Нещодавно за його підтримки у Львові стартував Кубок України з водного поло. Цей вид спорту повернувся до міста Лева після 13-річної (!) перерви. Після відкриття турніру Григорій Козловський охоче поспілкувався з кореспондентом Вголосу – про водне поло, і звісно ж, про наш улюблений футбол.

Пане Григорію, який поштовх дасть Ваша підтримка водному поло у Львові?
Завжди повинні знаходитися люди, які мають долучатися до хороших справ. Водне поло – один з тих видів спорту, який існує незважаючи ні на що. Дуже хочеться, щоб львівське «Динамо», команда, яка традиційно потрапляє у трійку кращих в Україні, грала деякі свої матчі у Львові або провела змагання національного Кубка. Мене і мого партнера Олександра Свіщова це спонукало до активних дій. Хочемо показати іншим бізнесменам, що можна долучитися і до водного поло, і до інших видів спорту, які розвиваються у нашому місті. Львів’яни люблять спорт.

Спорт – це частинка нашого життя, яка здатна об’єднати, здавалося б, необ’єднувані речі. Можуть бути різні політичні погляди, люди з різними характерами, але спорт – це те, що на 99 відсотків об’єднує людей. Треба шукати точки дотику, а не точки, які нас роз’єднують. Чим більше ми знайдемо точок дотику, тим гармонійніше розвиватиметься наше суспільство.
Ватерпольній команді «Динамо» допомагаємо уже три роки, але це просто не озвучуємо. Останній матч у Львові був 13 років тому. Уявляєте? Це при тому, що останні 10 років команда стабільно потрапляє до призерів. Це парадокс, коли Львів не бачить своєї команди, яка є гордістю міста.

Ви є власником футбольної команди, яку у народі називають «Челсі-Винники».
Так, є таке (сміється). Моя любов до спорту та мого партнера Олександра Свіщова дали можливість спробувати себе в іншій іпостасі. У народі кажуть: людина багата настільки, скільки вона може дати суспільству. У бізнесі усе гаразд, ми розвиваємось. Хочеться щось дати суспільству, хочеться поділитися своїми здобутками, підключити до цього та розбудити бізнес-еліту Львова і дати зрозуміти, що щастя не в грошах і не в їхній кількістю, а від того, що ти їх даєш людям. Завтра, післязавтра, через 10-20 років усі ми помремо. Усе помре, що ми зробили, за винятком наших добрих справ. Можливо, років через сто хтось нас згадає. Скажуть: можливо, їхні команди не були чемпіонами світу чи Європи, але на місцевому рівні робили усе, що могли, і грали для людей. Вклали у свій вид спорту не тільки гроші, а й душу. Хочеться, щоб після смерті залишилася любов людей.

Мій партнер Олександр Свіщов любить водне поло так, як я футбол. Мені вдається його залучати до футболу, а йому мене – до водного поло. Обоє підтримуємо види спорту, які, здавалося, окрім м’яча і воріт, нічого спільного не мають. Ми помагали футбольному клубу «Львів», хотілося б, щоб і гандбол у нас не занепадав. Знаю, що «Галичанці» допоміг Роман Федишин, з яким разом вчилися у торгово-економічній академії.

Наш приклад повинен спонукати бізнес-еліту до активних дій. Знаю, що у Львові багато добрих, порядних і багатих людей, які люблять спорт. Їх потрібно розбудити. Це моє і ваше завдання сьогодні.

Ви згадали ФК «Львів», команду, якій суттєво допомагали. Фінансувати «городян», які вилетіли в другу лігу, уже не бачили сенсу?

Звісно, ФК «Львів» – це бренд, імідж. Я пропонував зробити клубну систему фінансування, тобто 5-10 бізнесменів, які б допомогли. На жаль, крім Миколи Кметя, Петра Димінського та мене ніхто не відгукнувся. Якщо б до цього долучилися інші бізнесмени, то ФК «Львів» міг би існувати та жити ще довго і довго.

Щодо «Руху», то бюджет цієї команди є не меншим, ніж в команди, яка грає у першій лізі. Після п’ятого туру у чемпіонаті ми були на восьмому місці. Не знаю з цим це пов’язано, але початок чемпіонату ми провалили. Зараз ми уже вийшли на перше місце у чемпіонаті, щоправда у «Карпат» з Кам’янки-Бузької є гра у запасі. Попереду ще десять турів, тому те, що я говорив, обов’язково здійсниться. А у неділю усіх запрошую на фінал Кубка області (стадіон СКА, 15:00).

Фото: dozvilla.com.ua