На свої ювілейні, п’яті фестини з’їхалися бойки з усіх куточків України і з тридцяти країн світу. Упродовж п’яти днів відбувалися різноманітні культурно-мистецькі, просвітні й фізкультурно-спортивні заходи у трьох районах Львівщини: Турківському, Старосамбірському і Самбірському.
Найбільш величавим і масовішим заходом було культурно-мистецьке свято «Відлуння бойківського краю» на полонині біля села Явора з гала-концертом і великою бойківською ватрою увечері. Тут очі розбігалися від різноманіття етнічних костюмів, від виробів народних умільців, що були представлені у «містечку ремесел», тут вухо не встигало ловити бойківських мелодій, а ніс – запахів страв бойківської кухні…
«Високоповажні бойки і бойківчанки з горів і долів!» – так зверталися до присутніх виступаючі і ведучі на офіційному закритті свята. Справді, складалося таке враження, що на цю полонину зійшлися мешканці з усіх гірських сіл, спустилися в усіх навколишніх гір, а такої великої кількості машин, різноманітних бусиків, великих і малих автобусів ці гори ще не бачили, відколи вони є. Здалеку було вражаюче видовище. Гострі на язик журналісти цю панораму з величезною кількістю людей, з рядами гостроверхих шатер під лісом порівняли з картиною Альтамонте «Битва під Віднем». Справді, схожість спостерігалася…
Цьогорічні бойківські фестини, які відбуваються раз на п’ять років, проводилися з особливим розмахом, і до їх організації долучилася влада. Оргкомітет очолив Міністр культури України Михайло Кулиняк, держава виділила кошти – дев’ять з половиною мільйонів гривень, які пішли на реконструкцію об’єктів у Турківському районі. Це віддалене і «глухе» місто у Львівській області нарешті дочекалося реконструкції системи водопостачання, і що найголовніше – до Турки відремонтували дорогу.
«Тепер Турка, як Швейцарія» – це ще одне журналістське висловлювання. Та й на самі мистецько-культурні заходи кошти були і, здається, їх і за призначенням використали.
Перелічувати усі колективи, які приїхали на закриття свята, не варто. Концерт відбувався упродовж цілого дня і присутні отримали справжній культурний шок. Виступали етнографічні колективи, сучасні, було показане справжнє бойківське весілля і ще цілу низку різноманітних народних обрядів, які зберігаються в навколишніх селах. Справді, бойки ніби зі старої скрині витягнули свої скарби, їх помножили, осучаснили і діляться з усіма.
Як сказав головний ініціатор цього дійства, голова Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття», довголітній працівник культури району Петро Косачевич, кожного дня відбувалося по 15-17 заходів в різних куточках трьох районів області, а на святі були задіяні бойки з Івано-Франківщини, Закарпаття, інших регіонів України. Він зізнався, що ще малим хлопцем пас най цій полонині біля Явори корови, і вже тоді йому прийшла в голову думка: як би то було добре, якби зібрати на цій полонині величезну кількість людей і щоб вони співали, танцювали. показували свою культуру… Пройшло багато-багато років, цей хлопець закінчив Київський інститут культури, на четвертому курсі писав роботу про режисуру масових заходів (відчував, що це колись знадобиться), й ось ці дитячі мрії стали реальністю.
Початком їх втілення були дев’яності роки, коли настала незалежність України, бо за радянських часів мріяти про таке було годі, а тим паче згадувати про масове виселення бойківського народу із своїх етнічних земель…
У 1991 році Петро Косачевич організував районне товариство Бойківщина», згодом воно стало обласним, потім регіональним, всеукраїнським, а з 2010 року зареєстроване як міжнародне.
«Ми проводимо Бойківські фестини, бо це поняття ширше, ніж фестиваль, – коментує «Вголосу» подію Петро Косачевич. – Фестиваль – це співаєм, танцюєм, а фестини включають все зовнішнє і внутрішнє життя Бойківщини: господарку, економічний розвиток, історичний, духовний, соціальний, туристичний, спортивний, виставковий – усі сторони життя, куди б ми не глянули. На останніх наших фестинах – п’ятих – ми впровадили роботу з дітьми. Коли ми провели конкурс «Маленька бойкиня та бойко» і потім дитячі майстер-класи, я сам здивувався, стільки дітей взяли у ньому участь, а потім стали ще під’їжджати, і шкодували, що не встигли. У нашій програмі було десять конкурсів, найцікавішим з яких я б назвав «Автентичний фольклор». Люди, особливо з села, не дають померти тій автентичній етнографії, бо в місті вона асимілюється, губиться. Тільки на сьогоднішньому гала-концерті є до тисячі різних виконавців, а в попередні дні вони приїжджали і від’їжджали».
Як зазначив Петро Косачевич, тільки в Україні є 17 обласних осередків цього товариства, а є ще й за кордоном. Вони уже вирішили, що настпуні бойківські фестини пройдуть у 2017 році, у 2015-ому відбудеться Третій всесвітній конгрес бойків, а от бойківські фестивалі проводитимуться щороку в різних регіонах України.