Між минулим та майбутнім розривалась сьогодні душа Андрія Садового. А що робити, коли твої пальці штурмують трояндові колючки зі своїми французькими kissками-ірисками та рукастим мулен-ружом з донецькою пропискою? І так 55 разів по 500. Чи 500 разів по 50.

Відповідь на це питання знає тільки Володимир Висоцький.

Андрій Садовий, нагороджуючи 55-ть львівських двірників 500-ми гривнями святкової премії, полинув своїми спогадами у далеке минуле свого дитинства, коли любив їздити до бабусі.

Там, побачивши на подвір’ї хоч якусь ліву пір’їнку, соломинку, клітинку, горошинку, чи просто якусь какашку-разтєряшку, або ж каляку-маляку, він міцно хапався дитячими рученятами за віник і гнав усю цю нечисть нафіг з дорученої йому території.

Бо тільки таким нетрадиційним макаром можна поліпшити стратегічну орієнтацію земельної ділянки, обпарканеної штахетами, яка хоче змагатись за високе і перехідне звання "Найкраще подвір’я Євросоюзу".

В даному контексті згадується милий віршик про Володю Ульянова, який на даний час мирно спочиває в Мавзолеї:

Когда был Ленин маленький,
С кудрявой головой,
Он тоже бегал в валенках
По горке ледяной.

Методом вордівського деліту та реконструктора ми можемо преобразити цю поетичну конструкцію у штуку, сучасну Вам з ними.

Когда был Садик маленький,
С кудрявой головой,
Он подметал все пряники
За фирмовой тафтой.

Усі інші поетичні пошуки Ви можете search-нути на власній клавіатурі.

Модну шпільку "Супер братья Ульяновы" мона скачати тут 

P.S. Як повідомив наш кореспондент на україно-польському кордоні, передача і прийом Вифлиємського вогню українськими пластунами успішно застопорила рух на переході. Автомобілісти сигналять і матюкаються. Яких вмілих диверсантів готує Пласт. Ціни їм не має в базарний день. І все через свої патріотично-віруючі панти.

P.P.S. Садовий дуже вдало підстелив собі соломки цими преміями. У випадку припинення своїх мерських повноважень, він сміливо та безперебійно може згадувати своє минуле у майбутніх підмітаннях вулиць Львова.