Анну Калинчук вже встигли порівняти із нещодавнім призначенням Аваковим скандальної Анастасієї Дєєвої, проте, в.о. директора департаменту з питань люстрації, на відміну від її колеги з МВС, не хизується відвертими фото у соцмережах та дописами про відрядження із міністром.

Уродженка міста Борислав, що на Львівщині (народилася 22 червня 1993 року), Анна закінчила Дрогобицький педагогічний ліцей, вивчала право у Національному університеті «Острозька академія», який закінчила у 2015-му. Навчалася у Відкритому університеті реформ. Була активним учасником юридичної клініки при Острозькій академії.

Має активну життєву позицію та чималий досвід громадської діяльності – є членкинею НСОУ «ПЛАСТ», станиця Борислав. Старша пластунка Калинчук неодноразово брала участь у екологічних та просвітницьких заходах у рідному місті.

Працювала юристом у  Адвокатському об'єднанні «Юридична компанія «Капітал». Два роки працювала помічником вже екс-очільниці департаменту з питань люстрації Тетяни Козаченко.

Ось що Анна Калинчук говорить сама про своє призначення:

«Мою сторінку прочитали до 2013 року) Порівняли з Анастасією, провели «аналіз» моїх політичних та особистих вподобань, сказали, що я замолода і без досвіду, і багато іншого. Скажімо так…я була до цього готова. Поведінка більшості передбачувана, тому було б наївно сподіватись, що хтось напише про мене щось добре, а, власне, українські новини ніколи не славились незаангажованістю. Багато хороших та поважних людей написало на мою підтримку і я їм за це дякую. Все решта – робота. Так, я молодий юрист, у мене вища освіта одного з провідних ВНЗ цієї країни і я 2 роки пропрацювала з Тетяною Козаченко над інститутом люстрації в Україні, я знаю про неї все (без перебільшень). І на останок – ключова теза виконання мною обов’язків директора департаменту, як і оголосив Міністр юстиції, – до проведення конкурсу на відповідну посаду».

Що ж думають відомі особи та знайомі Калинчук про її призначення? Цитуємо:

Тетяна Козаченко:

«Не можна проводити конкурс на посаду, яка не є вакантною, а на конкурс треба час і процедура, до цього призначається виконуючий обов’язки – це тимчасове призначення.

Департамент вирішив кому дати свою підтримку – Анні Калинчук. І так, їй 23 роки (якщо б вона виглядала як «тьотя» і в неї було 2 дітей, це б більше «заспокоїло» простір?) Але вона ще більш безкомпромісна, ніж я, знає всю історію роботи та методологію) Визнаю, це мене тішить, так само, як рівень освіти, знань та мотивації.

Подивіться на департамент. Є очевидним, що ці рішення не є штучними чи випадковими. Вони молоді, розумні, щирі і небайдужі».

 

Олександр Квітницький:

З Анею я знайомий близько 2-х років. Неодноразово бачив її роботу в боях, які влаштовувала Тетяна Козаченко «гівнюкам» із різних відомств, які не люструвалися, і в судах, і під ними. Бачив її стіл в кабінеті Козаченко, завалений тонами документів. В яких вона швидко орієнтувалася, не дивлячись на безумний темп в роботі, який задавала господиня кабінету. Аня – толковий і абсолютно безкомпромісний боєць люстрації».

Богодар Ковалів:

«Призначення молодого спеціаліста — how it should be done. Якщо сумніваєтесь, то просто поговоріть з Анною Калинчук про фахові питання і зрозумієте, що, хоча Теятяна Козаченко, на жаль, покидає свою посаду, та все ж замість неї ми матимемо доброго спеціаліста, в якого горять очі і який знає свою справу на зубок.

Аню, вітаю, добий правильну справу до кінця!».

 

Та чи готова людина в 23 роки до такої відповідальності, до такої високої посади? Як швидко може зламати система таку особу, адже, напевно, треба мати справжній життєвий стержень і жагу до боротьби?

Кореспондент «Вголосу» поцікавився думкою експерта – українського політолога, голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка:

 Відповідь дуже проста – це лише практика покаже. Заздалегідь сказати це неможливо.

Я нагадаю, серед більшовиків, які прийшли до влади 1917-му році і будували фактично нову Україну після громадянської війни, було дуже багато молодих людей саме в такому віці.

Тут є певні ризики: відсутність досвіду, ми не знаємо, на скільки серйозними є професійні якості цієї людини і т.д. Безумовно, тут і певна емоційність, відповідні особливості людей молодого віку. Вони можуть впливати. Але, як правило, це люди енергійні, у них нема вад, пов’язаних із класичною бюрократією українською, пострадянською бюрократією. Тобто, є свої плюси, є свої мінуси. Тому, подивимося.

Якщо будується щось нове, принципово нове, яке має відрізнятися принципово від старого, потрібно використовувати нових людей».

Алла Федорченко, «Вголос»