«Український єврей», як написано у Вікіпедії про Гордона, закінчив інженерно-будівельний інститут у Києві, з якого отримав розподіл у… редакцію «Вечірнього Києва». Після кількох років роботи в різних редакціях заснував власний тижневик «Бульвар», де публікував «світську хронічку» та брав інтерв’ю у різноманітних «зірок» переважно радянської доби. А також здобув необхідні знайомства, які йому згодом не раз ставали в пригоді. Тут особливо придалося знайомство зі «спортсменом та меценатом», відомими у кримінальних колах столиці Борисом Савлоховим.

Цілительна імперія

Водночас на початку 90-х Гордон організував Центр народної медицини «Доля», під дахом якого працювало до 100 різноманітних екстрасенсів, ворожок, цілителів, парапсихологів тощо. Саме цей бізнес і приносив видавцеві «Бульвару» найбільші прибутки – як писали українські ЗМІ, він отримував до 70% від прибутку своїх підопічних (не менше 5-7 тис. грн. за день прийому в обласному місті – за тодішнім курсом це не менше тисячі доларів). А в кожному обласному центрі працювало по 2-3 таких цілителі…

Але й ті гордонівські дітища довго не трималися купи. Цілителі декілька разів «повставали» проти свого «поводиря», групами виходили з-під опіки. За що отримували скандали, переслідування і провокації від колишнього шефа. У своїй газеті він навіть публікував «сенсаційні розслідування» нібито про… організоване злочинне угруповання, до складу якого увійшли його колишні працівники-шарлатани.

«Шефова» цього вигаданого ОЗУ звернулась до правоохоронців. Проте, навіть судове переслідування за наклеп нічого не дало: Гордон завжди вихвалявся, що судову систему він купить – якщо не за 10 рублів, то за 20. А помічника однієї з цілительок, який розповів журналістам правду про бізнес Гордона, навіть заарештовували за надуманими звинуваченнями.

Негаразди із законом

Тим не менше, незаконна діяльність таки вилазила боком «другові зірок» та «відомому  журналісту». Неодмінними атрибутами бульварної журналістики є скандали та суди. А оскільки Гордон принципово не платив за програними позовами, довелося у 2005 р закрити «Бульвар» (на ньому «висіло» вже забагато всього), відкривши натомість у тому ж році газету «Бульвар Гордона».

Тоді суд виграв «Український медіа холдинг» (Бориса Ложкіна), який звинуватив видання Гордона в незаконному використанні матеріалів «Експрес-газети». Господарський суд Києва присудив виплатити компенсацію в більш як 100 тис. грн. Водночас, власник «Бульвару» був відповідачем в іншій аналогічній справі на суму близько 500 тис. грн.

Подібна історія, ускладнена відходом більшості цілителів з «Долі» (за рахунок яких і  утримувалося на плаву медіа Гордона), повторилася у 2013 році. А загалом Дмитрові Гордону не раз доводилось перереєстровувати свої фірми – він працював то у видавничому домі «Схили Дніпра», то у  ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра».

Не раз доводилося Гордону підключати й свої зв’язки у Росії, куди він декілька разів відправляв свій «цілительський десант» на «жнива». Наприкінці 90-х, з приходом команди Путіна, його приятель Йосип Кобзон позбувся колишнього впливу на території РФ. Тому довелось усіх своїх гадалок-екстрасенсів пристроювати в Україні. Кілька спроб поновити гастролі в Росії закінчувались арештами.

Кількох «гадалок» посадили за шахрайство, декого вдалося витягнути зусиллями Розенбаума і Кобзона. Але ФСБ вже отримало все, що хотіло – свідчення і матеріали прослуховування щодо гордонівських оборудок. Після цього видавець «Бульвару» в Росію без особливої потреби намагався не їздити. Але не забув у своїй автобіографії розповісти про дружбу, яка почалася з дитячих листів до дяді Кобзона, які він нібито писав, а той начебто на них навіть відповідав. Дружбу одного з російських мафіозі та ватажка різноманітних «цілителів».

В Україні «людина-бульвар» також встигла нажити собі ворогів, особливо після нової оборудки. Він узявся розповсюджувати нову терапевтичну методику «КСД» (спектрально-динамічна технологія), розроблену професором В.Дяченком.

Із закуплених двох апаратів КСД та документації зробили копії, і поставили методу «на потік» перетворивши на конвеєр із заробляння грошей без жодних гарантій результату.

Професор Дяченко подав на ЦНМ «Доля» в суд і цей суд виграв. Справедливе судове рішення багато в чому відбулося ще й тому, що медичне світило, яке позивалось до Гордона, заручилася підтримкою низки вдячних високопоставлених пацієнтів з числа зцілених доктором працівників правоохоронних органів.

І Гордон суд програв. Крім того, внаслідок численних скарг пацієнтів у різні державні інстанції у ЦНМ «Доля» була анульована ліцензія на медичну діяльність. Хоча згодом він просто перереєстрував своє дітище.

Цікаво, що восени 2013 року «відомий журналіст» і видавець запустив нове дітище – портал свого імені, який збирався робити дещо пізніше. Однак вирішив скористатись хвилею  Євромайдану. І навіть став на проукраїнські позиції.

Але надовго його не вистачило – він «зашкварився» на голосуванні у Київраді за перейменування проспекту Московського на проспект Бандери: спочатку він проголосував «за» перейменування, але вже увечері Гордон відкликав свій голос – написав заяву і попросив зарахувати його «проти», із формулюванням «проспекту Бандери в Києві не має бути».

«…Ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали в честь комуністичних тиранів, убивць та ідолів, то тепер – в честь нацистів та їх прихвоснів», - заявив «відомий журналіст» Гордон.

Насправді проросійська суть Гордона проявлялась протягом усієї його діяльності – від добору «зірок» для інтерв’ю і до зйомок в епізодичній ролі у фільмі російського режисера Іллі Хржановського «Дау» - про відомого радянського фізика Лева Ландау.

Разом з Гордоном там знімався цілий сонм проросійських політиків з України – Добкін, Шуфрич, які (разом з Гордоном) досить органічно виглядали у радянській військовій формі та формі НКВС.

«Ось цю фотографію з Михайлом Добкіним і Нестором Шуфричем поширюють після мого відходу з Київради псевдонаціоналістичні псевдопатріоти. Ті самі, кого виростили і фінансували регіонали, а тепер щедро спонсорує для дестабілізації ситуації в Україні Кремль… За задумом режисера, ролі в цій картині грали не професійні артисти… Місце дії фільму - Харків, рік - 1937, я граю комбрига Червоної Армії. Після зйомок Добкін і Шуфрич були мною розстріляні. Особисто», - намагався «жартувати» комбриг Гордон.

Ці «жарти» можуть дорого обійтися цьому так званому журналістові і видавцеві – ВО «Свобода» вирішила захищати свою репутацію в суді. Буде справедливо, якщо відвертий українофоб, організатор різноманітних схем і плагіатор нарешті відповість за свої вчинки і висловлювання, аби цей так званий письменник і політик більше не ввів нікого в оману і отримав справедливе покарання.

 

Андрій Васильців, спеціально для «Вголос»