Директор національного музею імені Андрея Шептицького Ігор Кожан:

Яків Гніздовський народився на Тернопільщині. Навчався у Львові, Варшаві, Загребі. Після еміграції у США здобув фантастичний успіх у світі. Серед українських митців, які працювали поза межами Батьківщини, Гніздовський здобув чи не найбільшу славу. Його твори виставляли на різних континентах. Він осягнув світ, а світ осягнув його. Працював у Львові, вчився у Варшаві, а втілився як митець високої культури в Америці, у світі.

Його мистецтво новаторське. Воно вражає сучасників, поєднуючи в собі вічне, досконалу техніку і любов до всього живого.

Це не просто людина з непересічним талантом, це –дарування, яке можна представити як найвизначнішого українця, який влився в історію мистецтва. Це мистецький новатор, експериментатор, який, опираючись на власні духовні потуги, на власне переосмислення всієї культурної спадщини, зумів викристалізувати власну течію у малярстві, людина, яку визнали у всьому світі.

Яків Гніздовський повернувся до українського глядача порівняно нещодавно – 10 років тому, коли в Україні почали масштабно представляти його твори. Водночас прах Гніздовського було перепоховано у Львові на Личаківському кладовищі, після того як він двадцять років покоївся в Нью-Йорку.

Мистецтвознавець Олена Овчарук:

Саме зі Львова почався творчий шлях Гніздовського. Будучи студентом духовної семінарії, він влився до молодіжного крила графіка Едварда Козака. Тут зростав талант Гніздовського. Згодом його запримітив Андрей Шептицький, надавши йому стипендію до Варшавської академії мистецтв. Отже, можна стверджувати, що саме зі Львова митець отримав путівку у своє творче життя.

Творчість Гніздовського дуже різноманітна, надзвичайно багата і досі не відкрита мистецтвознавцями до кінця. Насамперед він відомий як художник, графік, експериментатор. Митець повернув до нас мистецтво дереворізу. Був надзвичайно потужним маляром, скульптором, іконописцем, займався виготовленням гобеленів. Гніздовський також яскраво проявив себе як мистецтвознавець. У нього надзвичайно цікаві розвідки про історію мистецтва.

Мистецтвознавець Роман Яців:

Україні бракує Гніздовського. Його фахових, якісних оцінок, його голосу про ті процеси, які відбувались у мистецтві в його час і котрі можна було б екстраполювати на сучасність.

Ми потребуємо аналітики на його спадщину. Маємо дуже багато публікацій, які з’явилися в Японії, Німеччині, США, але не маємо систематизованого, академічного погляду на це явище, в системному порядку. Він дивився дуже широко на проблематику мистецтва, бачив різні явища.

Свого часу Гніздовський тісно товаришував із Любомиром Гузаром. Блаженнійший згадує про митця так: «Генетичною сутністю Гніздовського є доброта і потяг до краси. Він захоплювався красою і досконалістю довколишнього світу. Коли Гніздовський повернувся 1990 року додому, то перші виставки показали, що Україна впізнала свого сина, визнала в ньому національного митця. Він був непересічною людиною, мислителем, творцем краси. Це особа високої мистецької культури. Його поведінка, ставлення до людей були свідченням високої гідності та пошани до всіх. Постать Якова Гніздовського є окрасою української нації».

Роксолана Савчин, «Вголос»