Затримання голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігора Зварича стало найгучнішим корупційним скандалом минулого року в Україні. Це тема й сьогоднішніх передовиць. Живий чи ні екс-суддя, де сховався і чи правда що його вже давно спіймали та свідомо не повертають в Україну – ці питання насамперед цікавлять журналістів та читачів.

Хоча факти, які вже були оприлюднені, свідчать про те, що Зварич у службовому кабінеті брав хабарі від осіб, обличчя яких зафіксовані відеокамерою. Встановити тих, хто давав чи передавав хабарі голові суду – не проблема. То чому до сьогодні не названі ці прізвища? Скільки їх було, які посади вони займають, які питання приходили «вирішувати»? Чому їх не відсторонено від займаних посад на час розслідування? Чому ця інформація не є публічною і хто нею скористається в майбутньому?

Доки влада грає в мовчанку, торгуючись між собою компроматом, під підозру підпадають всі можновладці Львівщини, які останнім часом відвідували в різних (службових в тому числі) справах кабінет Зварича. Уточнимо – «потрапляють під підозру» не в тому, що вони корупціонери – народ уже давно перестав у цьому сумніватися. «Потрапляють під підозру» в тому, що вони є зафіксованими на плівках і відтепер хтось керуватиме ними як маріонетками. Припускаємо, що в цьому кабінеті у службових справах нерідко бували, наприклад, начальник обласного МВС Василь Пісний, прокурор Олексій Баганець, депутати різних рівнів, керівники облдержадміністрації та міста Львова. Чи може статися, що вони, боронь Боже, носили хабарі Заричу і були зафіксовані в процесі їх передачі? Не хочеться навіть припускати такого.

Поза сумнівом, операція проти Зварича була проведена не з метою викорінення хабарництва в судах, а лише для того, щоб покарати конкретного суддю. Те, що в корупційному багні виявилися замазаними високі керівники Львівщини, стало незапланованим побічним ефектом. Припускаємо, що для багатьох достойників новорічні та різдвяні свята зіпсовані переговорами з невідомими (або відомими) добродіями стосовно того чи будуть оприлюднені деякі фрагменти плівок. І невідомо чи саме порнографічна їх частина  є найстрашніша для фігурантів цього документального кіно.

Як би там не було, але факт є факт – доки не буде названо фігурантів «плівок Зварича» всі владні достойники Львівщини перебувають під підозрою.

Не менш цікава тема: хто прикриває Зварича? Скажімо, президент Ющенко не сумнівається, що Зварич – людина Юлії Тимошенко. А на думку головного міліціонера України Юрія Луценка, всі ознаки вказують на те, що «кришують» Зварича люди з Секретаріату президента. Звичайно, вірити Луценкові – себе не поважати, але і президентові нашому можуть довіряти, м’яко кажучи, тільки вкрай наївні люди. Сьогодні ставлення народу до слів наших лідерів майже за Жванецьким: в те, що вони розказують про себе – не вірю і не повірю ніколи. В те ,що вони кажуть про опонентів – вірю відразу і безповоротно.

Якщо на плівках є інформація про те кому із секретаріату президента Зварич має передавати частку хабарів, то може варто не шантажувати високо посадовців можливістю оприлюднення даної інформації, а дати справі законний хід? Нагадаємо, що «плівки Зварича» радикально відрізняються від, наприклад, «плівок Мельниченка» тим, що зйомка в кабінеті Зварича велася на підставі рішення суду і може слугувати цілком законним доказом.