо нікому не відомо, як, скільки і куди направляються ці гроші. Проте ми знаємо, що, наприклад, ніякого збільшення об’ємів видобутку газу в Україні не відбувається, хоча ресурси для цього реально існують. Тобто, ці гроші не вкладаються у роботу компаній, а використовуються по-іншому.

Олександр Охріменко:

Ціна на газ влітку була меншою, ніж 3 грн. за кубічний метр. Зараз вона вища тому, що зима, це нормальне явище. Так, між іншим, не лише в Україні, а в усіх країнах світу.

Що стосується ціни на електроенергію, то нам слід пригадати, що ще у 2015-му році, коли впроваджували усі ці реформи, був прийнятий закон, у якому було прописано, що на 5 років вводиться пільговий тариф на 150 кВт. Зараз просто цей період закінчився. Саме тому електроенергія подорожчала. Просто нам слід розуміти, що дешевих тарифів не буде, це однозначно.

Олег Кузьмін:

Вся справа у тому, що «Нафтогаз» має величезні борги, як і багато енергетичних організацій. Це підняття тарифів – це спроба покрити ці заборгованості за рахунок народу. Ясна річ, це неправильно.

Друга тенденція, яка при цьому відстежується, полягає у тому, що нас намагаються максимально наблизити до європейських цін. Оскільки ми ідемо в Європу, асоціація підписана, значить ми маємо максимально до неї наблизитись. Але при цьому влада забуває про доходи населення, розміри заробітних плат і пенсій. Якщо ми маємо всі ціни і тарифи наблизити до європейських, то треба і вартість робочої сили наблизити до відповідних стандартів.

На жаль, маємо таке протиріччя. Фактично, ситуація склалась так, що люди просто не зможуть заплатити за газ і світло. Не всі, звісно ж, але така частина народу буде.

Уряд пообіцяв, що тарифи впадуть удвічі. Чи є передумови для цього?

Володимир Лановий:

Тарифи, у тому числі й на електроенергію, є штучно встановленими. Їх затвердили абсолютно безпідставно, посилаючись на якісь зовнішні індикатори. Можна шукати причини, де завгодно, навіть послатись на якусь полярну станцію, яка видобуває ресурси в Антарктиді, але так не робиться.

Ринки – це місце зустрічі покупців та продавців. Покупець має приймати ту ціну, яку пропонує продавець. У наших умовах це означає, що виробники електроенергії та постачальники газу повинні просити ціну за свої послуги, яку прийме споживач, у тому числі виробнича і побутова сфери. Якщо споживачі не погоджуються на такі умови, то в нормальних країнах тарифи не підвищуються, а держава шукає інші методи врегулювання потреби виробника у додаткових коштах.

Інший варіант – це оптимальне підвищення тарифів на 2-5%. У нашому ж випадку ніхто не запитує споживачів. Ми маємо диктат монополістів і зловживання виробника та постачальника на цьому ринку.

До речі, антимонопольний закон в Україні забороняє такі дії, але він, як ми бачимо, не працює.

Олександр Охріменко:

Це просто імітація бурхливої діяльності

Так, такі передумови є. Якщо це зроблять, то тарифи знизяться на 250 грн. за 1000 кубометрів газу. Тобто, зараз Зеленський особисто закликав уряд врегулювати це питання і тарифи на газ знизять приблизно на одну чи дві гривні. Це просто імітація бурхливої діяльності.

Прозвучала заява, що тепер у нас буде формула «Роттердам мінус». Щоб не ускладнювати, я скажу, що просто не будуть враховувати ціну транспортування газу від родовищ до кордону України. Якщо ж це враховувати, то вийде економія у 250 грн. за тисячу кубометрів газу. Але всі ж розуміють, що це радикально не змінить ситуацію. Тому зниження буде однозначно, але дуже несуттєве. А от розмов буде багато.

Олег Кузьмін:

Тарифи можна знизити. Якщо ми досі жили із ними, то чому ми не можемо їх зберегти і зараз? Проте тут не все так просто, бо необхідно навести порядок у багатьох напрямках, у тому числі й заробітній платі певних організацій. Коли люди отримують мільйонні зарплати при пенсіях у 2000 гривень, то це, м’яко кажучи, неетично і неправильно. Ба більше, це навіть не обґрунтовано з точки зору економіки держави.

Коли у країні криза, то перший крок, який має робити влада, це скорочувати державні витрати. Таке можна прочитати у будь-якому підручнику з макроекономіки. А ми, на жаль, йдемо у зворотному напрямку і навпаки збільшуємо ці державні видатки.

Яким чином українській владі слід вирішити цю проблему?

Володимир Лановий:

Я думаю, що наша сьогоднішня влада не може і не хоче нічого робити. Вони повторюють усі дії та помилки, які робила команда Януковича і потім Порошенка. Я маю на увазі політику щодо податків, тарифів і таке інше. «Слуги народу» все це повторюють і використовують ті самі інструменти, щоб збагатити корупційні плани. Я не буду називати їх поіменно, але ті, хто прийшов до влади, повторюють те, що вже було. Тому на цю владу я не сподіваюсь.

Об’єктивні процеси мають бути такими, щоб ми посадили за стіл переговорів постачальників та виробників. І от саме вони мають вивести таку ціну, яка б могла влаштовувати споживачів. Я переконаний, що тоді ціна була б суттєво меншою, ніж та, яку ми маємо сьогодні.

Олександр Охріменко:

У нас має працювати антимонопольний комітет, який володіє всіма інструментами, щоб припинити свавілля монополістів

Це треба було робити давно. Поки не почались акції протестів, Зеленський не бачив проблеми? Це ж абсурд! Невже ніхто не розумів, що проблема є?

Раніше, коли тільки виникла така ситуація, треба було зробити те, що давно обіцяли, – ринок газу. Це означає, що у нас має працювати антимонопольний комітет, який володіє всіма інструментами, щоб припинити свавілля монополістів. Якби у нас їх не було, то й тарифи на газ були б набагато нижчими. Ось у цьому і полягає наша проблема – як тільки є монополіст, то відразу з’являється висока монопольна ціна.

Крім того, треба розібратись із надмірно великими витратами, які декларують компанії. Я переконаний, що вони завищені. З цим теж би мав давати раду антимонопольний комітет, який має право штрафувати такі підприємства і примусити знизити тарифи. Так працюють у Європі, де теж зима і тарифи зростають. Наприклад, у Франції є одна велика газова компанія, але вона боїться займатись подібними дурницями, бо їхнє антимонопольне законодавство дійсно працює – на відміну від нашого.

P. S.
Як стало відомо після публікації цього матеріалу, Кабінет міністрів встановив до закінчення карантину єдиний тариф на газ. Про це заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання уряду.

Запропонована ціна – 6,99 гривень за кубометр. Така ціна буде діяти для всіх побутових споживачів до кінця карантину або опалювального сезону.

Тариф визначили на нараді з президентом Володимиром Зеленським.

Роман Гурський, ІА «Вголос»