Сьогодні, у ці новорічно-різдвяні дні, усій Львівщині зрозуміло, що ключовою інтригою сьогодення, нервовим вузлом усіх проблем, а також і головною ланкою, вхопившись за котру область буде витягувати увесь ланцюг проблем є одна: полізе губернатор Олійник і цього року на свято Водохреща в ополонку (якщо, звичайно, на той час ріку скує лід), чи спуститься в шахту (тут можливі варіанти. Наприклад, святкування під егідою голови ЛОДА якого-небудь Дня терикона у Львівській опері, або ж відкриття паном віце-губернатором Батенком чергової телепрограми «Львів – Донбас, хто ж кращий є від нас!» і т. ін.).

Іншими словами, сьогодні ключове питання на Львівщині звучить так: збереже Олійник вірність Президенту, чи переметнеться під берло Прем’єра?

Здавалось би, які тут можуть бути сумніви? Адже увесь час перебування на посаді губернатора Петро Олійник не перестає клястися у відданості Віктору Ющенку. Дехто мав з цього навіть непогані дивіденди. Ось я наприклад, не не так давно – в червні минулого року – виграв пляшку коньяку («Тиса»), побившись об заклад, що на 5 підряд офіційних заходах за участю преси, Олійник обов’язково згадає, що він є «людиною президента».

Але з того часу вже багато води сплило. І у серпні ми вже були свідками святкування Дня Шахтаря у Львівській опері, у вересні Олійник давав для ЗМІ радісні коментарі про те як він тішиться, що куратором Львівщини від Кабміну буцімто призначили Азарова, а нещодавно в інтерв’ю «Главреду» заявив, що Янукович його «...цікавить як прем'єр-міністр України. ... він у Львів може їхати спокійно – я це забезпечу, провокацій не буде. Зрештою, він прем'єр всієї України, у тому числі й Львівщини, так що яєць не буде».

Вже на носі світлий празник Водохреща. Радіють люди, а Львівського губернатора і гнів терзає і сумніви збирають. Ну, що, здавалось би, кому до того, як він святкуватиме святий Йорданський празник? Що кому до того!?

Але ні. Бувають моменти, коли цілком приватні, а іноді й буденні жести набувають символічного характеру. «Перейти Рубікон», «кинути жереб», «бути чи не бути?». І врешті-решт: «Лізти в ополонку чи не лізти?» - ось питання яке постало сьогодні перед Олійником.

Якщо не полізеш – однозначно буде розцінено журналістами, і що найгірше – президентським Секретаріатом, як ознака нелояльності. І це після того, як він, ризикуючи здоров’ям, заслужив почесне звання «Людина з ополонки президента»! Ні! Звичайно, цього допустити не можна!

Якщо ж полізеш – однозначно буде розцінено журналістами як холуйство. А для того, щоб краще пояснити народові значення цього терміна, ще й синонімічний ряд наведуть з якогось там словника, такий, скажімо: «лакуза, лакиза, пахолок, підніжок, підчихвіст, підлиза, прихвостень, холоп». Філологи, бляха-муха!  Але це ще півбіди. Головне – в Кабміні можуть розгніватися...

Чорт візьми!!! У людей свято, а тут думи голову розривають! Що ж робити?!

Ось так поки увесь народ радіє з Різдва і очікує Водохреща, у Львові, на Винниченка, 22 сидить собі на лавці у новій світлиці пан сотник сумний і невеселий Завжди чепурний, він тепер навіть у неділю не одягнув чистої сорочки і не знімав на ніч синіх штанів...