На свої ювілейні, п’яті фестини  з’їхалися бойки з усіх куточків України і з тридцяти країн світу. Упродовж п’яти днів відбувалися різноманітні культурно-мистецькі, просвітні й фізкультурно-спортивні  заходи у трьох районах Львівщини: Турківському, Старосамбірському  і Самбірському.

Найбільш величавим і масовішим заходом було культурно-мистецьке свято «Відлуння бойківського краю»  на полонині біля села Явора з гала-концертом  і  великою бойківською ватрою увечері. Тут очі розбігалися від різноманіття етнічних костюмів, від виробів народних умільців, що були представлені у «містечку ремесел», тут вухо не встигало ловити  бойківських мелодій, а ніс – запахів страв бойківської кухні…

«Високоповажні бойки і бойківчанки з горів  і долів!» – так зверталися до присутніх виступаючі і ведучі на офіційному закритті свята. Справді, складалося таке враження, що на цю полонину  зійшлися  мешканці з усіх гірських сіл, спустилися в усіх навколишніх гір, а такої великої кількості машин, різноманітних бусиків, великих і малих автобусів  ці гори ще не бачили, відколи вони є. Здалеку було вражаюче видовище. Гострі на язик  журналісти цю панораму з величезною кількістю людей, з рядами гостроверхих шатер під лісом  порівняли з  картиною Альтамонте «Битва під Віднем». Справді,  схожість спостерігалася…

Цьогорічні бойківські  фестини, які відбуваються раз на п’ять років,  проводилися з особливим розмахом, і до їх організації долучилася  влада. Оргкомітет очолив Міністр культури України Михайло Кулиняк, держава виділила кошти – дев’ять з половиною мільйонів  гривень, які пішли на реконструкцію об’єктів у Турківському районі.  Це  віддалене  і «глухе» місто у Львівській області нарешті дочекалося  реконструкції системи водопостачання, і що найголовніше – до Турки відремонтували дорогу. 

«Тепер Турка, як Швейцарія» – це ще одне журналістське висловлювання. Та й на самі мистецько-культурні  заходи кошти були і, здається, їх і за призначенням використали.

Перелічувати усі колективи, які приїхали  на закриття свята, не варто. Концерт відбувався упродовж цілого дня і  присутні отримали справжній культурний шок. Виступали етнографічні колективи, сучасні,  було показане справжнє бойківське весілля і ще  цілу низку різноманітних народних обрядів, які зберігаються  в навколишніх селах. Справді, бойки ніби зі старої скрині витягнули свої скарби, їх помножили, осучаснили  і діляться  з усіма.

Як сказав  головний  ініціатор цього дійства, голова Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття»,  довголітній працівник культури району Петро Косачевич, кожного дня відбувалося по 15-17  заходів  в різних куточках  трьох районів області,  а на святі були задіяні бойки з Івано-Франківщини, Закарпаття, інших регіонів України. Він зізнався, що ще малим хлопцем  пас най  цій полонині біля Явори корови, і вже тоді йому  прийшла в голову думка: як би то було добре, якби зібрати на цій полонині величезну кількість людей і щоб вони співали, танцювали. показували свою культуру… Пройшло багато-багато років, цей хлопець закінчив Київський інститут культури, на четвертому курсі писав роботу про режисуру  масових заходів (відчував, що це колись знадобиться), й ось ці дитячі мрії стали реальністю.

Початком їх втілення були дев’яності роки, коли настала  незалежність України, бо за радянських часів  мріяти про таке було годі, а тим паче згадувати про масове виселення бойківського народу із своїх етнічних земель…

У 1991 році Петро Косачевич організував  районне товариство Бойківщина», згодом воно стало обласним,  потім регіональним, всеукраїнським, а з 2010 року  зареєстроване як міжнародне.

«Ми проводимо Бойківські фестини, бо це поняття  ширше, ніж фестиваль, – коментує «Вголосу» подію Петро Косачевич. – Фестиваль – це співаєм, танцюєм, а фестини включають все зовнішнє і внутрішнє життя Бойківщини: господарку, економічний розвиток,  історичний,  духовний, соціальний, туристичний, спортивний,  виставковий – усі сторони  життя,  куди б ми не глянули. На останніх наших фестинах – п’ятих – ми впровадили роботу з дітьми. Коли ми провели конкурс «Маленька бойкиня  та бойко»  і потім дитячі майстер-класи, я сам здивувався, стільки дітей  взяли у ньому  участь, а потім стали  ще під’їжджати,  і шкодували, що не встигли. У нашій програмі  було десять конкурсів, найцікавішим з яких я б назвав «Автентичний фольклор». Люди, особливо з села, не дають померти тій автентичній етнографії, бо в місті вона асимілюється, губиться. Тільки на сьогоднішньому гала-концерті  є до тисячі  різних виконавців, а  в попередні дні вони приїжджали і від’їжджали».

Як зазначив Петро Косачевич, тільки в Україні є 17 обласних осередків  цього товариства, а є ще й за кордоном.  Вони уже вирішили, що настпуні бойківські  фестини пройдуть у 2017 році, у  2015-ому  відбудеться Третій всесвітній конгрес бойків,  а от бойківські фестивалі  проводитимуться щороку в різних регіонах України.