За Львівщиною ще з парламентських виборів 2002 року стійко закріпився імідж області, де голосують винятково за Ющенка або за Тимошенко, а також за партії, які їх підтримують. Така тенденція зберігалась аж до останніх позачергових парламентських виборів, на яких БЮТ та «Наша Україна» разом зібрали 87% голосів виборів області.

Проте ситуація за останній рік змінилася. Наразі ледве 50% виборців Львівщини залишаються більш-менш стійкими прихильниками «помаранчевих» сил.

Чи зуміють «Наша Україна» та БЮТ повторити тут результат попередніх виборів? Кому дістануться голоси тих, хто сьогодні розчарувався в Ющенку та Тимошенко, і чи готові нові гравці до боротьби за дуже непростий і специфічний електорат Львівщини? Відповіді на ці питання залежать також і від того, в якому стані перебувають сьогодні області партійні осередки.

Основні гравці

БЮТ (мінус 20%)

БЮТ, як політична сила, продовжує залишатися лідером виборчих симпатій на Львівщині, хоч рейтинг її популярності впав з понад 50 до 36%. З часу минулих виборів в обласній організації БЮТ мало що змінилося. Організацію продовжує очолювати нардеп Іван Денькович, який, вочевидь, і буде призначений керівником виборчого штабу.

У виборчий список БЮТ до парламенту львів’яни, яких немало, у своїй абсолютній більшості потрапляють не за квотою обласної організації, а внаслідок персональних домовленостей з Юлію Володимирівною. І це вносить певний дисонанс у виборчу роботу обласної організації, позаяк кандидати в депутати (а відтак і депутати) виявляються відірваними від місцевої організації. Вони позбавлені впливу на обласний осередок блоку, а львівські БЮТівці не розуміють, чому саме цих людей вони повинні підтримувати і агітувати за них на виборах. Проте лідер партії не вдається в такі нюанси. На обласну організацію покладається передусім обов’язок організації роботи на виборчих дільницях. Все інше, особливо публічна сторона виборів, забезпечується киянами (і як показали минулі вибори, їх продукція досить високої якості), а також десантами в область відомих київських політиків, в тому числі й львівського походження.

Нинішня виборча кампанія для обласної організації БЮТ буде набагато складнішою, ніж минула. Пригадаємо, що тоді також не обходилося без гучних скандалів між БЮТ та «Нашою Україною», а також без «чорного піару». А зараз в області БЮТ та партії блоку «Наша Україна» відверто виступлять у ролі затятих суперників. Поборювати БЮТ будуть також інші партії, які заявляють про свою орієнтацію на президента Ющенка. «Слабких ланок» у кадровому забезпеченні БЮТ є достатньо. Більше того, деякі члени обласного БЮТ сьогодні відчувають невпевненість у своїй політичній кар’єрі, передусім вони не впевнені, що потраплять у списки цієї політичної сили на наступних місцевих виборах, які вже не за горами, а тому готові пристати на вигідніші політичні пропозиції, як вчинив, наприклад, Михайло Сендак, який обміняв партквиток «Батьківщини» на посаду радника президента.

НСНУ (мінус 26%)

Для політиків, які колись стояли біля витоків створення Львівської обласної організації НСНУ, сьогодні ця організація, як чемодан без ручки. І покинути шкода (бо немає альтернативи), і нести несила. Адже після чотирьох років безроздільного господарювання партії в області втрачено і честь, і совість, і моральні засади. А тепер ще й адмінресурс поступово зникає, а відтак тануть і фінансові ресурси, яким колись володіла ця партія в області.

Формально ЛОО НСНУ продовжує керувати екс-губернатор області Петро Олійник. Але реально останнім часом його дуже рідко можна зустріти в області. Ще рідше з’являються докази того, що Олійник займається партійними ділами. Лідер ЛМО НСНУ Олег Мандюк фактично самоусунувся від виконання обов’язків лідера міської організації.

І Олійник, і Мандюк якось непомітно опинилися в тіні «солодкої парочки» заступників Олійника: нардепів В’язівського та Парубія. Все частіше саме інтелект цих двох стає вивіскою обласної парторганізації на прес-конференціях та інших публічних заходах. Але, з огляду на їхню зайнятість в парламенті, складно представити, що вони ретельно вникають у повсякденні справи ЛОО НСНУ.

Деколи із середовища львівської НСНУ доноситься інформація про те, що хтось із кадрових партійців, які, попри негаразди з керівництвом, все ж таки тягнули лямку повсякденної рутинної роботи, втік в ЄЦ чи веде переговори про участь у іншому перспективному політичному проекті. Один такий місцевий проект під назвою «Нова Галичина» виник в середовищі самої НСНУ. І його учасники досі тримають ніс за вітром, очікуючи кращих перспектив, але не пов’язуючи їх зі своїм подальшим перебуванням в НСНУ.

Міський голова Львова Садовий вкрай рідко згадує про те, що він є членом НСНУ (головою Львівської НСНУ, нагадаємо, є Олійник – Вголос). Очевидно, що на цих перевиборах Садовий намагатиметься дистанціюватися від «Нашої України», втім, як і від решти політичних сил.

Голова облради Сеник завжди готовий прислужитися президентові, але дистанціюється від проблем місцевих нашоукраїнців.

Попри всі ці нюанси можемо передбачити, що саме Петро Олійник очолюватиме виборчий штаб НСНУ в області. Активність же решти львівських нашоукраїнців залежатиме головним чином від того, скільки місць вони отримають у прохідній частині списку. Не складно зауважити, що саме львів’яни сьогодні активно виступають за те, щоб НСНУ йшла на виборах самостійно чи невеличким блоком. Адже за цих умов значно зростають їхні шанси на те, щоб прорватися у велику політику. Проте, знаючи як Ющенко підходить до формування списків, побоюємося, що і цього разу львівські партійці упіймають облизня. Цей фактор, вкупі зі скупістю Олійника, серйозно пригасить ентузіазм НСНУ на Львівщині.

Тому 10%, які сьогодні прогнозують «Нашій Україні» соціологи на Львівщині, є тим максимумом до якого обласній організації залишається прагнути, як радянському народові до комунізму. Хіба що махінаторам Олійника вдасться притягнути бажану цифру по-хрущовськи, вольовим рішенням, дописавши потрібні показники на дільницях чи у виборчих комісіях.

Партія Регіонів (мінус 1%)

Вдруге обласних регіоналів на вибори поведе Петро Писарчук, але цього разу він очолить виборчий штаб не просто як нардеп, а як голова ЛОО ПР.

Припускаємо, що виборча стратегія Регіонів в області мало відрізнятиметься від тієї, що була на минулих позачергових парламентських виборах. Адже Львівщина не є базовим регіонів для цієї партії. Саме тому акцент робитиметься не так на донесенні до виборця позитивних рис та положень програми Партії регіонів (це зробить загальноукраїнська преса, в якій реклами регіоналів буде аж занадто), як на нищівній критиці її опонентів - БЮТ та Нашої України.

При цьому Петро Писарчук під час парламентських виборів не забуватиме про свою рожеву мрію – крісло міського голови, а тому використовуватиме і цю виборчу кампанія для розкрутки власного іміджу у Львові. База для цього є чудова – стабільних 7%. Хоча викликає сумнів те, що такий підхід додасть голосів також і регіоналам, а не тільки особисто Петрові Писарчуку.

4,19% на минулих позачергових парламентських виборах – результат, який, як ми думаємо, Партія регіонів, може повторити і на цих виборах, хоча наразі соціологи малюють їм трохи меншу цифру.

ВО «Свобода» (плюс 11%)

Левова частка голосів, які втратили на Львівщині Наша Україна і БЮТ, відійде до ВО «Свобода». Чи потрапить «Свобода» в парламент – це питання, адже голоси треба не тільки набрати, але й захистити, а без власних представників на виборчих дільницях це зробити вкрай складно. Однак останні соціологічні опитування показують, що на Львівщині ця партія на дострокових виборах може отримати понад 14% голосів виборців, в той час, як у 2007 році цей результат становив ледве 3 %. Отож для «Свободи» основне завдання – зберегти кожний голос виборця, відданий за неї і не допустити фальсифікації виборів. Зробити це без попередніх домовленостей і технологічних засобів буде вкрай складно. Хіба що будуть укладені попередні домовленості з тими, хто має впливи на ці процеси. Наприклад, з президентом Ющенком. Опосередковані ознаки того, що лідер «Свободи» Тягнибок добре розуміє це і навіть до певної міри отримав такі гарантії, існують. Не випадково «Свобода» останнім часом підретушувала свою риторику і критика персонально президента Ющенка зникла з публічних виступів її представників, проте залишилися гостра критика прем’єра Тимошенко та БЮТ. Не випадково останнім часом «Свобода» наклала табу на критику НАТО, а також ряд інших проблем, в яких її позиція не співпадала з президентською. Проте чи допоможе це Тягнибоку та «Свободі» потрапити до парламенту і чи варто такою ціною це робити? Адже потім доведеться всю дорогу відпрацьовувати.

Для «Свободи» Львівщина є основним електоральним регіоном. Обласний виборчий штаб очолить голова ЛОО ВО «Свобода», депутат Львівської облради Ірина Сех.Хоча не виключено, що реально виборчою кампанією на Львівщині буде керувати хтось інший, так би мовити, тіньовий лідер – людина, яка має досвід проведення виборів, в тому числі й у Києві і набагато краще для підготовлена для проведення такого роду роботи.

Інші парламентські партії та блоки на Львівщині

Блок Литвина та КПУ, враховуючи наявність своїх представників у виборчих комісіях, як мінімум, мають шанси повторити свої минулорічні показники на Львівщині, зібравши від 1 до 2%.

Якщо вірити соціологам, рейтинги Литвина останнім часом, зростають по Україні. Але на Львівщині його непомітно. Обласна організація Блоку Литвина у Львівській області якщо й існує, то мабуть живе в якомусь паралельному світі, не реагуючи на місцеві події і не впливаючи на їх перебіг.

А от львівські комуністи були і залишаються активним подразнюючим фактором у регіоні. Проблема лише в тому, що на Львівщині комуністам доводиться боротися не тільки з політичними опонентами, але й із силою природи: їх електорат в Західній Україні вимирає значно швидше, ніж в цілому в Україні, а «червоної молоді» тут просто не існує. Радикально налаштована молодь Львівщини віддає перевагу гаслам «Свободи», а не комуністів.