У Миколи Кмітя є цікава теорія, яку він називає «теорією чуток».  Ця теорія складається з єдиного постулату: «Якщо всі говорять, що ти хабарник, значить, ти хабарник. І не треба доказувати протилежне». Минає рік відколи Кмітя призначили в. о. губернатора Львівщини. Ніхто не називає його хабарником.

Теоретично – не бути хабарником це нормальний і навіть єдино можливий варіант поведінки. Особливо, коли йдеться про держслужбовця. Адже чиновник, який бере хабарі, нездатний мислити категоріями громади, регіону, країни, а значить він не просто є аморальним, він є профнепридатним. Але ця теорія не для нашої країни. В Україні якраз навпаки. Саме через це ми і досягнули таких вражаючих результатів на всіх напрямках державного будівництва.

Кміть – не бере хабарів, а значить і не має можливості їх давати. На цій аксіомі побудована коротенька розвідка, присвячена аналізові першого року його діяльності на посаді голови Львівської ОДА. Якщо аксіома неправильна – все, що написане нижче, не варте виїденого яйця.

Посада голови ОДА стала для Кметя першим політичним досвідом – він ніколи раніше не був ні членом партії, ні чиновником, ані навіть депутатом районної чи міської ради. Як розповів сам Кміть, губернаторське крісло звалилося на нього під час його прогулянки Хрещатиком: відповів на дзвінок з невідомого телефонного номера – виявилося: Балога! – отямився губернатором.

Балога вкотре продемонстрував, що його всесильність в Україні наближається до тієї, яку в Римській імперії мав Калігула. А от Кміть, погодившись взяти участь у експерименті Ющенкового фаворита чи то на правах учасника, чи на правах піддослідного – опинився у вкрай складній ситуації.

По-перше, він прийшов на посаду з порушенням Закону, в якому чітко прописано, що у випадку зняття губернатора, т.в.о. голови ОДА призначається його перший заступник – що поставило під сумнів легітимність нового керівника Львівщини.

По-друге, Микола Кміть не мав власної політичної і адміністративної команди. Він був цілком чужим у чиновницьких сферах, а розраховувати на ефективність роботи заступників та й всього апарату Львівської ОДА в умовах, коли останні перебували у «підвішеному» стані, не доводилося.

По-третє, через короткий час перебування на посаді Кміть з подивом усвідомив, що менеджмент у сфері державного управління докорінно відрізняється від менеджменту у сфері бізнесу. Він не може ні звільнити працівників, які. його не влаштовують, ані змінити розмір їхньої винагороди. Губернатор не має прямих можливостей для впливу на суб’єктів економічного життя області, а його самостійність обмежена інструкціями Секретаріату і повноваженнями Кабінету Міністрів.

По-четверте, голова ОДА сильно залежний від місцевих політичних розкладів, а Кміть, як уже згадувалося, не має жодного політичного опертя..

Який сенс був у тому, щоб призначати на посаду керівника Львівщини людину, яка абсолютно позбавлена чиновницьких коренів? Вірогідно, опоненти попереднього губернатора, Петра Олійника, не просто хотіли усунути його від влади, але й підірвати його вплив в області і в партії, усунувши його разом з командою від годівниці. Авторитет Олійника значною мірою тримався на тому, що, як висловився один із його соратників, «у Петра Михайловича в кожній кишені – гроші». Поставивши на посаду цілком нову людину, не задіяну в бізнесово-політичних схемах львівських «помаранчевих революціонерів», Балога підірвав економічну базу команди Олійника. Кміть – впевнений у собі бізнесмен, людина без політичного минулого, він надійно стоїть на ногах в економічному сенсі, не задіяний в корупційних схемах, а отже незалежний від камарильї Олійника – він якраз той, хто потрібен, навіть не зважаючи на відсутність управлінського досвіду.

Чи виправдав Кміть сподівання керівника Секретаріату президента? До певної міри.

Кміть таки майже усунув команду Олійника від годівниці, а тим, кого усунути не вдалося, суттєво обмежив можливості і зіпсував апетит – політичне завдання, яке стояло перед ним на даному етапі, він виконав.

Однак з економікою у нового голови, здається, складається не дуже. У статистичних звітах вказується, що за період перебування Кмітя у кріслі губернатора, область суттєво погіршила економічні показники.

За рівнем інфляції Львівська область стала лідером в Україні. У січні 2009 року інфляція в області склала 3,8%.

Індекс споживчих цін на товари та послуги за регіонами у грудні 2008 року (до грудня попереднього року) зріс на 125,1%. Вищим він є тільки по Київській області – 125,6% (по Україні 122,3%)

За темпами зростання реальної заробітної плати порівняно з попереднім роком Львівщина поділяє разом з Харківською областю друге і третє місце з кінця (104 %)
За темпами росту валового регіонального продукту порівняно з 2007 роком Львівщина займає 19 місце (105,9%).

За Олійника показники були ліпшими. Щоправда, є нюанс. Олійник був органічною частиною чиновницької корупційної вертикалі. Може саме тому зі статистикою в нього, на відміну від нинішнього губернатора, було все гаразд. Як зазначив лідер львівських бютвівців Іван Денькович, якого при всьому бажанні не можна записати у фан-клуб Кмітя, «Висловлю думку, яку поділяють багато з відомих мені експертів: в часи Олійника громадськість отримувала викривлену інформацію, все це - приписки. Тепер ми бачимо реальну картину, яка, з одного боку, дійсно не може тішити, але з іншого - повинна стимулювати губернатора до жорстких оргвисновків і кадрових змін, передусім на рівні керівників районів області» 

Наразі Микола Кміть тільки формує власну адміністративну команду. Лише наприкінці серпня 2008 року він позбувся приставки т. в. о. і отримав можливість приймати на роботу своїх заступників (Див. напр.  «Нові заступники Миколи Кметя – «технарі» і бізнесмени»)

Відтак приходить черга керівників інших рівнів. Зрозуміло, що у бізнесмена, далекого від політичних організацій та державних структур не може бути великої «лавки запасних». Тому зміни відбуваються поволі, доводиться працювати з існуючими кадрами, тими, яких розставив Петро Олійник після Помаранчевої революції. А це зовсім не полегшує Кмітю роботи  на посаді губернатора. Але тим не менш, двох керівників РДА президент з подачі Кмітя уже замінив: у Сокальському і Стрийському районах. Причому у рідному для себе Стрийському районі Кміть запропонував на посаду Євгена Кухаря, який працював тут головою РДА ще до Помаранчевої революції, у 1997-2004 роках. Тобто Кміть, формуючи власну адміністративну команду, спирається на тих людей, яких знає особисто, у яких упевнений. Це – довгий шлях, який може перерватися щохвилини. Адже Кміть вперто намагається уникнути політичної ангажованості, розглядаючи себе винятково як менеджера, а бути поза політичною командою в нинішній Україні є занадто великою розкішшю. В одному з перших інтерв’ю  на посаді керівника ОДА Микола Кміть сказав «Мене більше цікавило, не хто мене рекомендував, а що від мене очікують, і що я можу зробити, якими є стратегічні показники». Надходять Великі вибори і, здається, вже дуже скоро губернаторові скажуть чого від нього очікують, але навряд чи ці завдання йому сподобаються.