І тепер ті, хто ще вчора був найвірнішим другом, сьогодні став непотрібним та опинився на вулиці. І все – через людську байдужість.

Відразу біля Львова, у брюховицькому притулку «Милосердя», на новий дім і турботливих господарів очікують близько 300 собак. Багато із них свого часу стали непотрібними і опинилися на вулиці. Та вони пробачили - і чекають на нову родину. Лиш дійшовши до брами, відразу помічаєш очі зі сльозами, а якщо придивитись уважніше – з надією. Надією, що їх прихистять, заберуть до теплої оселі нові господарі, які їх любитимуть.

Люди! Будьте людьми!

Волонтери, які доглядають за цими собаками, не розуміють: як можна було викинути на загибель того, кого ти приручив і хто був тобі найвірнішим другом? І навіть гірше – покалічити… Тому зараз дбають про улюбленців, як можуть.

Наталія Кузнєцова – голова Львівського товариства захисту тварин - каже:

«Притулок «Милосердя» існує з 1994 року, ми тут - з 2006 року. Загалом тут  завжди близько 300 собак. Причому нам постійно підкидають цуценят у коробках. Для половини ми можемо знайти новий дім, а певна частина собак так і залишається жити в притулку.

При цьому вона наголошує: притулок - волонтерський. «Ми б хотіли, аби для собак побудували більш комфортний притулок, аби були зручні вольєри. Адже ці будинки взагалі не пристосовані для утримання тварин. Хоча коли ми прийшли, - все скидалося на сміттєзвалище: собаки бігали територією, мертві цуценята лежали під ногами. Все, що могли, зробили і добудували. Та коли згодом дізналися, що оренду нам продовжувати не схотіли, то й добудовувати ми більше нічого не можемо. Так і живемо на валізах і намагаємося рятувати цих собак».

«Але навіть попри те, що притулок волонтерський, люди, які хочуть прилаштувати сюди собаку, починають кричати і вимагати цього від нас. Але вони не розуміють, що в притулку всього декілька волонтерів, а самих тварин дуже багато, які живуть на благодійні пожертви. Але цих пожертв не вистачає, тому ми інколи просимо: «Люди, допоможіть». Бо немає постійних заможних спонсорів, які б допомагали нам щомісяця. Допомагають звичайні люди. А загалом в місяць (це залежить від того, скільки собак знаходиться на лікуванні) – це десятки тисяч грн в місяць», - додає волонтерка. І бідкається: «На жаль, люди частіше приїжджають здати собак, аніж забрати».

Підкинули собаку, який заживо гнив

«У притулку є 6-7-річні собаки, є дуже багато стареньких собак, собак-інвалідів. Причому багато стареньких тварин нам часто підкидають. До того ж люди доводять їх до такого жахливого стану, що потім собак важко врятувати. Одного разу нам підкинули під притулок «Мухтара» - це було у липні. У нього  з вух просто стікав гній. Йому робили операції, але нічого не допомагало, тому ветеринари змушені були йому одне вухо відрізати, - зараз собака глухий і продовжує лікуватися.

Ще одна історія, яка показує всю жорстокість людини до тварини, сталася півтора роки тому, у липні з вівчаркою «Протеєю». Її прикували ланцюгом до дерева біля нашого притулку. А тоді ще неймовірна спека була і на собаку почали злітатися мухи. Коли ми його побачили, - вжахнулися: тварина заживо гнила. Вилікували, хоча зараз не можемо поки знайти для неї господаря.

І таких історій у нас багато – і все через людську байдужість: люди самі часто  доводять собаку до такого жахливого стану, і коли розуміють, що лікувати вже дорого, то просто позбуваються свого улюбленця - не вважають собак і котів за живих істот. Та й випадків знущань людини з тварини зараз дуже багато», - продовжує жінка.

При цьому волонтери розповідають: «Дуже часто до собак просто споживче ставлення. От, наприклад, телефонують і кажуть: «Я хочу собаку, який гавкає, собаку-охоронця». Людина не сприймає собаку як компаньйона. Тому ми дуже ретельно вибираємо, кому наших улюбленців віддавати і чи віддавати взагалі. Перед цим питаємо: чи були у людей собаки, що з ними сталося, чи лікували вони собаку, де вона мешкатиме, чим її годуватимуть та чи лікуватимуть? Іноді людина тільки промовить кілька слів, а ми вже кажемо: не віддамо. На нас ображаються, але ми ж знаємо: ця людина про нашу собаку не піклуватиметься».

При цьому пані Наталя зазначає: коли люди забирають з їхнього притулку собаку, то з новими її господарями обов’язково підписують угоду про передання тварини (з паспортними даними). Просять також, щоб потім їм надсилали фото, чи відео з тим, як собаці живеться у новому домі. Адже в угоді передбачений пункт повернення тварини, якщо щось не так. «Люди перш за все повинні  усвідомити: якщо вони беруть собаку, це вже член сім’ї на 12-15 років. Тому мають бути готовими до витрат: їй потрібен якісний корм, ветеринарні послуги – а це витрати. Багато людей просто не усвідомлюють такої відповідальності, беручи в сім’ю тварину. Адже собака - це не забавка, купіть дитині краще іграшку», - запевняє вона.

Наші собачки - всі компаньйони

Загалом волонтери цього притулка радять людям, які хочуть взяти додому собаку, приїхати у притулок, може, й кілька разів і познайомитися з собаками, подивитися, чи майбутній улюбленець їх сприймає. При цьому переконує: «Наші собачки - всі компаньйони. Тому, якщо людина приїжджає і хоче собі друга, то ми вже підбираємо їй собаку відповідно до віку та темпераменту».

До того ж жінка не приховує розчарування: «Але є у нас  такі собаки, які вже притулок вважають рідним домом. «Вони тут виросли з цуценяти і їм вже важко адаптуватися десь в іншому місті, тут їхня територія, а там – чужа. Буває ж навпаки: є собаки, які все життя прожили в сім’ї, і їм дуже важко тут адаптуватися. І ми таких собак перш за все намагаємося прилаштувати, аби вони у притулку довго не затримувалися. Але здебільшого нам підкидають не здорових, а проблемних собак. Та ми вже до них звикли – і вони продовжують жити в нас.

Дайте собакам шанс на нормальне життя

«Та поки у нас не працюватимуть закони і не буде покарання за викидання тварин – нічого не зміниться. Притулок – це не вихід, а біг по колу. Нам, до прикладу, телефонують по кілька разів на день: «знайшли цуценят, прийміть собаку» тощо. Бо хтось у літньому віці, доглядати не може, хтось виїжджає, в якоїсь собаки господар помер. Але найгірше саме те, що собак викидають», - переконані волонтери.

І зазначають: «95% у нас – це так звані дворняжки. Але якщо людина хоче собаку, вона візьме будь-яку. Бо здебільшого, якщо люди приїжджають у притулок, аби взяти улюбленця, то хочуть не обов’язково породистих собак, а просто собаку для душі – і беруть дворняжку. Навіть забирають собак-інвалідів. До того ж потім дякують за нових членів сім’ї – і це дуже приємно».

При цьому пані Наталя каже: «Собаки відчувають добро і те, що їх врятували – тоді вони ще більш віддані. І віддають тим самим, бо знають, що таке лихо і що таке вулиця і притулок. Вони навіть у притулку живуть за своїми правилами: підтримують один одного, особливо, коли котрийсь собака захворіє, - всі відразу підбігають, аби підтримати».

Проте жінка бідкається: у цьому притулку місця для усіх собак, які тут живуть, не  вистачає. А деяким ще й потрібні вольєри, яких тут немає. І наголошує: «Дзвоніть, пишіть, приїжджайте – у нас дуже багато собак і цуценят. Дайте їм шанс на нормальне життя, а не життя у притулку – і вони стануть вам найвірнішими друзями!».

ВІДЕО:

P.S. Перш ніж приїхати у притулок, з волонтерами потрібно домовлятися про час.

Адреса: вулиця Брюховицька, 262, Львів, Львівська область.

Сторінка у «Фейсбуці» https://www.facebook.com/miloserdia.lviv.

Марія Волошин, Роман Гурський, ІА «Вголос»