Проїздом зі столиці нашої країни до славного града Франківська, серце енергетичного пломбіра Олекси Гудими розтало від невимовної тривоги та болю за долю "Львівтеплокомуненерго" та всіх жителів рудоволосої столиці укркультури. Про це, та дещо про інше читайте на сторінках науково-популярного журналу "Вголос". Рекламний спонсор нашого ефіру: гасло "З Вголосом навколо світу за один клік".

Під час свого транзитного виступу Олекса Гудима продемонстрував чудеса людської концентрації та техніки самоорганізації. Роки, просиджені у парламенті, не минули даремно. Усі його чакри очистились від мулу і різних віслюків та відкрились до навколишнього світу, ще з більшою увагою та чутливістю. Слоган його нинішнього да-зайну виглядає наступним реченням: "Я відчуваю".

Щоб там не говорили теоретичні прихильники чи противники фемінізму і гендеру, на досвіді ми бачимо процес трансформації суспільно-визнаного як суто "чоловічий" раціонального дискурсу "Думаю, отже працюю" на "жіночий" (у контексті цього суспільства) емоційний дискурс "Відчуваю, отже сиджу вдома з дітьми".

Парламентські посиденьки, як проекція домашнього "ув'язнення" "жінки" формують у "менів" постійну невизначеність та бажання спригнути з теми. У Гудими це виявляється у невмотивованому, казалось би нєопитним, бажанні змінювати партії на своєму творчому шляху.

Безперспективність полювання на мамонтів компенсується різкою зміною вектора чутливості носових, вушних, очних, шкіряних рецепторів. Вже немає потреби загострювати їх у непрохідних джунглях кам'яного віку у пошуках ворогів. Є потреба спрямування чутливості вищезгаданих рецепторів в середину, на свій внутрішній космос, на відточення інтуїції, перебуваючи під неухильним омофором мами Юлі, нехай благословить небо її косу. Не забуваймо також і про те, що символ БЮТу – вирване серце Данко – жіночого роду.

На цьому, наукова частина нашої мандрівки нетрями загадкової людської душі (також жіночого роду) закінчується. Надходить час для популярної версії літерного тріп-хопу.

Емоційна промова Олекси Гудими на шербургському діалекті французської мови розпочалась з парасолькового екскурсу в 5-ти річну плідну і довгу співпрацю громадянина О. Гудими з гаспадамі Бойком і Клюєвим.

Він знає їх суть. Він читає їх потаємні бажання. Він їх відчуває. Він майже пророк. Дервіш у краватці. У донецьких та бойківських структурах є такий жаргон – зайти. Зайти і вже більше ніколи не вийти (зі Львова). І жодних інших конотацій. Бойко танцює під балалайку Росії (це не претендує на відкриття Америки).

Судова гілка влади паралізована, постійне рейдерство – все це ознаки захоплення "Львівтеплокомуненерго" конторою близькою до "РосУкрЕнерго". У Росії є стратегічний план захопити усі важливі об'єкти України (це вже давно стається або майже сталось), особливо на західній Україні (це навіть, не відкриття Сан-Сальвадору).

З огляду на вище написані факти, Гудима вирішив не висловлювати свою думку, а донести піплам думку блоку, думку Юлії Тимошенко.

Гудима=БЮТ=ЮВТ не проти концесії, він проти антинародного та замороженого уряду Януковича. Концесію він передбачає у далекому майбутньому, коли лев бути лежати поруч з ягням і харчуватись травичкою та блекотою. "Допоки немає в Україні української влади – ми не можемо віддавати стратегічні об'єкти в концесію" – червона нитка його виступу визирає на поверхню його французького діалекту.

Що ж робити? Це відвічне запитання стирили у датського принца. Гудима витягнув свої записники, а не те, про що ви подумали. Поділився своїми планами з Садовим, з яким довгий час був поруч. Слова "поділився", "довгий", і "поруч" варто сприймати лише в одному значенні – буквальному, а не в тому, яке приходить на думку першим.

Але Садік та ратушні хобіти розчарували раниму душу Олекси Гудими. За рік свого існування в стінах Ратуші вони нічого не зробили для вирішення ситуації енергопостачання Львова. Стратегічна програма теплопостачання міста Лева відсутня у просторі і часі.

Тому Гудимі подобають французи. Вони хотіли взяти "Львівтеплокомуненерго" в концесію. Але поки над Україною сходить і заходить Янукович-печерне сонечко, французам нічого не світить. Що робити? Потрібно шукати жінку.

Але вона вже сама довгий час маячить на горизонті сумочкою від "Луї Віттон", так що під ліжка заглядати не потрібно. Свисни і вона сама прилетить – українська демократична влада жіночого роду. Аби тільки до виборів протриматись, розбити клятих буржуїнів, прогнати Яниша-Плохіша. А там можна французів з Європи запрошувати і розводити лямур.

Гудима ще раз сигналізує про те, що сонце "Львівтеплокомуненерго" хоче проковтнути дочірна контора "РосУкрЕнерго". І буде тоді Львову повний тундрець. А депутати міськради не цвяхом ж роблені, тому прогнуться під мінливий світ за першої нагоди так, що потім й машина часу не допоможе. В цьому сезоні гарний врожай редиски.

На цьому популяризація думок від Олекси Гудими закінчилась. І розпочалась поляризація та броунівський рух журналістів у кімнаті.

Перше питання намагалось виштовхнути Олексу Гудиму з насидженого "жіночого" метанаративу. Та Гудима проявив чудеса еквілібристики та трансциндентальної метаморфози і відповів запитанням на запитання: "ви поділіться своїми джерелами інформації, а я поділюсь своїми". "Жіноча" символіка слова "джерело" детально розглядається на 656 сторінці праці Івана Франка "Коли звірі ще не зимували" та на 321 сторінці праці Зігмунда Фройда "По той бік задоволення кролика Роджера".

Гудима лише натякнув на професійні джерельні зв'язки з бізнесменом Єремєєвим, який пролетів на виборах разом з Литвином та якоїсь спецслужби, напевне, блоку БЮТ.

Якийсь працівник Ратуші почав грузити Гудиму партійним переходами, на що, Гудима, не зморгнувши віями, відповів наступне: "Ми можемо переходити з партії в партію, так як і ви переходите з газети в газету. Я не пригадую, в якій партії колись був Олійник чи Садовий. Головне, що вони працюють на Україну." Яка глибина думки!

Ось, що головне. Бо з 1 грудня таваріщ Путін підніме ціну на газ, оскільки хлопці з України (Яник & Co) розчарували його своїм гнилим бажанням заграбастати все собі, а не поділитись з Вовою Пітерським. Гудима це відчуває. Він це відчуває.

Сурдоперекладним лейтмотивом сьогоднішньої творчості Олекси Гудими є Enrique Iglesias зі своїм хітом "Hero", бо новий альбом бойфренда Ані Курнікової просто фіговий. Фіговий.

Мачом з тобою, Львове!