Реформа корпоративного управління 

Чисельні українські державні підприємства останні десятиліття стали годівницею вітчизняних олігархів. Більшість компаній були збитковими і фактично працювали на інтереси конкретних фінансово-промислових груп.

У 2015 році за ініціативи тодішнього міністра економіки України Айвараса Абромавичуса розпочалася реформа корпоративного управління. Держкомпанії мали отримати політичний імунітет, а топ-менеджери повинні призначатися на ринкову зарплату через конкурс і співбесіду наглядової ради, незалежної від політиків, олігархів і їх «смотрящих».

У 2016 році Верховна Рада прийняла зміни до Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, яким передбачено можливість створення на державних підприємствах незалежних наглядових рад, які здійснювали б функції стратегічного управління.

Повноваження наглядової ради визначені законом та статутом підприємства. Ось лише деякі з них:

–        погодження проекту стратегії, річного фінансового плану підприємства та звіту про його виконання;

–        прийняття рішення про тимчасове відсторонення керівника від здійснення повноважень та призначення особи, яка тимчасово виконуватиме повноваження керівника;

–        призначення на посаду та припинення повноважень керівника, затвердження умов контракту з ним, встановлення розміру винагороди керівника, укладення і розірвання з ним контракту, здійснення контролю за дотриманням умов контракту.

Закон передбачає, що більшість членів наглядової ради мають складати не представники держави, а незалежні члени.

10 березня 2017 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову № 142 “Про деякі питання управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі”.

Згідно Постанови відбір кандидатів на посаду незалежних членів наглядової ради особливо важливого для економіки підприємства здійснюється комітетом з призначення і затверджується Кабінетом міністрів України.

Хто ж входить до комітету з призначень? Інтереси держави в цьому комітеті представляють лише міністр фінансів та міністр економіки. Решта – незалежні експерти. Хто є цими незалежними експертами,  визначено в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2018 р. № 346-р.

Як виявилося, всі незалежні експерти є громадянами інших країн.

Джейсон Пеллмар – громадянин Сполучених штатів Америки, голова регіонального представництва Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні та Білорусі.

Маттео Патроне – громадянин Італії, керуючий директор Європейського банку реконструкції та розвитку у країнах Східної Європи.

Йоста Люнгман – підданий Королівства Швеція, постійний представник Міжнародного валютного фонду (МВФ) в Україні.

Марчін Свєнчицький – громадянин Республіки Польща, польський політик та економіст, колишній міністр зовнішньоекономічних зв’язків та заступник міністра економіки, а також мер Варшави. Призначений бізнес-омбудсменом в Україні.

Де вже діють наглядові ради?

Незалежні наглядові ради вже працюють у головних стратегічних підприємствах держави – “Нафтогаз України”, “Магістральні газопроводи України”, “Укрзалізниця”, “Укренерго”, “Укрпошта” та деяких інших. Варто зупинитися на персональному складі кожної з них.

НАК “Нафтогаз України” 

Більшість у наглядовій раді складають іноземці. Очолює наглядову раду Клер Споттісвуд – піддана королівства Велика Британія, яка зараз працює директором Gas Strategies. Працювала у приватній сфері газопостачання та регулювання ринків газу, а також в уряді Великої Британії.

Бруно Лескуа – громадянин Франції, працював у французькому енергетичному секторі, зокрема у сфері ядерних операцій, а також в компанії «Electricite de France».

Амос Хохштайн – громадянин США, працює на посаді віце-президента з маркетингу компанії «Tellurian», яка займається видобутком природнього газу.

Людо Ван дер Хейден – бельгієць, директор-засновник Ініціативи INSEAD з корпоративного урядування та співголова Міжнародної директорської програми та Програми сучасного врядування в банківській сфері.

Уряд України в наглядовій раді представляють Юлія Ковалів – перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України (2015-2016 рр.) та Наталія Бойко – заступниця міністра енергетики та вугільної промисловості (2017-2019 рр.).

Магістральні газопроводи України

Згідно повідомлення на сайті Уряду України від 28 лютого 2018 року незалежними директорами Наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» стали Карина Лучинкіна, яка працювала в міжнародній компанії PricewaterhouseCoopers (Лондон), Фабріс Нуайлан, який є старшим віце-президентом французької енергетичної компанії, Ян Чадам, який був головою правління польського оператора газотранспортної системи Gaz-System та Вольтер Больтц, який працював в австрійському регуляторному органі E-Control.

Представниками української держави в наглядовій раді є Віктор Пинзеник та Адомас Аудіцкас.

Окремо хочеться зупинитися на особистості Адомаса Аудіцкаса. У 2010 – 2012 роках він працював заступником Міністра в Уряді Литовської Республіки. З квітня 2017 по серпень 2019 року працював радником Прем`єр-міністра України. З відкритих джерел невідомо, яке громадянство має Адомас Аудіцкас, однак в його щорічній декларації за 2018 рік вказані доходи від Міністерства економіки та інновацій Литви. Питання щодо того, в інтересах уряду якої держави працює цей член наглядової ради, залишається відкритим.

АТ «Українська залізниця» (УЗ)

Очолює наглядову раду Шевкі Аджунер – громадянин Туреччини, директор українського офісу Європейського банку реконструкції та розвитку.

До складу ради входить Андерс Ослунд – шведсько-американський економіст і дипломат. Андерс Ослунд як міжнародний експерт у 90-х був залучений до уряду Росії та займався питаннями приватизації. З 1994 по 1997 рік був радником з питань економіки в українському уряді, згодом працював радником президента Киргизстану. Є старшим членом Атлантичної ради США.

Крістіан Кун – громадянин Німеччини, працював в німецькій залізничній кампанії Deutsche Bahn AG, був членом ради директорів казахстанської залізниці та членом наглядової ради литовської залізниці.

Андреас Матьє – громадянин Австрії, працював в австрійській нафтовій кампанії OMV AG.

Також до складу ради входить литовець Адомас Аудіцкас, який суміщає роботу з членством у наглядовій раді АТ “Магістральні газопроводи України”.

Українців у наглядовій раді лише два: Олег Журавльов, який має досвід управління у вітчизняному бізнесі, а також колишній народний депутат України Сергій Лещенко. Сергій Лещенко до обрання в парламент був журналістом і ніколи не працював у великому бізнесі та не має досвіду управління великими структурами.

Національна енергетична компанія “Укренерго”

Згідно інформації, наведеній на сайті компанії, очолює наглядову раду Шевкі Аджунер. Тобто Шевкі Аджунер суміщає головування у наглядових радах одночасно двох українських стратегічних підприємств.

Луїджі де Францискі – громадянин Італії, працював на посаді італійського оператора магістральних електромереж TERNA S.p.A та був заступником голови ради директорів чорногорського оператора CGES.

Педер Андреасен – громадянин Данії, працював на керівних посадах данського оператора магістральних мереж для електроенергії та газу Energinet.

Олів’є Апперт – громадянин Франції, з досвідом роботи у французьких енергетичних компаніях EDF, Elf Aquitaine, Total і комісії з атомної енергії Франції.

Інтереси держави в наглядовій раді представляють троє українців. Лев Підлісецький – екс-народний депутат України 8-го скликання (фракція “Самопоміч”), Ігор Гелетій – заступник Міністра фінансів України та Юрій Токарський – колишній радник-посланник посольства України в Австрії.

Укрпошта

Бенуа Плеска – громадянин Бельгії, голова наглядової ради. Відомий тим, що готував Національну поштову службу Румунії до приватизації та керував процесом фінансової реструктуризації її боргів.

Йона Салювеер – громадянин Естонії, працював в управлінні поштового оператора Естонії Оmniva.

Якуб Карновскі – громадянин Польщі, працював над приватизацією польського логістичного оператора PKP Cargo S.A.

Томі Дженсен – громадянин Данії, представник міжнародної корпорації Bunge.

Оксана Волчко – громадянка України, працювала в українському Raiffeisen Bank Aval на посаді директора із розвитку корпоративного бізнесу.

Інтереси держави в наглядовій раді представляють Сафаров Фарід Каміл огли – керівник експертної групи з питань послуг поштового зв’язку Міністерства інфраструктури України та Олександр Зінкін – радник Прем’єр-міністра України.

Зарплати та умови праці членів наглядових рад

Збирається наглядова рада не рідше, ніж раз у квартал, а в деяких підприємствах – щомісяця. Розмір винагороди визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 4 липня 2017 р. і залежить від чистого доходу підприємства. Члени наглядової ради також отримують відшкодування за проїзд (переліт) та проживання у готелі для участі у засіданні. Цікаво, що контракт, як правило, передбачає страхування члена наглядової ради на випадок помилково ухваленого рішення. Страховка покриває витрати на юристів у судових процесах у випадку позовів до нього через діяльність в наглядовій раді.

За підрахунками ЗМІ, середній гонорар члена наглядової ради коливається в межах 100−115 тис грн на місяць. Встановити розмір винагороди кожного персонально неможливо, оскільки законом передбачено обов’язкове щорічне декларування доходів лише тих членів наглядових рад, які є громадянами України. Як повідомляє сайт НВ, член наглядової ради “Укрзалізниці” Сергій Лещенко проігнорував запит журналістів про розмір своєї винагороди.

Відмовилася надати інформацію і “Укрпошта”. Очевидно, що така закритість не відповідає принципам прозорості, яку декларували ініціатори реформи корпоративного управління.

Як працюють наглядові ради за кордоном

Інструмент колегіальних органів корпоративного управління широко використовується у світі. В більшості країн ЄС колективний орган є однорівневим, тобто рада директорів поєднує в собі функції наглядової ради та правління. Візьмемо за приклад французький аналог українського “Енергоатому” – Électricité de France. Державі належить 84,44% акцій, решта – інституційним інвесторам. Рада директорів складається з 11 осіб, обраних на зборах акціонерів, 1 представника міністерства економіки та 6 директорів, обраних працівниками. Всі члени ради директорів є французами.

Дворівнева система за схемою: “наглядова рада + правління”, яка зараз запроваджується в Україні, широко використовується у Німеччині. Візьмемо як приклад Deutsche Post DHL, яка частково приватизована. 20,5% акцій належить державному банку KfW Bankengruppe, 16,5% – приватним акціонерам, плаваючий капітал складає 79,5%. Половину членів наглядової ради складають представники акціонерів, іншу – представники працівників. Всі члени наглядової ради є громадянами Німеччини.

Замість висновку

Готуючи це дослідження, я намагався максимально використовувати факти та утримувався від суб’єктивних оцінок для того, щоб дати читачу можливість самостійно зробити висновки.

Треба визнати, що внаслідок реформи корпоративного управління, державні стратегічні підприємства дійсно почали збільшувати прибутки. Нам вдалося усунути олігархів від контролю над стратегічними компаніями. Це позитиви.

Дивіться новий випуск програми КАБІНЕТ ЕКСПЕРТІВ за участю Андрія Рибалки: «Троянський кінь у наглядових радах»

 

Однак є дуже серйозні ризики. У лексиконі українця слово “незалежність” означає передусім державну самостійність від інших країн. Зараз же наглядові ради наших стратегічних підприємств незалежні, насамперед, від українських громадян. Це не лише питання економіки, це також питання національної гідності та суверенітету. Свого часу попередні уряди України поставили нашу економіку у залежність від Російської Федерації, бо тоді це давало тимчасовий економічний ефект. Відомо до чого це призвело. Будь-який зовнішній вплив, а тим паче зовнішнє управління, – це питання національної безпеки. А точніше – загроза потенційної небезпеки, коли стратегічні рішення можуть ухвалюватися не завжди з урахуванням пріоритетних і виняткових інтересів української держави і українського народу.

Андрій Рибалко, резидент Кабінету експертів.