Справа ця давня і тривала. Закиди на адресу Саркозі лунають вже давно, однак досі йому вдавалося спекатися обвинувачень, прикриваючись то президентською недоторканістю, то статусом «особливого свідка». І ось французьке правосуддя нарешті дотиснуло колишнього главу держави.

Політика, жінка і гроші

Скандал навколо грошей власниці «L’Oreal cosmetics» Ліліан Бетанкур (яка вважається однією з найбагатших жінок світу – її статки оцінюються в майже 30 мільярдів євро) розгорівся ще влітку 2010 року.

Тоді її колишній бухгалтер Клер Тібу повідомила поліції про передачу в 2007 році 150 000 євро готівкою (у Франції пожертвування політичним партіям обмежені сумою 7500 євро) представникам «Союзу за народний рух» (Union pour un mouvement populaire, UMP), яке очолював Саркозі.

За словами Тібу, гроші призначалися для скарбника партії Еріка Верта, який після перемоги Саркозі на президентських виборах став міністром у справах бюджету, а потім очолив міністерство праці.

Але історія на цьому не закінчується: набули розголосу також деталі переговорів мадам Бетанкур з її фінансовими радниками, одним з яких була до певного часу... дружина Еріка Верта.

Переговори, як з’ясувалося, протягом низки років ретельно записував дворецький, який, ймовірно, робив це за завданням дочки Ліліан Бетанкур Франсуази, а та, за її словами, хотіла вберегти матір від посягань на майно з боку фотографа і плейбоя Франсуа-Марі Баньє.

Дочка звинуватила Баньє в abus de faiblesse (експлуатації фізичної або психологічної слабкості з метою отримання особистої вигоди). З огляду на те, що Ліліан Бетанкур народилася в 1922 році, очевидно, що на початку XXI століття її розумові здібності, дипломатично кажучи, були дещо послаблені.

Цим і скористався плейбой Баньє, «розкрутивши» бабцю на шикарні подарунки, включаючи яхту, острів на Сейшелах, страхові поліси та твори Пікассо, Матісса, Мондріана, Делоне і Леже. Все разом затягнуло на суму в 1,3 мільярди євро.

Однак, коли записи дворецького стали надбанням гласності, попутно з’ясувалося, що крім подарунків Баньє, мадам Бетанкур ще й ухилялася від податків. І в цьому їй допомагали фінансові консультанти, серед яких була дружина вже згадуваного Еріка Верта, міністра у справах бюджету та соратника Саркозі. Крім того, за особистою вказівкою Верта, компанії «L’Oreal cosmetics» була надана податкова знижка на суму 30 мільйонів євро.

До середини 2012 року Саркозі користувався імунітетом, будучи главою держави. Однак, після того, як він передав кермо влади соціалісту Франсуа Олланду, французькі правоохоронні органи з подвоєною силою взялися за екс-президента.

Після того, як він позбувся імунітету, вдома і в офісі Саркозі були проведені обшуки. Щоправда, вилучені документи, зокрема, особистий щоденник колишнього господаря Єлисейського палацу, не дали вагомих аргументів на користь гіпотези про винуватість Саркозі.

У листопаді 2012 року колегія суддів вирішила не висувати екс-президенту обвинувачення, а надати йому статус «особливого свідка».

Підбадьорений Саркозі в березні 2013-го навіть натякнув на ймовірність повернення в політику, мовляв, він цього не хоче, але може бути змушений «зробити це для країни».

Тепер у нього інші клопоти. Незаконне фінансування політичної діяльності цілком може обернутися реальним тюремним строком.

«Справа Карачі»

Гроші L’Oreal – не єдиний скандал, до якого причетний Ніколя Саркозі. В січні 2013 року йому гикнулася інша гучна справа. Суд санкціонував проведення нового розслідування проти колишнього президента країни: його перевірять на причетність до розголошення таємних даних.

8 травня 2002 року в пакистанському місті Карачі біля готелю Sheraton червона Toyota Corolla врізалася в автобус з французькими фахівцями, які працювали на верфях, де збиралися підводні човни Agosta 90B, продані Францією Пакистану.

Загинули сам камікадзе, двоє охоронців та 11 французьких техніків. Спочатку теракт видався черговою атакою ісламістів проти Заходу, і відповідальність за нього поклали на тоді ще живого бін Ладена.

Але потім версія змінилася. За деякими даними, в середині 1990-х років діяла корупційна схема, у рамках якої пакистанська влада платила французьким посадовцям «відкати» за військовий контракт на купівлю французьких підводних човнів.

«Чорні» гроші отримували тодішній прем’єр-міністр Франції Едуар Балладюр та його міністр фінансів Ніколя Саркозі. Частина коштів поверталася в Пакистан – в кишені тамтешніх корупціонерів, ще частина незаконно йшла на фінансування президентської кампанії Балладюра, причому офіційним скарбником його штабу був той таки Саркозі.

За деякими даними, теракт у Карачі міг стати реакцією ображених пакистанців на рішення обраного в 2002 році президента Жака Ширака скасувати отримання «комісійних» і «відкатів».

Справа темна, і досі жодних офіційних результатів слідство не опублікувало. А предметом нового розслідування щодо Саркозі, про яке оголосили в січні цього року, стала публікація у вересні 2011-го (тоді Саркозі обіймав пост президента) офіційного прес-релізу про «справу Карачі», в якому стверджувалося, що прізвище Саркозі не фігурує в матеріалах розслідування.

Після публікації родичі загиблих у Карачі інженерів подали позов проти глави держави. Вони стверджують, що той порушив закон про нерозголошення, оскільки в прес-релізі йшлося про незавершене розслідування.

Лише тепер суд визнав, що дозвіл публікувати документ, в якому йдеться про незавершене розслідування, не входить в коло повноважень глави держави, а тому президентський імунітет в даному випадку не працює. Щоправда, в цій справі Саркозі тюремне ув’язнення не загрожує.

Каддафі та сексуальні домагання

Також навряд чи понесе він покарання й за інші неприємні історії, до яких, за різними даними, має стосунок.

Так, у 2012 році впливовий французький інтернет-сайт www.mediapart.fr поширив інформацію, буцімто гроші на передвиборчу кампанію Саркозі 2007 року давав і… покійний лівійський лідер Муаммар Каддафі.

Зокрема, Бешир Ессід, адвокат екс-прем’єр-міністра Лівії Баґдаді аль-Махмуді, на початку травня 2012-го публічно процитував слова свого клієнта стосовно того, що Каддафі вклав 50 мільйонів євро у виборчу кампанію Саркозі.

А в червні 2012 року соратниця Саркозі по партії «Союз за народний рух» Марі-Сіли Гійом у своїй книзі звинуватила його в сексуальних домаганнях.

Коротше кажучи, чим би не завершилося розслідування в «справі L’Oreal», Ніколя Саркозі точно увійде в історію, як один з найскандальніших президентів Франції.

За матеріалами: bbc.co.uk, lenta.ru, wordpress.com

Фото: rferl.org