За футболом, українські командні види спорту світу божого не бачать. Позаду гри мільйонів плентаються баскетбол і волейбол. Про регбі, взагалі, мало що чути. Про цю гру згадують, хіба що після шаманських танців новозеландської команди в рекламі "Adidas". І тут наша молодіжка (U-20) взяла і виграла чемпіонат Європи, який відбувався у Клайпеді.

В складі молодіжної команди грало шестеро гравців львівського "Сокола", яких супроводжував їх тренер Юрій Грабовський. Очолював ж львівську делегацію голова Львівської федерації регбі Петро Адамик. Всього ж в українській команді був 21 мен зі Львова, Києва, Харкова, Хмельницька і Рівного.

Ситуація з цим турніром, взагалі, була бадьора. Команда їхала в Клайпеду, як на звичайний відбірний груповий турнір і лише перед другою грою з Литвою, гравці взнали, що у них є всі шанси стати чемпіонами Європи. Просто FIRA (Європейська федерація регбі) вирішила, взагалі, переформатувати цей турнір. Закрити раз і назавжди чемпіонат для гравців до 20 років і з наступного року проводити чемпіонат для гравців віком до 19 років.

Враховуючи те, що українська команда була в групі "А", в якій були найбільш рейтингові команди (Литва, Молдова, Хорватія і Україна), то переможець цієї групи автоматично ставав чемпіоном Європи U-20. Для цього було потрібно виграти 3-ри гри. В кого найбільше очок – той і переможець. Той і п'є шампанське і гульбанить до ранку.

Українцям пощастило, що свою першу гру вони проводили з Хорватією, в команді якої було багато молоді 87-88 і навіть 89 року народження. Хорватія вважалась найслабшою з квартету учасників чемпіонату. Українці прибили хорватів з рахунком 41:3. Сильно не напрягались і змогли спокійно перевірити свої можливості та врахувати недоліки з огляду на майбутні матчі.

На другий матч з Литвою українці вже вийшли з гарним настроєм, не дивлячись на те, що литовській команди допомагали традиційні рідні стіни, вболівальники, і звичайно, судді, які у таких випадках, більш лояльніше відносяться до господарів.

Наші пацани, як то кажуть, проявили характер, силу волі та з мінімальним рахунком, як для регбі, 18:8 отримали перемогу.

Юрій Грабовський:

Звичайно, що на полі були лідери. Віталій Орлов, який є гравцем основного складу київського "Авіатора". Він в "Авіаторі" є лідером і зрозуміло, що й тут, він не міг бути останнім. У свої 20 років він вже грає за національну збірну.

А з львівських. Олег Матвіїв і Ганжусь Іван – це два наших представники нападу, львівські студенти, які показали себе як найкраще. Також непогано зіграв Дмитро Мокрєцов, з львівської політехніки. Оцих трьох я би відзначив.

Останній матч з молдаванами виявився найтяжчим. Зьомам Zdob Si Zdubu вже не було, що втрачати і вони готувались до конкретної заруби. Українців, які хоч і підійшли до матчу з двома перемогами, поразка в грі з молдаванами відкидала відразу на 3-тю сходинку. А отже, no sex, no rock'n'roll, no alcohol (шютка).

Потрібна була лише перемога. Можливо, пацани зловили звьоздочку після перемоги над литовцями, або ж недооцінили молдаван, тренери яких, придумали різні регбійні штучки, що б лишити українців без свого головного козиря – масивної сутички (див. правила), бо ж наші гравці нападу, реально переважали супротивників за своїми кондиціями, але матч розпочався не на нашу користь.

Перший тайм українці програвали 14:0 і тільки в другому таймі їм вдалось переломити хід матчу і виграти 22:17. Потужно зіграний 2-й тайм і привіз нашим перемогу та перше місце в цьому чемпіонаті. Кубок і медалі.

Наступний, вже повноцінний чемпіонат (U-19) має відбуватись у Бельгії. Зрозуміло, що на цей раз до перемоги вже буде довший шлях і буде затрачено більше зусиль, щоб знову стати чемпіонами. Буде більше команд. Але завдяки перемозі, українська команда буде в найвищій групі на цьому чемпіонаті, де буде розігруватись путівка на чемпіонат світу для молоді.

Далі розпочинається суцільна філософія регбі. Ти 2-ва тайми можеш собі рубатись, намагатись головою пробити супротивників, а вони тебе. Але є 3-й тайм, де суперники вже за межами полем сидять собі, спілкуються, п'ють пиво. Наші співали з хорватами українські пісні, які самі їх і навчили. От така європейська регбійна сім'я. Тренера, гравці, судді.

Це ж не футбол зі своїми матчевими і післяматчевиими бійками на полі та в роздягальнях, головою Зідана і грудьми молокососа Матерацці.

В регбі, якщо ти не готовий, то ти можеш травмуватись. Але так як в футболі, що тебе можуть спеціально вставити, то такого немає. І тільки в футболі чувачки можуть полежати на поляні та повимолювати пенальті.

Регбісти на полі не валяються. Вони встають, або йдуть за поле, звільняючи місце іншим. Ти не маєш права показувати що тобі боляче, інакше, тим ти деморалізуєш свою команду і даєш причину для радості супернику.

Регбі – спорт академіків, університетів. Регбі – хуліганська гра для інтелігентів. На полі ж думати треба. Це так здається, що там тільки носитись треба. В Великобританії в кожному універі є своя регбійна команда.

Юрій Грабовський:

Львівська політехніка нам допомагає. В нас 12 чоловік у команді з політехнічного. Чоловік 7 є з університету імені Франка, хоча нас не пускають на університетське затоптане поле. А Політехніка – супер. Дає зали. Немає жодних проблем.

Якби ще якісь ВУЗи наслідували приклад Політехнічного, то можна було б мати справжню студентську команду.

6 гравців "Сокола" – чемпіони Європи. Кращого подарунку на 30-ліття львівського "Сокола" і не придумаєш. З нагоди цієї ювілейної дати буде організовано ветеранський і дитячий турнір. Такий собі, фестиваль регбі для популяризації цього виду спорту.

Також, цього року у Львові буде фінал з чемпіонату країни з регбі для пацанів 90-91 років народження. 3-є львівських пацанів 92 року народження їдуть на стажування в французькі клуби на 3 тижні. Федерація регбі оплачує проїзд, а французи приймають.

А зараз у Франції відбувається кубок світу з регбі, але наших там немає, оскільки в українському регбі відбувається зміна поколінь. Національна збірна не є настільки сильною, щоб потрапити на кубок світу. Юрій Грабовський ще 5 років тому грав за збірну у віці 42-х років. Молоді можуть кардинально змінити таку неприємну для українського регбі ситуацію.

Петро Адамик:

Ми домовляємось з директорами шкіл і наші ветерани, яким ми платимо чисто символічну зарплату, проводять 2-ва тренування в тиждень. В нас є 5-6 дитячих тренерів, на Сихові, у Винники, на Збоїщах, на Виговського.

Ми це все робимо своїм коштом. Область нам виділила 7 тисяч. Місто – 50 тисяч. І якби не було ветеранів на громадських засадах, то нічого б не було. Літом команди відпочили в таборах. Вивозимо їх на міжнародні турніри. Робимо з пацанів відповідальних людей. Хулігани мають шанс виплеснути свою негативні речі в процесі тренуваннях, в грі. Це ж нормальна, силова чоловіча гра. Виходь на поле і доказуй. За правилами, звичайно ж.

Юрій Грабовський:

Зараз, взагалі, проблема заохотити дітей займатись у якихось секціях. Ми не можемо ввійти в суперлігу не тільки тому, що у нас немає достатнього фінансового забезпечення, але й через таку ситуацію.

Через 2-ва роки прийде до мене команда 91-92 років народження. Це дуже сильна команда. Вони тренуються разом вже 6 років. І там, мінімум чоловік 7-8 буде в "Соколі". То є великий плюс. Я вже на них чекаю. І вже з ними я можу грати в суперлізі.